Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Пристань Ескулапа - Низюрский Эдмунд - Страница 36
— То кажете, Мацьошек, що ви зо страху кинули їх у вогонь?
— Так, пане, — белькотів Мацьошек. — Коли мені дружина сказала, що ви шукаєте цю річ, я подумав, що мені від того можуть бути неприємності. Почнуть цікавитися, допитувати і, кінець кінцем, ще посадять. На чорта мені це! І я не помилився, пане. Я не помилився! Хіба не так сталося? Ого, пане, коли людина стільки переживе, як я, то вона навчиться передбачати. Якби та дурна псина Реза не затягнула в свою будку цей кусок, якого я так і не зміг знайти, то ви б нічого не вислідили… Не вислідили б, пане, — переконано повторював Мацьошек. — А ту суку я вб'ю! Так, так, приб'ю до смерті зрадницьке падло! — він витер заслинені губи.
— Ви думаєте, що я цьому повірю? — вигукнув Журка. Поручик підійшов до Мацьошеків і важко дихав їм в обличчя. — Де ті папірці, що були в папці? Де рукописи? Відповідайте.
— Не знаю, — пробелькотів Мацьошек. — Я ж вам кажу все як було. Я знайшов тільки обкладинку В парниках знайшов. Напевно, хтось викинув через вікно. Може, діти чи хтось інший.
— Не брешіть. Це вам нічого не допоможе. Я вже розкусив вас, Мацьошек. Там був рукопис.
— Клянуся дітьми, чим хочете клянуся, що не було! — стогнав Мацьошек.
Журка махнув рукою.
— Що було написано на обкладинці, пам'ятаєте?
— Нічого не було.
— Нічого? Пригадайте краще. Може, був якийсь значок.
Так, так, значок був.
Який?
— Така змійка, пане. Зверху роздвоєна, а внизу закручена.
— «Дзета», — шепнув я.
— Зробити обшук у квартирі, — спокійно сказав Журка.
Мацьошекова з криком кинулася до дверей. У цю мить на порозі з'явився професор Касіца.
— Що тут діється, поручику? — запитав він схвильовано.
— Хочуть зробити обшук, пане професоре, — заплакала Мацьошекова.
— Обшук?
— Знайшли кусок обкладинки від тих паперів покійного пана професора і кажуть, що то мій старий їх узяв.
— У вас є дозвіл на обшук? — насупився професор.
Журка люто зиркнув на Касіцу.
— Це звичайна формальність. При таких доказах я можу дістати дозвіл у першу-ліпшу хвилину. Дозвіл на обшук і ордер на арешт.
— Кого ви хочете арештувати, поручику?
— Громадянина Мацьошека.
— За що, пане? — блідий Мацьошек відсахнувся. — За те, що я устілку вирізав?
— За те, пане Мацьошек, — процідив Журка, — що, діючи спільно з вбивцею, ви пробралися в той вечір на кухню і, немовби виносячи сміття, викинули решту отрути, а також заховали рукописи професора Містраля.
— Слухайте, поручику, — здивовано промовив Касіца, — невже людина, що переховує такий незаперечний доказ, як рукописи вбитого, робила б з них устілки для чобіт?
— Злочинці завжди припускаються якоїсь помилки, — відповів Журка. — Якби вони не робили помилки, то й не потрапляли б до наших рук. Обмежений практицизм погубив вас, Мацьошек. Пані Мацьошекова, дайте чоловікові чисту білизну.
Мацьошекова якусь мить дивилася на нас, мов божевільна, а потім з криком кинулася до Журки.
— Пане поручику, він невинний. Невинна людина, пане! Я скажу вам усю правду, пане поручику, тільки відпустіть чоловіка!
— Будь ласка, говоріть, — мовив Журка.
— Я скажу вам правду. Це я знайшла ту річ на столі в пекарні. Я підсипала квочку і щоранку ходжу в пекарню годувати її. У вівторок заходжу, дивлюсь, а на столі лежать якісь папірці в жовтій обкладинці. А я знала, що ви розпитували, чи не бачив хто у покійного пана професора таких папірців. Я так і обімліла. Глянула, а тут і ви саме йдете алеєю. «Боже мій, — думаю собі, — не інакше, як до мене». З того страху, пане, я все кинула в піч і підпалила. Обкладинка не загорялася, то я кинула її в теплицю.
