Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Покохати відьму - Когтянц Костянтин - Страница 27
– Король і сокира! Король і сокира! – Шарль так змінив голос, що я ледве пізнав.
– Що за чорт?!
– Не згадуй вночі, накличеш! – А Шарль молодець, тягне час і під'їжджає ближче.
– Хто йде?
– Нікі-Ра, шостий ранг. Служу вельможному панові Дорі-Са. Посланий до столиці повідомити, що лицарі булави, можливо, замишляють заколот. Знайшов місце, де ви горян побили, зрозумів, що війна вже йде, і пішов по слідах.
Останні слова прозвучали вже з краю яру, й щось свиснуло. А потім шалений тупіт копит. Назад, геть від цього місця. Якісь крики, клацання арбалетів, свист стріл, лайка й крик командира:
– На коней, наздогнати, постаратися живим! Ні, не всі, коней семеро, – мабуть, ті, що краще були прив'язані, – одного залишити мені, ти, ти в погоню.
Коли стукіт копит і крики стали ледь чутні, посипалися камінчики, долинув звук кроків, хрипкі голоси. Двоє чужинців, яких супроводжували ще двоє отерців, спускалися до мертвого звіра. Мабуть, що я влип. Вбити чужих не складно, на такій відстані я б і до зустрічі з Арфіаллю не схибив. Стрілою одного, ножем другого. Проти двох отерців у мене непогані шанси. Але ж нагорі залишилося дев'ять! Я був упевнений: саме дев'ять – і не помилився. Почнуть стріляти або просто камінням…
Я спробував прицілитися, але відчув що не можу поворухнути нічим, крім думок. Не можна сказати, щоб було боляче чи неприємно. І на сон не схоже: голова була ясна, але тіло не рухалося, навіть очі не кліпали. Тільки й того, що дихав. Невже Арфіаль поруч? Але вона ніколи так не робила. Четвірка зняла зі спини тварини річ, яку Шарль називав фальконетом, і, тримаючи її в руках, полізла вгору. У ту мить, коли вони піднялися на гребінь, двоє чужаків спалахнули вогнем: біля гхніх поясів сталися спалахи, на кшталт тих, що я вже бачив. Людей просто навпіл розірвало…
Арфіаль. Порохівниці вибухнули.
…Одночасно в декількох місцях з'явилися привиди. На зразок тих, що я бачив у Палаці, тільки страшніших і більших. У два-три моїх зрости. Один червоний, з рота ікла в лікоть. Інший синій, замість голови – клубок щупалець, а решту я й розглянути не встиг. Ні до, ні після не чув таких криків! Не скажу, скільки минуло часу – в усякому разі, тупіт ніг утікачів уже майже не долинав, – коли на краю яру з'явилася людська постать. Спускалася впевнено, як удень. Світло місяця впало на ногу, що зупинилася біля моєї голови. Ніколи не бачив вишитих чобіт. Мій параліч зник, я відчув, що можу рухатися й говорити. Низький, грудний жіночий голос лунав по яру:
– Сподіваюся, сестра Арфіаль пробачить мені порушення етикету. Мені старійшини доручили доглянути за тим, що тут відбувається. Хто ж знав, що ви, хлопці, такі спритні.
Я обперся об землю руками, намагаючись підвестися, але зумів тільки сісти.
– Навіщо вбила?
– Хто б говорив!
У отерських баладах трапляється вислів «відчув себе вичавленим». Тепер я його зрозумів. Але мені чомусь важливою була ця розмова.
– Я не можу відсилати людей назад. Я не можу лякати примарами. Не можу нерухомими робити. Навіщо вбила?
Сам не помітив, як на рідну мову перейшов. Забагато мені випало в один день. Чаклунка затиснула косу в кулак і вдарила нею по коліну.
Арфіаль. Тоді це Хшанга.
– …Ти почав замислюватися – чи не такого рубаєш, як ти сам?
Мої думки краще за мене зрозуміла. Я б так виразити не зумів.
– Не з тобою першим у мене розмова про це. Коли ти побачив, як гинуть горяни, ти ж, напевно, був обурений, правда ж? А потім майнуло: у мене, мовляв, у самого самостріл такий, яких тут не буває – яка різниця?
– Ти мої думки краще за мене говориш. Тільки глибше народжується ще одна. Я її поки що викласти не зумію.
– Спробуй.
Чому я з нею такий відвертий, чому балакаю, замість того, щоб справу робити?
– Все одно, що… щось неправильно. Тільки… те, що ти кажеш, не можу ні заперечити, ні підтвердити.
