Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Я, «Побєда» і Берлін

Скрябин Кузьма

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Я, «Побєда» і Берлін - Скрябин Кузьма - Страница 37

Изменить размер шрифта:

Наші

Ми — діти країни з червоними зірками,

Великими бровами і стабільними рублями,

Ми — діти революції — кров з молоком

І вся наша історія — то радіо «шансон».

Ми — діти країни, якої вже немає,

І до сих пір нас часом ще совками називають,

Але ми — українці, нормальні, здорові,

Напишем своїм дітям правильну історію.

Наші хлопаки давно не люблять сало,

Наші хлопаки не носять шаровари,

Наші дівчата вміють нас любити,

Бо наші — найкращі — чого нам ще хотіти?!

Ми ходимо по вулицях з своїми рюкзачками,

Ми добре розбираємось — де ліво, а де право.

Стидайтеся, панове, Україна — то не Африка,

І ми давно не чумаки, і ви давно не мавпи.

Ми гуляєм вечером з дівчатами,

Бо ми їх любим і в нас дівчат багато,

І діти будуть в нас нормальні і здорові,

І ми їм напишем правильну історію.

Наші хлопаки давно не люблять сало,

Наші хлопаки не носять шаровари,

Наші дівчата вміють нас любити,

Бо наші — найкраші — чого нам ще хотіти?!

Не вмирай

Відкрий ті свої очі, підемо над став,

Там всі прозорі хвилі — я руками їх брав.

Відкрий і подивися, я боюся тут сам,

Вже темно за дверима, але ти не вмирай...

Тільки ти не вмирай...

Ти маєш дивне світло у своїх очах,

Відкрий мені їх, бо їсть мене страх.

Холодні твої руки — я боюся їх сам,

Загрію тобі пальці, тільки ти не вмирай...

Але ти не вмирай...

Відкрий ті свої очі, підемо над став,

Там всі прозорі хвилі — я руками їх брав.

Тихенько риби плачуть, і ми підем туди,

Ніколи не побачать нас — глибока вода там.

А ти не вмирай...

Глибока вода...

Тільки ти не вмирай...

Не дай

Не клич мене туда, там тихо й зимно.

Брехня, моя брехня солодка, як крила.

Не дай...

Не дай, щоб бачив я, як плачуть твої очі,

Не дай, щоб злий язик будив нас серед ночі.

Не клич, я не піду, бо більше не треба,

Дороги не завжди збираються в небо.

Не дай...

Не дай, щоб я лишив тебе, нам буде тяжко,

Не дай забути сни, без того жити страшно,

Не дай, щоб бачив я, як плачуть твої очі,

І не дай, щоб злий язик будив нас серед ночі.

Не йди ніде, я сплю на твоїх колінах.

Не кожен день встає сонце на стінах.

Не дай...

Не дай, щоб я лишив тебе, нам буде тяжко,

Не дай забути сни, без того жити страшно,

Не дай, щоб бачив я, як плачуть твої очі,

І не дай, щоб злий язик будив нас серед ночі.

Не дай...

Не засипай ті ями

Я дерева вкрию, бо вже низько хмари є тяжкі,

Хтось води налиє, бо так сумно, тихо без води.

Я з тобою піду, бо пора вже нам кудись піти,

Ми принесем снігу і насиплем землю на горби.

Не засипай ті ями...

Я дорогу знаю, я то бачив вже не раз, як спав,

Я роботу маю, ще такої я ні раз не мав.

Ми вже скоро прийдем, я тебе занесу аж наверх,

Ти не хочеш світла, бо його тут забагато.

Небо

Небо висить, моє небо,

Небо висить, моє небо.

Я хочу скинути небо, небо,

Я хочу скинути небо, небо.

Летять мої хмари,

Хмари летять, мої хмари.

Я хочу копати хмари,

Я хочу копати хмари, хмари.

Хмари летіли тут, хмари,

Небо висіло тут, небо.

Назад завішайте небо,

Назад завішайте небо, небо.

Назад завішайте небо,

Назад закидайте хмари.

Назад завішайте небо,

Я хочу скинути небо...

Небо каже

(Йди сюда)

Ніколи не знав і не бачив, як то є,

Напевно, я спав, не рахуючи ночей.

Далеко втікав, пам'ятав, що люди злі.

Ніхто не впізнав свої сльози на мені.

Небо каже: йди сюда...

Небо каже: йди...

Довго шукав тихе місце, теплий дім,

Бо, видно, нема бідним сонця на землі.

Я побудував собі сходи аж до хмар,

І добре є там...

Неділя, понеділок

Красива і добра, подібна на Бога,

Розумна і мудра, і зовсім не нудна.

Неділя — день раю — заскоро нам минає,

Я маю відмазу, щоб не вмерти відразу...

Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер,

Мити зуби і не хтіти бачити тебе.

Без тебе понеділок, вівторок, середа і знов

Довга п'ятниця, субота — в неділю вся любов.

Поїду на шару, трамваї задаром,

На квіти для тебе дістану гроші з неба.

І місця багато без тебе, я не можу спати,

Самому погано, а треба знов так само от...

Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер,

Мити зуби і не хтіти бачити тебе.

Без тебе понеділок, вівторок, середа і знов

Довга п'ятниця, субота — в неділю вся любов.

Банально на вікна неділя лягає,

Не скоро, не довго, а тиждень минає.

Ти прийдеш, ми будем на ціле місто двоє,

Моїми словами ти скажеш: було варто...

Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер,

Мити зуби і не хтіти бачити тебе.

Без тебе понеділок, вівторок, середа і знов

Довга п'ятниця, субота — в неділю вся любов.