Потім, як ви прийшли, я хотіла прибрати її, але обкладинки вже не було. Думаю — то мій старий узяв. Питаю: «Ти взяв?» — «Узяв», каже. «Нащо вона тобі?» — «Зробив устілки для чобіт». — «Дурний ти, — кажу. — Чи тобі розум відняло, це ж робота покійного Містраля. Зараз же викинь усе». Він злякався і пішов, щоб викинути. Але це такий недотепа, — у топку вкинув! А я ж йому казала, що воно не горить. Ух! — погрозила вона чоловікові.
— Ходімо з нами до пекарні! — наказав Журка.
У пекарні ми знайшли купку попелу з паперу доброго сорту, клапті обгорілих аркушиків.
— Так, це той рукопис, — промовив я.
— Темнота! — заревів Журка. — Навіщо ви це зробили? Треба ж було з усім прийти до нас і розповісти щиро, що трапилося.
— Хіба ж би ви повірили!.. — Мацьошекова витерла очі.
Від брами до нас, тримаючи в руці заклеєний сургучем пакет, поспішав командир взводу Драбек.
Журка швидко розірвав пакет і переглянув лист.
— Ну, звичайно. Безумовно, ціаністий калій.
— У паперовій салфетці?
— Всюди. В собачих трупах, у салфетці, в пудрениці Протоклицької.
— В пудрениці Протоклицької? — скрикнув я. — Іполите, чи ми не підходимо, часом, до фіналу? Пальці на скляній баночці з піаністам калієм… Отрута в пудрениці… Образа доктора Протоклицької на Містраля… може, навіть ненависть, — міркував я вголос.
— Помста відхиленої жінки, — стомлено додав Журка.
— Смієшся?
— Ні, чому ж. У цій справі мене вже ніщо не здивує. Ліпи далі свої мелодраматичні припущення. Це дуже захоплююча історія. Після смерті Міхала я ніяк не можу про неї забути. Все так просто! Спілка: Йонаш і Протоклицька. Отрута у снотворному порошку, приписана Містралю. Міхал щось догадується. Можливо, навіть за стуку є спільників під час якоїсь інтимної розмови. Ті бояться, що він їх зрадить. Під час обіду Йонаш відвертає увагу присутніх, навмисно розбиваючи вазон з квітами, а Протоклицька сипле ціаністий калій з пудрениці в кухоль Міхала. Кілька крупинок падає на паперову салфетку… А може… може, пані доктор струшує їх туди свідомо, щоб викликати думку про самогубство. Як бачиш, проста справа. Може, навіть занадто проста, як на мій погляд. Яблуко прямо само падає в рот, — зневажливо скривився Журка. — Тільки мене не візьмеш на такі речі. Розумієш, я не люблю нахабства. А тут якась свиня нахабно намагається переконати мене, що Йонаш і Протоклицька — вбивці. Але скажи мені, Павле, чи ти наважився б всипати отруту сусідові по столу?
— Мабуть, ні.
— От бачиш. Це було б страшенно по-дурному. А вбивця Містраля не дурний. Це ми обидва чудово знаємо. Ось чому це, — Журка ткнув пальцем у протокол, — мене мучить, а не тішить.
Я на хвилину замислився.
— А може б, ми пішли шляхом відбору? Якщо ти виключаєш Касіцу, а тепер ще й Йонаша і Протоклицьку…
— Ох, не розумієш ти мене!.. — перебив Журка. — Я нікого не виключаю. Але все це… не те… Розумієш, «не той мазок», як любив говорити мій знайомий художник.
Розділ XXIII
Ми стояли з професором на терасі. Касіца скаржився Трепці на поручика Журку.
— Цього молодого поручика, мабуть, якийсь ґедзь укусив. Це ж не метод, — говорив він збуджено, — так залякати дітей, щоб вони тікали з дому. Погрожувати старій людині беззаконним обшуком і арештом? Ці методи продовжують дуже погану традицію, капітане.
— У поручика Журки тут дуже невдячна праця, — намагався Трепка заспокоїти Касіцу. — Ви всі відмовляєте нам у своїй допомозі… Не хочете бути відверті з нами, не довіряєте нам.
— Міліціонер повинен володіти своїми нервами, бо інакше він не може працювати в міліції, — гримів Касіца. — А відносно довір'я, то я сумніваюся, щоб методи поручика Журки викликали довір'я до міліції. А це що таке? — перервав раптом професор.
Я нахилився і підняв із землі паперового голуба.
— Це знову ті шмаркачі, — сказав я, — кинули на нас голубом.
Професор Касіца збіг з тераси. В кущах навпроти майнула й одразу ж зникла червона сорочка якогось малюка. Я дивився на паперову іграшку в руці і раптом відчув, що серце у мене зупиняється.
- Предыдущая
- 36/52
- Следующая