– Розповім тобі одну притчу. Уяви собі… ах, ти цієї тварини не бачив… уяви собі коня. Стоїть він якраз посередині між двома однаковими копицями сіна. Якщо кінь почне міркувати, яка краще, – то здохне з голоду.
Невже вона хоче сказати, що я повинен коритися, не думаючи? Не схоже.
– Не буває двох однакових копиць. І людина не кінь. Але… Але я затнувся, бо саме це й мучило: як відрізнити краще, якщо знаєш так мало?
– По-перше, все-таки постарайся довідатися, що та як. Але якщо не зміг або часу не вистачило – вирішуй серцем: голова не все може.
Коса, затиснута в кулаці, метлялася вперед-назад. І вдарила мене по долоні. Пальці стиснулися самі собою. Я ніколи не тримав жіночу косу в руці.
– Вирішуй серцем.
Чому так сів її голос? Чому в мене стукає в скронях кров? Чому мені її волосся здається теплим? Чому… Демони пекла, ясно чому.
– Вирішуй серцем.
Це в мене в голові чи вона повторює? Я розтиснув пальці. Насилу, та розтиснув.
– Можеш узяти мого коня. Мені він більше не потрібен. Кінь між копицями… Взагалі той мудрець, що це питання придумав, сказав: людина між їжею та питвом. Людина.[8]
Це, здається, вона мій човен зачепила…[9]
Арфіаль. Та вже звісно. Тільки не зрозумів Хайні натяків, в аро символом дурості вважається риба, про існування ослів чоловічок гадки не має. Ну й не розкусив горішка, адже Хшанга в нас із перших красунь, королів біля своїх ніг бачила безліч, любить похвалитися, що через неї було триста дуелей, – цього задоволення я не розумію, адже в поєдинку загине той, хто тобою захопився, а не ким-небудь. Навіть якщо найгірший загине – все одно шкода. Намагаюся не допускати. Я якось раніше про це не замислювалася, але, прочитавши цю сторінку, зрозуміла, що з усього старшого покоління, мабуть, тільки одна вона і здатна чужого якірця спокушати. Молодь, яка не знає, що почім і чим платити треба, – це, звичайно, тема для окремої розмови.
…Я прийняв з рук чаклунки повід коня, підібрав у кущах Шарлів самостріл і скочив у сідло.
Садиба, про яку Шарль говорив, відрізнялася від маєтку наших ворогів: ніякого села, тільки панський будинок та кілька господарських споруд у кільці дерев'яних стін. Тільки одне схоже: укріплення розраховані на захист від розбійників – не від війська. Одне слово, заміський будинок. А от якщо вночі ворота відкриті, то їхати прямо не можна! Навіть якби чуття моє нове нічого не підказувало, не став би я лізти навпростець у ворота. А воно мені, можна сказати, душу скручує: небезпека, небезпека, небезпека! І шум звідти якийсь, голоси. Що галасують – не розберу навіть я, але щось недобре. Так що зліз з коня, прив'язавши його до дерева: якщо сам не повернуся, на узліссі його хто-небудь та знайде, – і рушив до садиби, як до стада оленів.
А ось цей вереск ні з чим іншим не можна сплутати! Собаку вбили, собаку! Свої такого робити не стануть! А чи варто мені туди лізти? Воно, звісно, я не знаю далі дороги. Але загальний напрям ясно, не пропаду й без поводиря. Там, звичайно, біда, замок явно захоплений, а раз так, то не битися ж мені поодинці з цілим загоном? Якби там була в біді Пані… Або Приятель, або Шарль. Більше користі буде попередити людей принца. Але для цього потрібно хоч у чомусь самому розібратися, а то добре попередження: хто там – не знаю, скільки їх – не рахував.
Я був від стіни кроків за п'ятдесят, коли ворота відчинилися навстіж і троє вершників вигнали табун коней, приблизно п'ятнадцять. Гарні коні… Невже простий набіг? Гарні коні, дорого повинні коштувати. Демони рогаті, ось у чому справа!
Гарні-Ла збирався в разі невдачі в цій садибі коней міняти. Правильно, якщо з міста мчати щодуху… То саме до цих місць і доскачуть коні, а далі – потрібно їм відпочинок давати або губити коней? А тут свіжі… Були! Точний удар, ох, який точний! Розумна голова на тій стороні думає…Я тим часом підійшов уже до самої стіни.
8
Хшанга має на увазі Арістотеля Хоча цей парадокс відомий під назвою «буриданів віслюк», насправді, в працях теолога Жана Буридана нічого схожого немає.
9
Вислів, аналогічний нашому – «в мій город камінчик»
- Предыдущая
- 27/51
- Следующая