Листочки квасениці мають приємний кислий смак, з них готують салати. Квасениця - медоносна та лікарська рослина. Вона досить декоративна, її можна вирощувати в затінених місцях парків, лісопарків.

Клокичка периста

(Staphylea pinnata L.)

Родина клокичкові (Staphyleaceae)

Кущ до 5 м заввишки, з родини клокичкових. Росте в широколистяних лісах, по узліссях, іноді серед чагарників. Трапляється зрідка в Закарпатті та західному і правобережному Лісостепу. Вид поширений в південній частині Середньої Європи, Середземномор'я, на Кавказі, в Малій Азії. Окремі місцезнаходження на Україні, безсумнівно, є реліктовими залишками з тих доісторичних часів, коли клімат тут був значно теплішим. Саме тому всюди, де ця рослина трапляється в дикому стані, вона потребує охорони. Цікаво, що в Закавказзі бутони клокички разом з молодими пагінцями збирають і квасять, як капусту, одержуючи так звані "джонджолі". Насіння цієї рослини за смаком дещо подібне до фісташки, з нього добувають олію.

Завдяки пониклим суцвіттям білих квітів, а ще більше завдяки оригінальним своєрідним плодам - пухирчасте здутим коробочкам - рослина дуже декоративна. Культивується в парках, а на півдні - в лісосмугах.

Кмин звичайний

(Carum carvi L.)

Родина зонтичні (Аріасеае)

Насіння кмину звичайного давно відоме людині як лікувальний засіб і прянощі.

Це - дворічна трав'яниста рослина. У перший рік життя створює лише розетку прикореневих листків, а на другий - розвиває порожнисте, всередині борознисте стебло, яке пускає гілки майже з основи. Листки чергові, перисторозсічені, верхні - сидячі. Квітки білі, правильні, зібрані в складні зонтики. Цвіте в червні - липні. Плоди - двосім'янки, сплюснуті з боків, при достиганні розпадаються на вузькі серповидні сім'янки.

Росте в розріджених лісах, на узліссях, лісових зрубах, луках, горбах, по краях доріг.

Плоди кмину містять 3-7% ефірної олії (основні її компоненти - карвон і лімонен), 14-22% жирної олії з високим вмістом петроселінової кислоти та дубильні речовини. З трави і насіння виділено флавоноїди кверцетин, кемпферол та ізорамнетин, а також ацетилові сполуки - поліїни.

Відвар плодів використовують при атонії і болях у кишечнику, метеоризмі, для підсилення функції підшлункової залози, підвищення тонусу й перистальтики кишечника, зниження в ньому процесів бродіння і гниття. Ефірну олію використовують для ароматизації лікарських препаратів.

Плоди кмину звичайного широко використовують також у харчовій і парфюмерній промисловостях.

Розмножують насінням, яке висівають рано на весні з розрахунку 100 г наЮО м2, глибина сівби 2-3 см. Сходи з'являються через 2-3 тижні. Для прискорення проростання насіння намочують і витримують 2-3 дні при температурі 18-20°С, після чого висушують та висівають. Деякі рослини цвітуть у перший рік життя, більшість - на другий і наступні роки.

Заготовляють насіння кмину в суху погоду, бо зволожені плоди втрачають товарну якість.

Кінський часник черешковий

(Alliaria petiolata M. В .)

Родина хрестоцвіті (Brassicaceae)

Дворічна рослина висотою 25-100 см. Якщо її розтерти, пахне часником. Стебла прямостоячі, вгорі розгалужені, вкриті листками. Нижні листки майже серцевидні, верхні - трикутна виїмчасто-зубчасті. Квітки дрібні, довжиною 4-7 мм. Плоди - голі стручки на коротких ніжках. Цвіте у квітні - червні .

Росте як бур'ян у чагарниках, лісах, садах, на затінених місцях по всій Україні.

Назва роду походить віл кельтського слова, що означає "пекучий" (розтерті листки рослини пекучі на смак). Видова назва в перекладі з латинської мови - "черешковий".

Кінський часник черешковий росте в місцях, де завжди достатньо вологи. На ньому майже немає опушення, листки тонкі і м'які. Зірвана рослина швидко в'яне.

Специфічний часниковий запах рослини зумовлений наявністю в ній алілової ефірної олії. У листках кінського часнику є вітамін С, каротин. Ось чому їх вживають весною як салатну зелень. З цією метою у Франції рослину вирощують у культурі. Кінський часник використовують і як приправу, особливо гострий запах має насіння. Використовують у народній медицині.

Ковила волосиста, тирса

(Stipa joannis)

Родина злакові (Gramineae)

Єдина на Україні ковила, остюк у якої не пірчастий, а волосовидний. Відростає ця ковила пізніше, ніж пірчасті ковили, розвивається поволі. Зацвітає в липні, під час спеки, коли більшість степових рослин уже утворила насіння і засохла. Викидаючи суцвіття, прикрашені довгими волосовидними остюками, тирса надає степу блідо-зеленого кольору. Рослина буває до 1 м заввишки, має щільну, сильно розвинену дернину. Стебло міцне, голе, з плоскими щетиновидно згорнутими листками, опушеними всередині, а зовні голими. Волосовидний остюк нижньої квіткової луски до 23 см завдовжки. За допомогою цих остюків достигле насіння тирси розноситься по степу і "загвинчується" в землю. До цвітіння тирса - чудовий корм для худоби, особливо для коней і овець; сіно, скошене в цей час, має добрі поживні якості. Після достигання плодів тирси пасовища стають небезпечними для овець, бо плоди заплутуються у вовні, вкручуються в шкіру, завдаючи болю тваринам і наносячи їм рани; ушкоджують вони й ротову порожнину худоби.

Росте на кам'янистих схилах, на узліссях у Лісостепу; зустрічається в передгір'ях гірських районів.

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ - Гладун Ярослав - Страница 21