Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Пристань Ескулапа - Низюрский Эдмунд - Страница 37
— Капітане, — прошепотів я, — гляньте-но! Це ж аркуш із рукопису!
Трепка взяв папірець і швиденько надів окуляри. Це був аркушик формату учнівського зошита, списаний дрібним, з круглими буквами, почерком Містраля.
— Справді, — кашлянув Трепка. — Ну, це може заспокоїти нашого друга Журку. Ви впізнаєте цей аркушик? — звернувся він до схвильованого Касіци. Професор витріщив очі.
— Це з праці про агранулоцитоз… — сказав він страшенно здивований.
— Рукопис твору «Дзета», — додав Трепка.
Я повідомив про це Журку. Той, до краю збуджений, вибіг з дому.
Головною алеєю до нас ішла Галінка, ведучи за руку малого хлопчика. Вона була в легкій сукні, яка чудово підкреслювала стрункість її фігури. Ще здалеку Галінка посміхалася до нас.
— Я привела вам малого втікача. Він дуже розкаюється і хоче щиро про все розповісти. Ну, Яцеку, говори!
Яцек проковтнув слину.
— Я… я не хотів…
Обеззброєний Журка тільки крякнув.
— Ви завдали собі стільки труднощів… Спасибі вам…
— Та нема за що. Я помітила підозрілі рухи цього молодого громадянина, от і взялась його допитувати. Він і признався в усьому. Думаю, що й це вас зацікавить, — Галінка подала Журці два зібгані аркушики і багатозначно посміхнулася.
Ледве глянувши, ми впізнали дальші сторінки рукопису «Дзета».
— Ви справді геніальна, — захоплено глянув я на неї.
— Навіть геніальна… — Галінка хитнула головою і невимушено засміялась.
Але я відчув, що мій щирий подив не був їй неприємний.
Журка обернувся до хлопця:
— То тебе звати Яцек?
— Так, пане.
— Чудово.
Журка покопався в кишені, витягнув звідти металеву коробку, спокусливо затріскотів нею над малюком, а потім відкрив кришечку.
— Пригощайся.
— Я бачу, ти після вчорашнього дня знову змінив тактику, — сказав я не без злорадства.
Журка закусив губи.
— Ну, малий, чому не береш?
Яцек, заклавши руки за спину, підозріливо дивився на нього.
— Не любиш цукерок? Поглянь, які великі.
Блиснувши оком, Яцек критично оцінив вміст коробки.
— Цу-кер-ки — то для дів-ча-ток, — зневажливо процідив він, — а я люб-лю ква-ше-ні о-гір-ки.
— Оце так мужчина! — засміявся я. — Отже, хочеш огірка?
— А березової каші не хочеш? — засопів Журка, сердито ховаючи коробку.
Малюк глянув на Журку, збентежений такою несподіваною зміною пропозиції.
— Слухай-но, хлопче, — втративши терпіння, кинувся на нього Іполит, — де ти взяв ці папірці?
Хлопчик втупив очі в землю і мовчав.
— Ну. ж, не бійся, скажи, — лагідно промовив я.
— Нехай спочатку той пан з довгим носом віддасть мені голубів, — пробурмотів Яцек.
— Ми дамо тобі цілий чистий зошит, і ти зробиш собі інші… Поглянь, які ці негарні, зібгані, забруднені… Де вони так вимазались?
Яцек знизав гострими плечима.
— Де ж ти їх знайшов? Хто тобі дав? — грізно допитувався Журка. — Ну ж, відповідай!
Малюк довго думав.
— Мабуть, святий Миколай, — сказав, нарешті, хитро зиркаючи на Журку.
— Святий Миколай! — вигукнув Журка. — Де? Коли? Ти бачив його?
— Бачив раз уночі, як він увійшов через вікно. Він схожий на татка, і від нього пахло горілкою.
— І дав тобі ті папірці?
— Ні, тоді він нашльопав мене за те, що я не спав.
— Ну, кажи вже, нарешті, хто тобі їх дав?
— Не знаю… — зітхнув Яцек. — Може, Шапочка.
— Яка Шапочка?
— Червона Шапочка.
Журка засопів, охоплений розпачем.
— Ця дитина не зовсім нормальна. Бреше, як по писаному.
— Боюся, — кашлянув Трепка, — що цей чоловік просто собі кепкує з нас. Як ви думаєте, панно Стор?
Галінка засміялася.
— Яцек невиправний брехун, боюся, що з нього важко буде щось витягнути. Ці хлопчаки горою стоять один за одного. — Кажучи це, Галінка нахилилася до хлопця. — Ну-бо, Яцеку, покажи, де ти знайшов ті папірці? Ти ж обіцяв мені, що скажеш усю правду.
