Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ніч, коли Олівія впала - Макдональд Крістіна - Страница 33
— Чекай, — проговорив твердо й холодно.
Він перейшов дорогу і зник у тіні сосон, що шепотілись на березі. Густа темрява враз проковтнула його. Час тягнувся до болю повільно.
Нарешті Ґевін повернувся. Волосся скуйовдилося, піджак зім’явся, на штанах темніли плями — земля?..
— Ходімо звідси!
Він квапливо рушив у напрямку міста. Я поспішила за ним.
— Що таке?
Щось гаряче забилось у грудях, та тієї ж миті я похолола від страху.
— Він тебе не поранив?
Його очі блиснули в жовтому світлі ліхтаря.
— Ні, що ти. Я з ним поговорив, та й по всьому.
— Про що? Навіщо?..
— Заткни пельку! — Ґевін різко обернувся до мене. Знайомі риси перетворились на зловісну маску. — Годі вже мене розпитувати!
Тоді я не стала наполягати, бо, відверто кажучи, не хотіла знати правду. Я його кохала. Не могла бачити з поганого боку.
Наступного дня в газетах писали, що чоловік, який раніше звинуватив у неналежній поведінці сенатора Джорджа Вінтерза, потрапив у лікарню внаслідок невдалої спроби пограбування. На зробленій нашвидкуруч фотографії видно було криваве місиво там, де був ніс, і страшні синці на шиї, ніби його хотіли задушити. За кілька днів потерпілий відкликав позов.
Наприкінці літа Ґевін отримав постійну роботу в команді Вінтерза, і відтак почався його стрімкий зліт. Тоді я й зрозуміла, що заради кар’єри він здатний на будь-що. А тому, почувши погрози вбити мене й дитину, не мала жодного сумніву, що так і буде.
Ми зупинилися біля вигадливо прикрашених чорних воріт, одних з багатьох навкруги. Я послабила шарф, дивлячись, як Ентоні натискає кнопку виклику на домофоні. Страх душив мене невидимим зашморгом.
Він назвав ім’я Кендалл, і за якусь хвилину ворота відчинились. Широкий заїзд вів до імпозантної, схожої на палац будівлі в три поверхи. На нас дивилися вапняні стіни з величезними вікнами та викладений з каменю димохід. У зеленому дворику стояли ковані, із закрутками меблі.
Ліворуч дорога вела до гаража на чотири місця. Перед нами були сходи до чималих, із суцільного дуба дверей.
Нас зустрічала Кендалл. Я впізнала її з першого погляду й завмерла, не в змозі вдихнути: так вона була схожа на Олівію. Та коли наші погляди зустрілись, мені стало зрозуміло, що в цієї дівчини немає нічого спільного з моєю донькою. Олівія була ніжна, невинна. Дуже м’яка й завжди усміхнена. А тут переді мною стояла досвідчена світська левиця. Вона так і випромінювала зухвалість. Так в’ються хмарою плодові мушки навколо вчорашнього кавуна.
На Кендалл була накрохмалена до хрусту сорочка з білим комірцем, поверх якої дівчина вдягнула синій жакет. Рукави закасані, обтислі чорні легінси заправлені в ботфорти.
— Ви мама Олівії, — тихо проговорила вона. Глузлива посмішка враз зникла.
Я мовчки кивнула. Язик намертво пристав до піднебіння.
— Дуже вам співчуваю.
Я схилила голову.
— Дякую! Ви не будете проти, якщо ми поставимо вам кілька запитань?
Вона знизала плечима, заправила за вухо пасмо доглянутого, по-модному підстриженого по плечі волосся.
— Та ні. Заходьте.
Ми опинилися у вестибюлі, високій кімнаті, прикрашеній квітковими натюрмортами в дусі імпресіонізму, і довгим коридором пройшли в елегантну вітальню. З одного краю височів грандіозний камін із натурального каменю в оточенні двох оббитих кремовою шкірою диванів. По інший бік кімнати розмістились антикварний дерев’яний столик зі свіжим букетом у вазі та приголомшлива, на всю стіну, книжкова шафа з червоного дерева.
Кендалл усілась на одному з диванів. Ми з Ентоні опустились на інший.
— Мене ви вже знаєте, я Абі, — почала я. — А це Ентоні. Він працює в поліційному відділку в Сіетлі.
Чим саме він там займається, я казати не стала. Вийшла напівправда й напівбрехня.
Дівчина відхилилась на спинку, схрестивши ноги.
— Що вас цікавить?
— Як ви познайомилися з Олівією?
