Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Крах чорних гномів - Самбук Ростислав Феодосьевич - Страница 22
Фон Вайганг, хоч грав погано, але любив іноді посидіти з підлеглими за зеленим столом. Цим він, по-перше, доводив свою демократичність, по-друге, лоскотав собі нерви. За натурою групенфюрер був азартною людиною, та балансування на службових сходинках навчило його тримати себе в руках.
Після розмови в алеї гномів він, як і попереджав, досить стримано ставився до Кремера, уникав залишатися з ним наодинці і взагалі по можливості був підкреслено байдужим до нового мешканця вілли. Фрау Ірма, навпаки, носилася з Карлом і була одержима ідеєю поєднати Кремера з Ернестіною Краузе. Правду кажучи, вона вже добре набридла Карлові, та він був завжди люб’язний і привітний з господинею, розуміючи, що в цьому домі лише вона по-справжньому добре ставиться до нього і це створює навколо його особи атмосферу доброзичливості, нехай і показну. На більше Кремер поки що й не розраховував.
Дивні стосунки склалися в Карла з Шрікелем. Зовні вони були друзями. Мало не кожного вечора сідали за традиційний бридж, гауптштурмфюрер привітно всміхався до Кремера при зустрічах, одного разу Карл навіть випадково підслухав, як той хвалив його в колі близьких знайомих фон Вайгангів. Та все ж якась невидима перепона стояла між ними.
Пам’ятаючи настанову фон Вайганга, Кремер контролював кожне своє слово в розмовах з Шрікелем, свідомо обминав теми, пов’язані з роботою гауптштурмфюрера. Якось навіть обірвав одного з його помічників, коли той у його присутності завів розмову про документи, що мали надійти і десь затримались.
— Я просив би вас, — сказав, — перенести цю розмову в інше місце. Не люблю, коли втручаються в мої справи, і сам намагаюсь триматися подалі від того, що не стосується мене.
— Унтерштурмфюрер якраз не казав нічого секретного, — підтримав Шрікель свого помічника, — та я згоден з вами, гер Кремер. Кожен повинен цікавитись лише своїми справами.
Одного вечора Карл, нудьгуючи, вийшов до саду подихати свіжим повітрям. Зупинився на червоній доріжці біля гнома-філософа. Недавно Кремер з подивом відчув, що його тягне до цих чорних чоловічків. Учора він знайшов у тайнику записку від Ульмана, зрадів і сів біля карлика, який сміявся, взявшись руками за боки. Сьогодні важкі думки не залишали його — зупинився проти гнома-філософа. Карлик наче казав: не хвилюйся, все влаштується, бери з мене приклад, набирайся терпіння.
“Тобі добре, — заперечив Карл. — Уже двісті років дивишся на світ. Що для тебе день чи два? А два дні — два ешелони…”
“І все ж життя вічне, — вів мовчазний діалог гном. — Я пережив чортзна-скільки війн, бачив переможців і переможених — і що? Ось так, як і сто років тому, небо голубіє над світом. Нічого не змінилося, та й що може змінитися?”
“Дурню ти, дурню! Старий сибарите й відлюднику! Поставити б тебе десь у концтаборі, не дивився б так спокійно. Не витримало б твоє бронзове серце…”
Карлову розмову з гномом- перервали досить нетактовно:
— Ці чорні гамадрили діють мені на нерви, — сказав хтось за спиною. — Групенфюреру вони подобаються, а я переплавив би їх на метал. Все ж якась користь!
Кремер озирнувся й побачив Шрікеля.
— Мені вони також подобаються! — відповів з викликом.
— Хочете сказати, що поділяєте думку групенфюрера, а не мою? Воно, звичайно, певніше…
— Не робіть з мене дурника, Шрікель! — грубо обірвав його Кремер. — Я не звик грати такі ролі!
Гауптштурмфюрер відступив на крок, обличчя пересмикнулось, та наступної миті він уже всміхався, як завжди, доброзичливо.
— Ну, чого ви скипіли?..
Кремер різко повернувся й хотів піти геть, та Шрікель не пустив його.
— Пристаньте до нас у спілку, — запропонував. — Сьогодні субота, і ми вирішили трохи відпочити.
— Але ж фрау Ірма чекатиме на мене, — спробував заперечити Карл, хоч йому дуже хотілося прийняти запрошення: коли ще трапиться нагода проникнути до таємничого флігеля!
— Я щойно звідти, — махнув рукою в бік вілли Шрікель. — У фрау Вайганг — мігрень.
— Ну, коли так… — нерішуче почав Кремер.
