Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Твердиня - Кидрук Максим Иванович - Страница 93
Сьома ступив крок назад, щоб краще осмислити малюнок. Перед ним постав круг, а точніше — кільце, розділене на вісім секторів. Сек-тори пронумеровані цифрами від нуля до семи. У верхньому лівому ку-ті стояв символ, що відповідав числу вісім, у верхньому лівому — циф¬рі п’ять. Нульовий сектор був поділений на менші сегменти в поки що незрозумілому співвідношенні. В центрі кільця древні художники роз- і містили вісімкове число — 555 — три п’ятірки. Саме воно проступа¬ло найчіткіше. І в самому низу зображення проходив напис, в якому, крім незнайомих символів, Семен розрізнив «п’ятірки» й «вісімки».
Хлопець наморщив лоба. В іншій ситуації він зразу здогадався б, що перед ним, але того вечора з голови не йшла остання розмова з Левком.
(я не б’ю байдики, поки дехто обтирає павутиння в підзе-меллі... )
Росіянин не міг ні про що інше думати.
—Я не... Джейсоне, я не можу...
—Подивись на число в центрі. — Сивочолий підніс ліхтар до чис¬ла 555. — Відповідь на поверхні, Семене.
Сьома зрозумів натяк. Дістав ручку й блокнот, щоб дізнатися, що ховає вісімкове 555.
—Триста шістдесят п’ять! — вигукнув він. І тут же: — Це календар!
—Бінго! — крекнув Джейсон.
—У них було вісім місяців у році і... і... — Хлопець спробував по-ділити 365 на 8 і, не отримавши цілого числа, розгубився. Голова геть не варила. — Вісім місяців по... гм. — Він затих. Надовго.
Джейсон вичікував, а коли заговорив, голос його звучав розчаро¬вано:
—Вісім місяців по сорок п’ять днів у кожному, плюс п’ять відособ¬лених днів у році. Бачиш? — Чоловік торкнувся пальцем п’яти заго¬стрених виступів на сегменті, що відповідав останньому, сьомому мі¬сяцю. — Вони позначають п’ять неврахованих днів, що не належать до жодного місяця.
—А в місяці?
Х’юз-Коулман перевів палець на нульовий місяць, чий сектор був розграфлений на тижні й дні.
—П’ять тижнів по вісім днів у кожному, плюс знову ж таки п’ять неврахованих днів. Ось тут усе розмічено, можеш перерахувати.
—А як з високосними роками?
Джейсон знизав плечима:
—Мабуть, як і ми, додавали по одному дню раз на чотири роки. А може, відразу п’ять днів — раз на двадцять років.
—Це так дивно... — сказав Сьома.
—Що саме?
—Те, що кількість діб у земному році — 365 — у вісімковій сис-темі відповідає числу 555. Фантастично просто.
—Взагалі розподіл напрочуд симпатичний. Вісім місяців, п’ять тижнів, вісім днів — усе крутиться навколо вісімок та п’ятірок. У та¬кі моменти я починаю думати, що греки, чи єгиптяни, чи шумери, чи хто там перший вигадав прототип сучасної математики, поспішили з вибором десяткової системи числення.
Притримуючи блокнот долонею, росіянин занотував:
365
45*8+5
(5*8+5)*8+5
рік=8 місяців по 45 днів +5 днів
місяць = 5 тижнів по 8 днів + 5 днів
—Ось цей запис унизу... виходить, це формула, що описує весь календар. — Семен показав Джейсону записник, притримуючи па¬лець на рядку з формулою (5 • 8+5) • 8+5, а тоді перевів погляд на рядок з символами внизу малюнка. Тон у нього був радше питаль¬ним, ніж ствердним.
Чоловік покосився на росіянина:
—Ти не зосереджений.
—Та ні, все гаразд, — неуважно відповів Сьома.
Джейсон пригасив всезнаючу посмішку, що норовила вискочити на лице.
—Це через те, що ми спілкуємось? — Росіянин смикнувся і по-дивився на сивочолого надто поспішно, щоб говорити «ні». — Твоїм друзям це не подобається, так?
—Левку, — вперши погляд назад у стіну з круглим календарем, промовив хлопець. — Лише Левку. Іншим начхати.
—Українець не здається... — в нікуди промовив Джейсон. Він ди-вився тепер в одному напрямі з Сьомою — на центр календаря з трьо¬ма однаковими символами, що відповідали п’ятіркам.
Семен здвигнув плечима, не подумавши, що в цій ситуації будь-яка реакція означає відповідь «так».
—Хочеш, я його приберу? — запропонував Х’юз-Коулман.
