Свіччине весілля - Кочерга Иван Антонович - Страница 15

Не дiстанусь тобi з доброї я волi.

Тiкає. Чiп за нею.

К о л я н д р а

Чи бачили! Кохайся пiсля цього.

Т е т я н а

Чи я ж тебе, мiй любий, пiдвела?

К ол я н д р а

(спiває).

Ти ж мене пiдманула,

Ти ж мене пiдвела,

Дала менi вечеряти,

Та не дала ложки!

Хор пiдхоплює пiсеньку, дехто танцює.

VI

К а п у с т а

Та що я, католик чи бусурман,

Щоб на весiллi та не танцював!

(Iде на середину й починає притупувати).

Ану-бо, хехи! До роботи час!

Ой, казала менi мати,

Щоб музику не кохати,

Бо музика-ледащиця

Цiлий тиждень волочиться.

У недiлю весь день грає,

В понедiлок пропиває,

А в вiвторок весь день п'є,

А в середу жiнку б'є.

В с i

До танцiв! Всi до танцiв! Починай!

Починаються рiзноманiтнi танцi, серед яких вiдрiзяються танцi окремих цехiв.

Б i л е й ч о р н е

Сподобалась ковалю

Дiвка-теслярiвна,

Нi, тебе я не люблю -

Я тобi не рiвня.

Не займай мене, мугир,

В тебе руки в сажi,

А я бiла, наче сир,-

Ти мене замажеш!

Не дивись, теслярiвно,

Чи бiле, чи чорне,

А дивись, моя люба,

Чи добре пригорне.

Де не взявся сiрий вовк -

От так веремiя!

Теслярiвна ковалю

Кинулась на шию.

Ой, рятуй мене мерщiй,

Хлопче мiй моторний! -

Вже забула, що у нього

Руки в сажi чорнi.

Не дивись, теслярiвно,

Чи чорне, чи бiле,

А дивись, моя люба,

Яка в ньому сила.

VII

Раптом за дверима чути галас, тривогу й брязкiт зброї. Танцi порушуються, i в палату вривається озброєний загiн драбiв з Ольшанським, Козекою, i Козелiусом на чолi. Позаду виглядає Ш а в у л а.

К о з е к а

А, незаконне зборище! Свiчки!

Ш а в у л а

(ззаду).

Свавiлля! Бунт! Вони мою персону

Словами непристойними кляли.

К о з е к а

Всiм розiйтись! Гасити зараз свiчi!

А за вогонь та збори незаконнi

Вину сплатить негайно - двадцять кiп

На кожен цех, а разом - двiстi сорок.

Ш а в у л а

(ззаду).

Та за мою персону двадцять кiп.

Свiчка виривається на середину.

С в i ч к а

Тобi нехай заплатять навiть тридцять -

Цiна то Юди - зради серебро!

П е р е д е р i й

Свавiлля це! Як смiєш ти сюди

На мирне свято драбiв наводить!

В с i

Доволi вже знущання! К чорту драбiв!

Ч i п

(хапає дзиглик).

Всiх потрощу! Всi забирайтесь геть!

П р i с я

(чiпляється за йою плечi).

Василечку! Василечку мiй любий!

К о з е к а

А! Бунт! Свавiлля! Дверi на замок!

Мечi з пiхов! Нiкого не пускать!

С в i ч к а

(побачивши Ольшанського).

То, значить, ось який звичай князiвський -

Мов татарва, вдиратись до людей.

Меланка поривається до Свiчки, але Капуста, Тетяна та iншi жiнки її затримують.

М е л а н к а

Iване, любий!

К а п у с т а

Заспокойся, доню,

Гаразд все буде... буде все гаразд...

О л ь ш а н с ь к и й

Коротка ж в тебе пам'ять, майстре Свiчко!

Хiба забув, як всiх нас запросив

До себе на весiлля, в час такий,

Як все Подольє свiчками засяє?

Де ж молода?

(Пiдходить до Меланки).

О, яка ж краса...

(Бере її за пiдборiддя).

Iди до нас, красуне бездоганна,

На честь твою я запалю вогнi

Вiд Золотої брами до Почайни,

По цiлому Подолью i Горi!

