Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Рубаї (з іл.)

Хайям Омар

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Рубаї (з іл.) - Хайям Омар - Страница 18

Изменить размер шрифта:

* * *

296

Як парість вічного зросла з твого садочка,

Як надокучила тісна життя сорочка,-

Шатру тілесному хисткому не звіряйся:

Немає жодного тривкого в нім кілочка.

* * *

297

Плює услід мені судьба моя проклята.

Як не стараюся, дарма, все йде до ката.

Душа збирається. «Побудь»,- кажу - і чую:

«Де ж я тулитимусь? Розвалюється хата!»

* * *

298

Усе, що в тебе є, туманом розтає.

Нікчемністю стає, що маєш за своє.

Вважай, що все, що є, на світі не існує,

А те, чого нема на цьому світі, є.

* * *

299

Не зупиняється небесна колісниця,

Не насищається людьми земля-землиця.

Ти радий, що тебе вона ще не пожерла?

Не поспішай радіть: вона не забариться.

* * *

300

Якщо одним коржем я можу два дні жить

I пити з черепка, що на землі лежить,-

Навіщо меншому за себе підклонятись,

Навіщо наймитом у рівного служить?

* * *

301

Погляньте, очі, на тісні могили,

На світ, де діють зловорожі сили!

Царі, князі - в грязі, осяйні лиця

Жерущі хробаки заполонили.

* * *

302

Чи ще служитимеш для підлості людської?

Не квапся мухою до страви будь-якої!

На два дні корж купуй, ні перед ким не гнися,

Пий краще власну кров, аніж чужі напої!

* * *

303

Я б краще вороном копався у ріллі,

Ніж у негідника живився при столі.

Сухим окрайчиком задовольнятись краще,

Ніж губи мазати в чужому киселі.

* * *

304

Цей топче стежечку до монастирських брам,

Той шлях до Істини собі торує сам...

Боюсь, настане день і пролунає голос:

«Ви блудите, сліпці! Не тут вона й не там!»

* * *

305

На учті мудрості зняв мову друг вина

(Рум і Аравію збентежила вона):

«Не вірю твердженню, що є вина в вині,

Коли сам Бог сказав, що проститься вина!»

* * *

306

Ні втоми ти не знав, ні голоду не чув;

Ти все, чим томишся, від чотирьох здобув *.

Та кожний забере свій дар у тебе - й знову

Ти зробишся таким, яким спочатку був.

* Ідеться про чотири стихії.

* * *

307

Кульгава старість, юність бистронога -

Все товпиться до вічного порога.

Недовго світом тішаться живі:

Всі підем геть, у всіх - одна дорога.

* * *

308

В сулії лал вина - як в рудні потайній;

У тілі нашім дух - як в піалі напій;

А світлий келих той, що від вина сміється,-

Сльоза, що кров лози захована у ній.

Переклад Василя Мисика

Рисунки Ірини Степанової

Предыдущая
18/18