Псалтир (на українській мові) - Автор неизвестен - Страница 16

7 А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.

8 Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.

9 Словом лихим ображають мене, говорячи: “Він ліг і вже не встане”.

10 Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.

11 Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.

12 З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.

13 А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.

14 Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь!

Начальнику хору.

Повчання синам Кореєвим.

Псалом Давида.

1-2 Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.

3 Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?

4 Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: “Де Бог твій?”

5 Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.

6 Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.

7 Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.

8 Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.

9 Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.

10 Кажу я до Бога: “Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене”?

11 Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: “Де Бог твій?”

12 Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

Псалом Давида.

1 Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.

2 Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?

3 Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.

4 І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.

5 Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

Слава…

Начальнику хору.

Повчання синам Кореєвим.

1-2 Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.

3 Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.

4 Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.

5 Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.

6 З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.

7 Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,

8 а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.

9 Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.

10 Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.

11 Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.

12 Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.

13 Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.

14 Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.

15 Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.

16 Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє

17 від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.

18 Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.

19 Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,

20 коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.

21 Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,

22 то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.

23 Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.

24 Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.

25 Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?

26 Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.

27 Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.

Начальнику хору. На музичному інструменті шошан.

Повчання синам Кореєвим.

Пісня про Улюбленого.

1-2 Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника—скорописця.

3 Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.

4 Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.

5 І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.

6 Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.

7 Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.

8 Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.

9 Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.

10 Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.