— Жодних вагань, — підхопив його під руку гауптштурмфюрер, — сьогодні ви в нашому розпорядженні.
Флігель був двоповерховий; на першому поверсі жили Шрікель і два його помічники. Одного з них — лисого флегматичного унтерштурмфюрера Мюллера — Кремер знав добре: він був їхнім постійним партнером по бриджу. Другого, молодого, з нахабними очима, Шрікель відрекомендував:
— Шарфюрер СС Дузеншен.
Шарфюрера в домі фон Вайгангів не приймали — мабуть, фрау Ірму не влаштовував його унтер-офіцерський чин, — але у флігелі він тримався на рівних, і Карл зрозумів: Дузеншен — повноправний працівник канцелярії Шрікеля.
У великій кімнаті, яка правила за вітальню, стояв накритий стіл. Видно, есесівці не звикли обмежувати себе — на столі стояли пляшки з ромом і коньяком, французькими лікерами й винами, тарілки з ковбасою, шинкою, смаженою рибою, всілякими консервами…
— Почекаємо хвилин п’ять — десять, — звернувся до Карла Шрікель. — Без жіночого товариства якось не йде… Хлопчики-пустуни запросили дівчат…
Машина з жінками під’їхала з боку господарського двору, куди виходив чорний хід флігеля. “Хлопчики-пустуни” не відзначалися оригінальними смаками: їхні знайомі якщо й не були з кадрів офіцерського борделю, то з успіхом могли претендувати на заміщення в ньому вакантних посад.
Побачивши, як поморщився Кремер, гауптштурмфюрер став виправдовуватись:
— Життя є життя, й іноді хочеться розвіятися, та й не всім випадає, — не втримався, аби не вколоти, — водитися з такими чарівними особами, як фройляйн Краузе.
Карл розсердився, але відразу погасив роздратування. “Він має рацію, — подумав. — Залицяння Карла Кремера до фройляйн Краузе — така ж проституція. Особливо, коли дивитися збоку”.
Відповів спокійно:
— Мені б не хотілося, аби хтось подумав, що я — святенник.
Шрікель ударив його по плечу, голосно зареготав:
— Ну, ось і добре! До столу!
Одна з дівчаток вмостилася між Шрікелем і Карлом. Була гарненька, і Кремер подумав, що їй не зашкодило б змити з обличчя хоча половину фарби: стала б зовсім вродливою.
Дівчина, виявилася меткою — притискалася то до Карла, то до Шрікеля, відверто показувала напівоголені пишні груди. Карл хотів не пити зовсім, та все ж довелося вихилити пару келихів. Зрештою, це було не страшно: есесівці хлистали спиртне мало не склянками й скоро були зовсім п’яні. Один Шрікель пив обережніше і добре закушував — хміль проймав його туго, лише очі ще глибше заховалися між складками жиру.
Після третього келиха Карл удав, що декольте сусідки приваблює його, і поцікавився, як її звуть.
— Прекрасне ім’я — Еммі! — вигукнув.
— І дуже схоже на Ерні, — єхидно докинув Шрікель.
— Ваші натяки можуть приїстися. Та я не гніваюсь.
— Навіщо ж гніватись? — Шрікель підняв склянку. — Вип’ємо за дружбу!
Кремер пригубив келих.
— За дружбу так не п’ють! — запротестував гауптштурмфюрер.
— Справа ж не в тому — скільки, а з якими почуттями!
Шрікель почав заперечувати, та Карл відійшов до радіоли. Поставив пластинку з модним фокстротом.
— Танцювати! — загорлав шарфюрер Дузеншен, — Ева, ти танцюватимеш?
Озирнувшись, Кремер перехопив багатозначний погляд, яким обмінялися Шрікель і Еммі. Це одразу насторожило його. Знав: гестапо користується послугами вродливих жінок легкої поведінки, які споюють чоловіків, ідуть на все, аби вивідати їхні думки. Ще Гейдріх створив у Берліні так званий “салон Кітті” — фешенебельний публічний дім, куди заманювали закордонних журналістів і дипломатів. Навіть жінки з вищих кіл охоче пропонували свої послуги салону, демонструючи таким чином патріотичну відданість третьому рейху.
Карл одвернувся від Шрікеля, котрий щось нашіптував Еммі. Гауптштурмфюреру не спіймати Кремера. Тепер зрозуміло: вечірка заздалегідь підготовлена, і нібито випадкова зустріч в алеї гномів зовсім не випадкова. Але ж відомо щось Шрікелю чи він за звичкою підозрює Кремера?
- Предыдущая
- 22/67
- Следующая