Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Твердиня - Кидрук Максим Иванович - Страница 92
«Як ми до такого докотились? Через що це? Через Сатомі? — думав Левко. —1 Невже причина в ній? Чи... в мені? — Він не виключав ; такої можливості. Можливо, це свідчило про об’єктивність, та аж ніяк ) не про бажання змінюватись. Левко хотів змінювати ситуацію, а не се¬бе. — Чи це через Джейсона? Про що вони говорили в хатині?» Хло-І пець злився і водночас побоювався Семена через те, що у такий криЯ тичний момент, коли вони мали би згуртуватись і виступити разом проти спільної загрози, їх розвело на світлові роки один від одного. Так,(І саме побоювався, хоча не міг докопатися й з’ясувати, звідкіля взялось’ це бридке почуття, що гарячою струною вібрує між животом і грудьми.1
Мовчанка затягувалася. Семен уже ніби відважився оминути Леве ка, а проте, уявивши, що лягатиме спати і прокидатиметься з ним в од¬ній кімнаті ще багато-багато дні в і постійно бачитиме його мовчазно* докірливі сині очі, передумав і вирішив поговорити просто зараз. її
—Слухай, Лео, я мушу пояснити стосовно вилазок у підземелля ! і того, що я там...
—Допоможи мені, — хрипким голосом обірвав його Левко,: од* ночасно з приятелем вирішивши, що краще припинити гру в менталіШ ні піжмурки.
—Допомогти з чим? — Прохання застукало Сьому зненацькаіЯ З головоломкою, відказав Левко. Семен сторожко зирнув на!
очі співрозмовника, але не побачив навіть тіні насміху. — Ти ж лю-і биш розв’язувати ГОЛОВОЛОМКИ;
—Я не в’їжджаю, Лео.
Українець знизив голос до ледь чутного шепоту, але голови не схи-| ляв, щоб зі сторони ніхто не запідозрив, що вони обговорюють щось] дійсно важливе.
— Мені начхати, про що ви гелгочете з тим сивочолим психом,! я хочу, щоб ти допоміг мені втекти.
.. Семен несильно зблід і смикнув кадиком. Він відвів очі, можливо,! щоб поглянути,,чи їхнщо н^ підслуховує, але швидше за все, не ВИ-.: тримавши загострений погляд Левка.
—- Нувак... — сказав росіянин і затнувся. У голові була каша. І
Лео почекав секунд п’ять, після чого, збагнувши, що Сьома не про-довжуватиме, дістав із кишені зіжмаканий папірець зі схемою.
—Ось тобі вихідні дані: на Паїтіті дев’ятнадцять індіанців, більшість шпортається в надрах Твердині, решта працює на кокаїнових плантаці-ях.
Вони тут найнижча каста. Є шестеро науковців, докторів наук: гео¬лог, хімік, два археологи, здається, історик і хтось на кшталт мовознав¬ця чи спеціаліста по древнім писемностям.
Точно не знаю, бо вони нечасто з’являються на поверхні. Більш-менш на одній сходинці зі вче¬ними в цій ієрархії кухар Марко Молінарі, лікар Мел Барр і пілоти;
Ві¬ктор Шако, Гордон Лі Купер і Джим Ломбарді. Пілоти, я підозрюю, «котуються» трохи вище, бо Віктор — єдиний, хто, крім стрільців; неї носить браслет з локатором. Над усіма ними стоять четверо ґевалів, ко-1 лишні Найманці з приватної компанії «Blackwater», місцева версія ЦРУя вони стежать, щоб ніхто не звалив, не базікав зайвого і не зв’язувався із зовнішнім світом. По суті ці хлопці наділені необмеженою владоКЯ Головний над усіма —Джейсон Х’юз-Коулман. Перуанці На чолі з Кіс<1 пе є чимось на кшталт автономії. Мені здається, вони лише формально підпорядковуються Х’юз-Коулману, хоча, як і інші мешканці Паїтіті, не можуть самовільно покиДати проект, — Сьома уважно слідкував, як Левко водить пальцем по намальованій від руки схемі. — Індіанці пом вний день на роботі, ночують у бараках, що на схід від пірамід. Двоє бій«| ців Кісгіе безупинно — І вдень, і вночі — несуть вахту на верхній терамі сі. Обидва озброєні АКМ. Патрулі змінюють один одного кожні вісім годин: о 12:00 дня, о 20:00 вечора і о 4:00 ранку. Один вартовий пере« буває в східній частині тераси, наглядаючи за спуском у катакомби i(raJ даю, це головне) за радаром. Другий сидить на західній частині •— сто* рожить вертольоти й ангари. Амаро Кіспе, перуанці, що не стоять на-; чатах, стрільці Джейсона й науковці ночують у Твердині. Єдиний, хто! нагорі протягом ночі (крім мачігуенга і вартових), це Джейсон. Він живе в хатині, в якій ти мав приємність побувати. Загалом сорок -фі шісТь чоловік... не рахуючи нас, звісно.