Сьома здригнувся. Якби він зараз дивився кінофільм, у якому під
Джейсоном-актором виплили титри зі словами «Хочеш, я принесу мо-розива?», то повірив би титрам, а не власним вухам, настільки буден-но й гладко звучав голос сивочолого.
—Ні, Джейсоне! Господи, ні!!
—Як знаєш. Просто мені здалося, що він заважає.
У Сьоми нарешті прорізались очі. Невже він вірив, що колись змо-же порозумітися з цим монстром? Невже не розумів, який він насправді? Семен різко перехотів спілкуватися з Джейсоном. Не хотів його олчити чи чути. Шкода, але тепер уже Джейсон не хотів обривати спіл¬кування.
—Хай там як, це лише прелюдія. — Щось сіпнулось у горлі сиво- чолого. — Не зовсім те, заради чого я тебе кликав. — Він підібрав¬ся, риси обличчя загострилися. Х’юз-Коулман виставив долоню, і Се¬мен розгледів на ній ключ. — У кінці коридору е великі двері, закриті масивним навісним замком. Бачив їх? — Хлопець кивнув, не зводячи очей з ключа. — За ними — Чорна кімната. Зазирни до неї, коли ма- і имеш настрій.
Сьома взяв ключ і стиснув його в кулаку, боячись, що Джейсон за¬боре його.
—Що там?
—Дати.
—Дати?
—Так. — Чоловік забрав ліхтар від стіни і, втупившись поперед себе, попрямував до виходу. — Тільки не заходь туди вночі, — кинув він через плече.
—Чому?
Відповідь Джейсона надійшла наче крізь товщу води:
—Бо якщо щось станеться — я не встигну тебе витягти.
...Ввечері Джейсон довго не міг заснути. Згадка про Чорну кімнату
розбурхала його. Він не заходив туди вже два з половиною роки, навіть не спускався в кінець коридора, здригаючись від одного погляду в бік чотириметрових дверей. Зрештою чоловік поринув у напівзабуття, яке, втім, не принесло полегшення. Джейсону снилися липка й похмура піть¬ма Чорної зали й отвір в підлозі, з якого долинав загадковий зривистий шепіт. Отвір, із якого піднімалось щось мутне, розпливчасте й несамо¬вито чорне. Чорніше за темряву, що огортала Джейсона вві сні.
Янгольські Сурми
CI
17 серпня 2012 ронц. 17:044 [UТС—5]
Паїтіті
Росіянин не спав усю ніч і на ранок страшенно змучився. В голові ца-рював тотальний безлад: раз за разом у свідомості прохоплювались уривки фраз...
(мені начхати, про що ви ґелґочете з психом...)
(хочеш, я його приберу?..)
...а перед очима спливали яскраві палички, схожі на збудників смер-тельних хвороб під мікроскопом. Семена лякало не бажання залиши-тись на Паїтіті. Це він міг пояснити, він легко прийняв цей факт і знав, що зможе жити з ним, не шукаючи виправдань. Хлопець боявся іншо¬го. Збрехавши Левку, своєму найкращому другові за останні два ро¬ки, він не відчув жалю, жодних докорів совісті. Страшно було, що він не відчув узагалі нічого.
(допоможи нейтралізувати... хоча б на годину...)
(...затія нереальна...)
(українець не здається...)
(хочеш, я його ПРИБЕРУ?)
Те, що не давало Семену спати, не мало нічого спільного з совістю. Химерне відчуття, від якого злегка млоїло у шлунку, було радше гіпер- трофованою формою цікавості, змішаною з безжальним усвідомлення того, що він достеменно знає, як організувати втечу. Мабуть, йому вда¬лося б заснути, якби не спогад про заквітчане дерево, яке хлопець поба¬чив того дня, коли вперше опинився перед Паїтіті. Триметрове кущопо¬дібне деревце з жовтими квітками, що тулиться до прямовисної північної стіни Твердині приблизно на середині між основою і вершечком. «Янгольські Сурми... без дурні... то були Янгольські Сурми».
Під ранок Сьома прийняв рішення допомогти Левку.
Росіянин підвівся і наскільки дозволяв гіпс швидко одягнувся. По¬тім дошкандибав до матраца, на якому похропував Левко, і поторсав українця.
—Лео...
Левко щось муркнув і відмахнувся.
—Лео, прокинься. — Сьома говорив російською.
—Чого тобі?
—Вставай.
Левко розплющив праве око. Темні кола під очима і стиснуті до бі-лою губи Семена насторожили його, правда, не настільки, щоб роз-плющувати ліве око.
—На фіга? Ще ж рано.
—Я знаю, як нейтралізувати весь гарнізон.
- Предыдущая
- 93/151
- Следующая
