Свіччине весілля - Кочерга Иван Антонович - Страница 22

Тобi я зла не мислю... лиш мене

Послухай ти...

(Бере її руку).

Навiщо тут вночi

Блукаєш ти, дитино нерозумна?

Ходiм в мої палати, я тебе

Зогрiю, заспокою.

М е л а н к а

Одiйди!

Не смiєш ти затримувать мене!

В мене наказ i пропуск воєводи!

(Виривається),

Вiн наказав, щоб Свiчку зараз...

(Бачить катiв i кричить вражена).

А!

(Бiжить на вулицю i зараз же вертається до Ольшанського, вже сама хапаючи його за руку).

Хто це такi! Куди ти з ними йшов?

Не смiєш ти! Нi! нi! Скажи, що нi!

В мене ж наказ - помилування Свiчцi -

I цей вогонь, дивись, я донесла.

Чого ж мовчиш? Чого мовчиш!

О л ь ш а н с ь к и й

Сама,

Сама мене ти слухать не хотiла...

Спiзнилась ти з помилуванням!

М е л а н к а

Нi!

О л ь ш а н с ь к и й

I Свiчку я скарати зараз мушу.

М е л а н к а

Неправда це! Брехня! Не властен ти

Накази воєводинi ламать.

Злочинство це. Я зараз побiжу

До замку знов. Я зараз.

О л ь ш а н с ь к и й

(до жовнiрiв).

Гей! Рушай!

Негайно все до страти наготовить.

Жовнiри, кати й Козелiус рушають лiворуч.

М е л а н к а

(ставить лiхтар i в розпачi бiжить за ними).

Стривайте! Стiйте! Помилився князь...

(Кидається до Ольшанського).

О, не жартуй так люто - накажи,

Щоб зараз же... ти ж бачиш... ось наказ.

О л ь ш а н с ь к и й

Рушай вперед! Я зараз сам прийду.

Процесiя виходить лiворуч.

М е л а н к а

Ходiм мерщiй, ти ж бачиш, ось наказ...

I свiчка ось... ти, може, не читав...

Тепер ти бачиш... Випусти ж, благаю,

Жаданого, єдиного мого.

О л ь ш а н с ь к и й

Безумная! Невже не розумiєш,

Що й Свiчку я для того захопив,

Щоб за нього купити те єдине,

Без чого жить не можу я... тебе!

Ага! Тремтиш? Нарештi зрозумiла!

М е л а н к а

(вiдсахнулась).

Не вiрю я! Не вiрю, щоб таку

Безбожную ти цiну захотiв.

О, змилуйся! Невже не досить муки,

Не досить мук сьогоднi я знесла?

О, пожалiй!

О л ь ш а н с ь к и й

Не пожалiю - нi.

Я гину сам - нема такої плати,

Щоб я не дав за тебе сатанi.

А ти свою щось дуже цiниш муку.

Не мука це, коли об дикий терен

Подерла ти весiльний свiй убiр

Або в багнi задрипала його -

Не мука це. Ти серце пошматуй

Об колючки.

М е л а н к а

(ламає руки).

О, як пошматувала...

О л ь ш а н с ь к и й

Дiвочу честь за милого життя

Не пожалiй в болотi закалять!

Ага, тремтиш!

М е л а н к а

(падає навколiшки).

О, змилуйся, благаю!

О л ь ш а н с ь к и й

Даремно все. Мовчить моя душа,

А в пристрастi немає милосердя.

Рiшай мерщiй. За хвилю буде пiзно.

Якщо зi мною зараз не пiдеш;

Клянусь тобi - зорi вiн не побачить.

Хутко йде лiворуч.

М е л а н к а

О, постривай!

(Ламає руки).

О боже, що ж робити!

Туди на глум... на сором... То невже ж

I вище хмар нема святої правди?

(Ревно плаче, впавши на землю).

О л ь ш а н с ь к й й

(з кiнця вулицi).

В останнiй раз питаю - чи пiдеш?

Вже стукає сокира, що цвяхи

Останнi на помостi забиває.

М е л а н к а

(зривається на ноги).

Нi, нi, стривай!

(Хапає лiхтар).

О л ь ш а н с ь к и й

Сурмить труба.

М е л а н к а

Я йду!

З диким криком пустилася за Ольшанським. Обоє зникають лiворуч.