Яцек шморгнув носом, засунув руки в кишені і почав ходити сюди й туди, приглядаючись до трави.
— Здається, там, — промовив, показуючи на кущі. Журка поспіхом рушив за ним, а за Журкою і ми всі.
По дорозі хлопчак немов забув, що, власне, нас цікавить, бо все з більшим інтересом приглядався до Трепки, потім, нарешті, зупинився і ні з того ні з сього сказав:
— У тебе смішна голова. Ти, мабуть, носив дуже тісний капелюх.
— Тихше, — крякнув уражений Трепка. — Якщо не заспокоїшся, то той пан тебе забере, — показав він на мене.
Трепка, мабуть, вважав, що я настільки бридкий, хоч дітей мною лякай. Не знаю, правда це чи ні, але погроза Трепки вплинула. Хлопчак глянув на мене і вмить замовк.
Ми зайшли в кущі.
— Куди ти нас ведеш? — підозріливо запитав Журка.
— Покажу вам вігвам.
— Вігвам? Не мороч нам голови з тим вігвамом. Кажи, де ти знайшов папірці?
— Папірці… е… то… то я забув.
Якби з нами не було панни Стор, Журка, безсумнівно, нашльопав би його.
— Яцеку, я не чекала цього від тебе, — докірливо промовила Галінка. — Ти ж обіцяв мені.
Яцек неспокійно оглянувся. І я тільки тепер помітив, що з кущів за нами пильно стежать чиїсь очі.
— В кущах повно тих шибеників, — пробурмотів я. — Хлопець, мабуть, боїться.
— Напевно, тобі дав ці папери Андрій, — сказала Галінка, — Андрій Новаковський. Правда, Яцеку?
Яцек уважно глянув на неї і одразу ж опустив очі. Мовчав.
— Найкраще йдіть одразу до Андрія, то їх заводій.
Яцек кинувся з кулаками до Галінки.
— Ні! Ні!.. Ах ти базіка, плетуха! — лупцював її кулачками по руках.
В очах у нього стояли сльози.
Журка хотів відтягнути хлопця, але Яцек ударив його ногою в коліно і стрибнув у кущі.
— Чортеня! — застогнав поручик, потираючи ногу.
Галінка посміхнулася крізь сльози.
— От і співробітничай з міліцією! — спробувала пожартувати.
Андрія Новаковського ми знайшли на пустій площі за будинком Новаковських. Разом з трьома товаришами він грав у футбол. Біля воріт, позначених палицями, на яких висіли куртки, лежало кілька голубів з жовтого паперу. Журка взяв їх і багатозначно похитав головою.
Футболісти припинили гру. Один з них, хлопчак років дванадцяти, страшенно худий, з наїженим чубом, підійшов до нас неспокійно, але відважно і спитав.
— Що вам треба?
— Звідки це в тебе? — Журка показав на голубів.
— А хіба що?
— Пропали потрібні нам папери. А ці голуби зроблені саме з них.
— А хіба я знав, що вони потрібні? Я думав, що їх викинули. Можете їх собі забрати. Подай м'яч, Янеку!
Він уже збирався залишити нас і продовжувати гру.
— Почекай, братіку, — Журка притримав його за плече, — ти не відповів ще на моє запитання. Де це ти взяв?
— Он там лежало… під тим кущем, — показав він головою.
— Брешеш! — гримнув Журка.
— Брешу, це правда… — прошепотів хлопець. — Але при них я нічого вам не говоритиму. Почекайте мене в окопі. Через півгодини я прийду, тоді поговоримо.
— Тепер скажеш, братіку, — шарпнув його Журка.
— Ви так думаєте? — очі у хлопця звузилися.
— Облиш його, Журка, — сказав Трепка. — Добре, хлопче, почекаємо.
Андрій блиснув зубами і вдарив ногою м'яч.
Сопучи від люті, Журка сидів у напівзаваленім рові.
— Вести переговори з цими щенятами! Теж ідея. Він нас пошиє в дурні, цей шибеник. Ви бачили його очі? То очі негідника.
— Друже, ми йдемо найпростішою дорогою до мети.
— Найпростішою! — Журка засміявся. — Сидіти півгодини в цій дірі, бо так сподобалося тому молодому розбійникові.
Почулися кроки, що стугоніли по утрамбованій землі. Журка висунув голову і вискочив з рову. Ми вилізли слідом за ним.
- Предыдущая
- 37/52
- Следующая