— Ви знаєте, абсолютно випадково. — Вона засміялась срібним, ніби переспів дзвіночків, сміхом. Покрутила сережку з діамантом у правому вусі. На нігтях у неї був чорний лак. — У квітні нас усією старшою школою возили знайомитись з університетом, і їх також. Ми одразу помітили, що дуже схожі між собою, і розговорилися.
(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})— Про що? — поцікавився Ентоні.
Дівчина стиснула губи.
— Вона сказала, що живе в Портедж-Пойнті, а я розповіла, що моя мама звідти. От і все. Потім ми додали одна одну в друзі на фейсбуці, спілкувалися час від часу. Вона казала, що мій тато, певно, і їй доводиться батьком, хотіла зі мною зустрітися.
— І ви зустрілись? — знов уточнив Ентоні.
— Так... Розумієте, вона була така класна. Мені хотілось їй допомогти.
— Де відбулася зустріч?
— У неї вдома.
— Про що ви говорили?
— Вона казала, що тітка розповіла їй, ніби у вас... Е-е-е... — Вона зиркнула на мене, прочистила горло. — ...був роман із моїм татом, тому вона думає, що це і є її батько. Тоді я запропонувала їй якось зайти до нас і познайомитися з ним. Тільки мені здавалось, що він усе одно ні в чому не зізнається. — Вона скривилася. Глузлива посмішка спотворила тонкі риси. — Цього року будуть вибори, він би не захотів утрачати свій шанс.
Помовчавши трохи, вона повела далі:
— Мене тоді дещо здивувало. їй надійшло таке повідомлення, просто жах.
— Що там було? — запитала я.
— Там було написано... — Дівчина завагалась. — Там було написано: «Помри, стерво!»
Мій мозок борсався в цій інформації, немов муха в павутинні. Отже, Олівія була з Кендалл, коли їй надійшло одне з тих повідомлень. Я хотіла спитати, хто міг таке надіслати, аж раптом пролунав гнівний крик.
— Кендалл! — низький чоловічий голос лунав просто з-за дверей вітальні. — Кендалл, чия це машина? Я ж казав, щоб ніяких мені тут журналістів!
Я скочила на ноги, відчуваючи, як заходиться в грудях серце. Я впізнала цей голос. Ґевін. Страх скував мені язик, у роті розлився металевий присмак, ніби я прикусила монетку. У горлі стояв клубок, мені раптом забракло повітря.
Ентоні також підвівся, торкнувся пальцями моєї руки. У його присутності мені було легше, та мій страх не обмежувався фізичним стражданням. Я боялась дізнатися правду.
— Я тут, тату, — озвалася Кендалл.
Вона відкинулась на диван, виставивши ноги в ботфортах.
— Кендалл, що ти собі думаєш?!
Ґевін увійшов у вітальню. На його обличчі ясно можна було прочитати роздратування, та, щойно він усвідомив нашу присутність, вишукані риси розгладились. Губи розпливлися в чарівній усмішці.
І тепер, як замолоду, він заповнював собою все приміщення. Здавалось, вік тільки на користь його зовнішності.
Раптом час, що розділяв нас, перестав існувати. Він упізнав мене. Його обличчя видовжилось.
На ньому був темно-синій костюм із білосніжною сорочкою. Комірець стягувала синя краватка в тонку смужку. Волосся на скронях уже трохи посивіло, і це надавало йому солідності. Широкі плечі та впевнена постава ніби запрошували: «Довірся мені!» Квадратне підборіддя натякало на сильний, владний характер.
Скільки років минуло з нашої зустрічі, а він не змінився: політик до нутра кісток.
Не дивно, що виборці штату Вашингтон були ним зачаровані. Він мав талант вести людей за собою.
— Абі? — проговорив він нарешті, скинувши брови.
Від звуку свого імені в мене всередині все затремтіло, проте обличчя лишилося незворушним.
Він поцілував мене в щоку на знак вітання. Дорого пахнув цитрусами, такі аромати робить «Аква ді Парма».
— Давно ж ми не бачились. Як поживаєш?
— Добридень, Ґевіне, — ледве вимовила я.
Язик був наче ватяний, і, хоч як я намагалась стримати тремтіння в голосі, вийшло якось жалісно.
Кендалл спостерігала за батьком, трохи схиливши голову набік, і — боже мій! — усміхалась. Рада була бачити, як він бентежиться.
— Тату, ти що, знайомий з Ебіґейл Найт?
Ґевін обернувся на доньку. Помітно було, що він трохи зніяковів.
— Ми з Абі колись... дружили. Давно.
- Предыдущая
- 33/64
- Следующая
