Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Рубаї (з іл.)

Хайям Омар

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Рубаї (з іл.) - Хайям Омар - Страница 17

Изменить размер шрифта:

* * *

277

Надії зернятко серед зерна зостанеться.

Не буде нас, а дім і глек вина зостанеться.

Пропий із друзями все золото, що маєш!

А ні, то ворогу твоя казна дістанеться.

* * *

278

Мене всі недруги філософом зовуть.

Бог свідок, що обрав собі я іншу путь.

Прийшовши з безвісті у цю долину горя,

Принаймні знаю я, ким сам я хочу буть.

* * *

279

Цей світ і дня мені не дав прожить на волі,

Своїми втіхами не тамував він болі.

Довгенько вчився я в його суворій школі,

Та не скінчив її, не став я майстром Долі.

* * *

280

Не можу сонця я сховать за рожі-квіти,

Ні тайну виявить, яку привик таїти.

У океані дум знайшов перлину - розум,

I я перлину ту не смію провертіти.

* * *

281

Ми - сонце щастя й горя океан.

Ми справедливість любим - і обман.

Злі й добрі ми, довершені й нікчемні,

Іржаве дзеркало й Джемшідів жбан.

* * *

282

Я не по бідності обходжусь без вина.

Мені ні суд людський, ні кара не страшна.

Я п'ю лише тоді, коли на серці радість.

А нині в серці ти - і я не п'ю вина!

* * *

283

Хто-небудь виступить і всім гукає: «Ось я!»

Сріблом і золотом у вічі сяє: «Ось я!»

Та тільки, тільки-но налагодиться жити,

Як Смерть із засідки вже виступає: «Ось я!»

* * *

284

Назавжди вийшов я з недоброго житла,

Де порохом стають усі людські діла.

Хай той потішиться, що смерть мене взяла,

Хто вигулькне живий із-під її крила.

* * *

285

Ще вчора виспіли плоди твоїх надій,

Усе одержав ти, чого жадав, радій!

Та знай: без тебе все рішається зарані,

Що потім на путі трапляється твоїй.

* * *

286

Купив я глечика у гончара в крамниці,

I він одкрив мені предивні таємниці.

Він мовив: «Був я шах, мав щирозлотний келих

I став я глечиком для кожного п'яниці!»

* * *

287

З гілля надій моїх діждавши урожаю,

Своєї долі нить простежу я до краю.

Чи довго скнітиму в тіснім життя затворі?

Коли до небуття я двері відшукаю?

* * *

288

Якби в ділах Небес неправди не було,

Ніхто б не докоряв їм за щоденне зло.

Якби над Долею стояла справедливість,

Чому б у мудрого схилялося чоло?

* * *

289

Для тебе загадки в житті на кожнім кроці,

Ти в мислях плаваєш, як тріска у потоці.

Із квітів та вина влаштуй для себе рай,

Бо хто зна, чи його ти знайдеш на тім боці.

* * *

290

Цей океан буття прийшов із тьми віків.

Перлину тайн його ніхто не провертів.

Ми розмовляємо про наші власні справи,

А перед тим, що є, ми не знаходим слів.

* * *

291

Вставай і серце нам розвесели, кохана!

Від погляду твого зціліє в серці рана.

Налий вина, а ми - укупі вип'єм, поки

Із праху нашого не виліпили жбана.

* * *

292

Приводять одного, щоб іншого забрати,

Щоб тайни вічної нікому не пізнати.

Ми помацки йдемо: життя - це тільки чаша,

Призначена вино п'яницям одміряти.

* * *

293

Це лихо грається зі мною не з учора.

Ти щастям чванишся... Та чи тривка ж підпора

Те щастя? Не стоїть на місці небо. Доля

На всякі витівки, на всякі штуки скора.

* * *

294

Людина муками звільняється з оков.

I крапелька води, в тісний попавши схов,

Стає перлиною. Хто втратив, той добуде -

I келих випитий запорожниться знов.

* * *

295

Від чорної землі до зоряної тверді

Й на мить не припиняв я пошуки уперті.

Я мислю гострою усі вузли розплутав -

I тільки не зумів розплутать вузол смерті.