Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Мисливці на снігу. Вірші і поеми

Москалець Костянтин

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Мисливці на снігу. Вірші і поеми - Москалець Костянтин - Страница 10

Изменить размер шрифта:

Тирада 18

чотири крапельки дощу:

вода вогонь земля повітря

і п’ята — книжка нерозкрита

і шоста — крапелька дощу

шкода я вмію рахувати

шкода я вмію шкодувати

чотири крапелини крові:

червона жовта синя зла

прийшов до маляра: — сідай —

і знову хмарить сиві брови

чотири крапельки дощу

чотири крапелини крові

Тирада 19

Згасає стукіт опадаючої роси

і така тиша у всьому місті

що видно її крізь бійниці

і сховавшись за мерлонами — видно

і навіть босоніж пробігши по теплій бруківці

обдуваючи вранішню кульбабу

все одно не порушиш тиші

все одно побачиш її

пропащий

Тирада 20

Марноти сірих днів — мій оберіг

від череп'яного достатку і доріг,

якими не ідуть прочани зі свічками,

якими не кричать «прощаймо» журавлі,

якими не пливуть даремні кораблі.

Ці марні дні — єдиний мій рятунок,

щонайсолодший, витриманий трунок.

Шукаючи у лісі юну дичку,

гортаючи на стриху древню книжку,

вшановую не тіло на землі.

…А скільки вже розтануло країв,

що ідолів собі робили із руїн?

Зі спопелілих шат? Із вигаданих ґрат?

Прочани й журавлі вертаються назад,

обсівши густо щогли кораблів.

— А що то за корони?

— А ми вже королі.

Тирада 21

Прости, мій Боже, суєту

годин, призначених для духа,

цю варварську неситу скруху,

і пісню щиру, та не ту.

Прости, мій Боже, суєту.

Мені так прикро, що ти Бог

сумного праху, жмені пилу, —

і чим тобі людина мила,

з якою завжди важко вдвох?

Мені так прикро, що ти Бог.

Прости нам сіть, і слиз, і хіть,

узнай: вони — вуста для слова,

звільни, благаю, серце нове,

звели йому хоча б тремтіть,

коли не хоче жити в Крові.

Тирада 22

в білому лоні

зорі Марії

час не існує

кожна година

місця не знайде собі

сама над іменем своїм

всміхається сама

цнотливо прикрива коліна

сніжної ночі стукають негнучкими пальцями в двері

холодне червоне вонне вино гріє пригаслі очі — Маріє

ми повернулися дивно чужі вірні і вірим:

золотоптиці мудро клюють злотозерно

золотолеви майструють друкарські верстати

вулицями бігають діти

пізнаними таїнами діляться —

а Іуда з опалих за ніч яблук

викладає хреста

Тирада 23

мав сорочку файку люстро

знесла все те вода бистра

прочитав сто книг розумних

перша — то найрозумніша

лев ходить ринком волає на тіні

в сірому небі птахи несуть

сіті — птахів ловити на продаж

ще ніч оця а потім ще три ночі —

і ти залишиш край де гостем кожен

кажан і сходи і мости

на каву сніг летить холодний

з високих берегів — з дахів

на місто дивиться негода

червона хвіртка сад зелений

парадний одяг час на сцену

не аплодує ситий плебс

приреченому до надії

гарячі зимні як повії

по місту котяться події

і гавкає на лева пес

Тирада 24

А як вигнали Війона

хорошого компаньйона

заспокоїлися і наситилися

назлягалися і насралися

то схотіли аби я

заспівав про короля

для короля

пісня моя невеличка

дуже скромна нескоромна:

«Дай золота

дай корону

і крульову

дай»

а як виженеш мене

то шляк тебе не мине:

буде бити буде прати

будеш тоді ротом срати

судь-бо-нос-цю наш

Тирада 25

Миколі Тузу

Хoджу-броджу білим світом щастя не шукаю

де побачу птаха в клітці куплю-випускаю

А ще ж мені цього літа куля не відлита

а ще ж мені молодому хочеться додому

мати б мені друга-брата вірную пораду

разом були б вино пили жили і вмирали

де ж ти друже забарився я тебе шукатиму

повернутися додому птахи не пускатимуть

А ще ж мені цього літа куля не відлита

а ще ж мені молодому хочеться додому