Таку красу чи можна ж вшанувати

При цих свiчках в оцiй мiзернiй хатi!

Свiчка кидається до Ольшанського i вiдштовхує його од Меланки.

С в i ч к а

Дивися, княже, щоб на честь її

Твого палацу я не запалив!

О л ь ш а н с ь к и й

(вихоплює меча й нападає на Свiчку).

Зухвалий кмет!

Товаришi миттю заслоняють Свiчку i вiдштовхують Ольшанського.

В с i

Товаришi! На помiч!

Гасiть свiчки! Хапайте лави!

Свiчка розпихає всiх i виходить на середину.

С в i ч к а

Тихо! Товаришi! Не в кулацi, а в правдi

Тепер повинна бути наша мiць.

(До Чопа, що вхопив велику лаву).

Облиш цю лаву, Чопе, мусим ми

Словами нашу правду довести.

Ч i п

Що там словами - києм по макiтрi,

Второпають вони куди мерщiй.

(Проте ставить лаву).

С в i ч к а

То слухай же, вельможний каштеляне,

I осмники, i писар, що прийшли

Насильством наше свiтло загасить.

I ти послухай, Юдо...

Ш а в у л а

Бачте, знов

При всiх мою персону ображають!

С в i ч к а

То знайте ж i затямте всi собi,

Що всi права та вiльностi громадськi

Затвердив нам князiвський привiлей

I маємо тепер ми право свiтла,

I годi вже дурити вам людей.

В с i

Так! Так! Пiд три чорти! Доволi глуму"

Гвалтiвники! Гнобителi! Кати!

О л ь ш а н с ь к и й

Ти помилився, майстре! Привiлей

Ваш з'їли мишi.

Ш а в ул а

Я ж казав!

С в i ч к а

Брехня! Ця грамота у нас.

(Виймає з-за пазухи папiр).

I ось її перепис,

А справжню ми сховали,- i мечем

Зумiємо її ми захистить.

Козелiус вихоплює у Свiчки папiр.

К о з е л i у с

Так ось яка це миша, що вночi

Державнiї папери утягла.

(Розглядає нашвидку папiр).

Я вказую на нього, як на татя,

Державного злочинця. Накажи

Його схопить негайно.

О л ь ш а н с ь к и й

(до варти).

Взять його!

Варта наближається до Свiчки, Меланка з криком поривається до нього, жовнiри її одштовхують. Цеховики кидаються на визвiл - починається бiйка.

М е л а н к а

Iване! Любий! Геть, гвалтiвники!

Не смiєте його ви!

К о з е к а

Геть сама!

З пiхов мечi! Берiть його! В залiза!

С в i чк а

Меласю, рiдна... ластiвко моя...

(Хапає важкий дзиглик -до Козеки).

Торкнись її хоч пальцем - розтрощу

Я голову тобi на сто шматкiв!

Жовнiри виймають мечi. Кiлька жовнiрiв насiдають на Свiчку i зв'язують йому руки.

Д i в ч а т а

Ой, лишенько! Тiкаймо! Боже ж мiй!

К а п у с т а

Меласю, доню... заспокойся, рiдна...

П е р е д е р i й

Товаришi! На визвiл! Не дамо

Товариша на згубу!

В с i

Бийте їх!

До зброї, цехи!

О л ь ш а н с ь к и й

А, свавiлля! Бунт!

Хапайте всiх!

С в i ч к а

Товаришi! Назад!

Не треба бiйки! Боронiть дiвчат!

Меласю боронiть мою, благаю!

Вiзьми її, Капусто.

Ч i п

Годi вже. Доволi слiв. До зброї, кожум'яки!

Трощiть катiв! Кияни, до київ!

Хапає велику лаву й суне на драбiв. Прiся чiпляється за нього й затримує.

П р i с я

Василечку, Василечку, не йди!

Тебе заб'ють. Я все... я все тобi!..

Тебе я поцiлую!

Ч i п

(виривається).

Геть! Не рiвня

Палкому кожум'яцi бондарiвна!

За мною, цехи! Кожум'яка йде!