IX

З правого боку вертаються тi самi ченцi, що знайшли-таки свою дiвчину. Тримаючи її з обох бокiв пiд руки, приятелi йдуть собi в доброму гуморi, наспiвуючи й хитаючись.

Обретохом убо сiце

Оний злачний вертоград,

I появше там дєвiцу,

Суньмо весело назад.

Тщетно оную шукали

В кушнiра ми во дворi -

Лиш макiтри постраждали,

Суть-бо злобнi кушнiри.

А в мене одна пошана,

Що рибалки, що кравцi,-

В кушнiра не ночувала,

Встану, мабуть, у ченцiв.

Нинє убо побєдiхом,

Нечестивих кушнiрiв,

I з дєвiцею утiха

Буде нам в монастирi.

Веселiтеся, монасi,

Слався оний вертоград!

Ми до пляшки дуже ласi,

Паче ласi до дiвчат.

Проходять, спiваючи, лiворуч. Пiсня затихає десь далеко.

Х

Тихо. Темно. Буря неначе вщухла. Раптом чути уривчасте бамкання: б'ють на сполох. Шум тривоги. З глибини вибiгло з киями в руках кiлька городян i шаснуло в завулок праворуч. Тривога зростає й шириться. Озброєнi мечами, списами й просто киями люди вискакують iз хат, вибiгають з усiх бокiв. В декого смолоскипи. Лунає гасло повстання: "За Свiччине весiлля".

Г о р о д я н и

(перекидаються на бiгу уривчастими викликами).

- Сюди, брати! За Свiччине весiлля!

- Гей, ковалi! Шевцi, до кушнiрiв!

- Всi на майдан. Вже повели на страту!

- Товаришi! Вже Свiчку повели!

- Гвалтiвники! Гнобителi проклятi!

- Всi на майдан! Кияни, до київ!

- За Свiччине весiлля! Бий катiв!

- Трощити всiх!

- Запалюйте хурдигу!

З'являється Чiп з величезним молотом у руцi.

Ч i п

За мною, цехи! Кожум'яка йде!

За Свiччине весiлля! До київ!

Увiходить Передерiй, тримаючись за якогось хлопця.

П е р е д е р i й

Товаришi! Товаришi-брати!

На приступ всi! Запалюйте хурдигу!

На визвiл Свiчцi! Перший хай загiн

Iде туди - хурдигу розбивать,

А решта всi до замку, щоб сюди

За всяку цiну драбiв не пустить.

На Кожум'яцьку браму - всамперед.

А iншi хай на Боричевiм взвозi

Та на Хрещатiй стежцi стережуть.

Веди мене мерщiй на Житнiй торг.

(Виходить лiворуч).

Г о ро д я н и

-- Всi на майдан! Хурдигу розбивать!

- А ми туди! На Кожум'яцьку браму!

- Рибалки на Хрещатик! А кравцi

На Боричеву стежку! До київ!

- За Свiччине весiлля! Бий катiв!

Юрба сипонула в рiзнi боки - лiворуч i в глибину. Кiлька жовнiрiв вбiгає з глибини. Ремiсники кидаються наперерiз i затримують. Бiйка.

Ж о в н i р и

Геть, зрадники! Бунтiвники проклятi!

Шевцi смердючi! Шевськая смола!

Г о р о д я н и

А, ось де ви, попихачi литовськi!

Пекельнi драби! Гицелi! Кати!

Ж о в н i р и

Ще бунтувать, голото навiсна!

Г о р о д я н и

Трощiть катiв! Лупцюйте шкуролупiв!

Нищiть усе катiвське їх кубло!

З лiвого боку чути галас, частi пострiли. Раптом лiворуч здiймається заграва, що освiтлює всю сцену червоним свiтлом.

Г о р о д я н и

(трiумфуючи).

- Ага! Горить! Горить кубло катiвське!

- Тремтiть тепер, гвалтiвники проклятi!

- Не до смаку! Ага - не до вподоби!

- Ану-бо ще! Ще раз! Ану iще!

- Згадаєте ви Свiччине весiлля!

Жовнiри тiкають - кiлька падає.

Х т о с ь

(вбiгає).

Одбили Свiчку! Наша перемога!

I сам тепер вiн б'ється на чолi.

Тюрма горить. Палац князiвський теж.

В с i

Одбили Свiчку! Слава! Всi за ним!