‘ЙР Звідки ти все це знаєш? не зміг стримати подиву Семен. І
1 Я не б’ю байдиКи, поки дехто обтирає павутиння в підземел^ і студіює довідники з фізики.
Ти нарвешся. За нами спостерігають.
Левкб скривився:
Це мені говорить людина, котра, ні з ким не порадившись, по! лізла у катакомби і щойно провела півгодини віч-на-віч із психом, який ‘ тутусім заправляє? ‘
Росіянин прикусив губу:
—О’кей, що ти хочеш від мене?
—Допоможи нейтралізувати їх усіх. ^ Левко ненавидів себе заі благальні нотки, що плакучою скрипкою полискували у голосі. — Весь гарнізон. Хоча б на годину. — Без Сьоми йому не впоратися.
Семен несвідомо замотав головоіо з боку в бік. просто?
Це встигли слова випурхнути з рота, як хлопець уже перебирав у голові варіанти «нейтралізації», розмірено, по-шаховому розкручу¬ючи стратегії набагато ходів уперед.
«ТеореТичнО стрїльщв іперуан- ців можна заблокувати уліі$емелліІ.. вони поза грою.... вчених можна
їм брати до уваги... як і мачігуенга (попри те що каменярі сплять на Тгр.ісі )... якщо вдасться, лишаються двоє вартових і Джейсон...
Джей- який, знову ж таки гіпотетично, може бути відсутнім, скажімо, вдатись у вилазку... в результаті — за інших сприятливих умов _ Миємо лише двох перуанців...»
А потім він згадав дерево з жовтими квітами;
«Дерево. Чорт!»
-Якби це було легко, я б тебе не просив, — проказав українець.
Левко не дурень. Звісно, він петрає не так швидко, як Семен, і три-має в голові значно менше, але все чудово схоплює. Українець усвідом¬лював, що мусить припинити спілкування Семена з Джейсоном, відчу- и.ін, наскільки це небезпечно... загрозливо для них усіх. І заразом
шопець розумів, що єдиний реальний спосіб, яким він може це зроби- ІТИ, — забрати Сьому з Паїтіті.
-Потрібно все гарно зважити, я не можу так зразу щось запропо-нувати, але...
«ДЕРЕВО!»
—Що «але»? — скинув брови Левко, відчуваючи, що його приятель вислизає, немов слизька рибина, що зірвалася з гачку за півметра
ВІД берега.
—Це божевільна затія, і вона... нереальна. — Семен лукавив, йому знадобилось п’ять секунд, що вияснити, що теоретично «погасити» гар-нізон Паїтіті можливо. І не на годину, як просив Левко, а на час достат-ній для підйому в повітря тисячі «Колібрі». — Я не хочу марно обнадію-вати тебе. Ми не зможемо. На Сатомі не варто розраховувати, у мене зламана нога, якщо Грем поратиметься з «Колібрі», тобі, Лео, доведеть-ся самому опікуватись ситуацією на терасі. Якби не мій міг гіпс, ще мож¬на було б, а... г— Хлопець опустив очі, відмовка звучала непереконливо.
Левко розвернувся і, не сказавши ні слова, закрокував геты Семен дивився йому вслід знеохоченим поглядом, дивився з жалем, проте не відчуваючи бажання погукати товариша.
Вони обоє розуміли, що проблема не в зламаній нозі. Сьома не хо¬тів тікати.
C
17 серпня 2012 року. 17:04 [UTC – S]
—Для чого ви мене покликали? — Семен йшов назирці за Джейсо¬ном. На чоловіку досі була брудна футболка.
—Щоб показати ось це. Подумав, ти маєш це знати.
Х’юз-Коулман спинився і підніс ліхтар до стіни коридору. Вони
з Семеном стояли на десять метрів нижче входу в Білу кімнату. Біля лівої стіни.
—Що там?
Хлопець спочатку нічого не побачив. І лиш нахилившись, розріз¬нив багряно-чорні лінії, що проступали на сірій гранітній поверхні,
—Підійди і стань поруч зі мною, — порадив чоловік, — тоді по-бачиш.
Сьома послухався і моментально побачив зображення — все від-разу, цілком. Так наче його намалювали спеціальною фарбою, що стає невидимою, перестаючи відбивати світло, як тільки промені потра-пляють на неї не під прямим кутом.
—Вау, — не зміг погамувати захоплення росіянин. — Що це?
—Це ти мені скажи, — хитро зиркнув Джейсон.
—Я?
—Так. — Чоловік знав, що викарбовано на стіні, але хотів при-мусити Семена думати. Так було краще. Так було потрібно.
- Предыдущая
- 92/151
- Следующая
