ГулІвер І ВармІя ДІвчин - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 6

  Дівчинка рішуче заявила, сердито вкотре тупнувши голою, засмаглою, трохи огрубілою від довгого ходіння босоніж ніжкою:

  - Про кохання, звичайно ж! Про що ще співати!

  Хлопчик-капітан кивнув і з видимим задоволенням заспівав, виконуючи своїм дзвінким, хлоп'ячим голосом:

  Моя уява вразила,

  Все стало яскравим, немов у Жовтні!

  А злому бісові сунемо в боки вила,

  І буде так чудово на Землі!

  Такі зірки в нашій світобудові

  Одні рубіни, а іншим алмаз!

  Ми збираємо з безбожних данини -

  Удар як молот і не в брову, а в око!

  Вітрини магазину, де квазари,

  Виблискує променистий іподром!

  У душі моєї зяючі рани -

  Начебто в ній пройшов великий погром!

  Зав'ють немов локони комети,

  Баранець блиск - сяє чумацький шлях!

  Про подвиги безсмертні оспівання,

  У славі вічно нехай перебуватиме Фрусь!

  Що може зробити людина похмура?

  Лише випустити із синіх очей сльозу...

  Коли навколо все сизе, охололо,

  Коли з надією чекаєш на червень грозу.

  Посмішка розтягне нещасний губи -

  Зрозумій, що світ не ягоди у лісі.

  Дівчисько враз, вишкірить тобі зуби,

  У ній втілиш розумну мрію!

  Ось так юний воїн взяв і заспівав. І це виглядало надзвичайно красиво та більш ніж здорово.

  Віконтеса зазначила:

  - Ти добре співаєш! Але чи здатний ти створити щось серйозніше?

  Гулівер заявив, смиренним тоном:

  - А що може бути серйознішим за пісень?

  Дівчинка показала йому мову і відповіла:

(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})

  - Те, що приносить радість та плюс ще здоров'я!

  Хлопчик-капітан застрибав, підскакуючи, наче заєць і заспівав:

  Ти Батьківщина моя велика,

  Війни цунамі люто кидало-

  Адже армія могутня сім'я,

  Повалимо зло в геєну з п'єдесталу!

  Яке небесне променисте світло,

  Виходить від сердець бійців Вітчизни.

  Хай буде подвиг витязів оспіваний,

  Не пошкодуємо, ми повірте життю!

  Противник отримав великий презент,

  І в нього знарядь різних багато.

  Ось настав, такий уяви момент,

  Вилилася лють бурхливо Чорнобога !

  Так вийшло мої витязі,

  Вітчизна промениста страждає!

  У звіті лише одні пішли нулі,

  І знову тріумфує пекельний Каїн!

  Оркшизм сильний, ревуча орда,

  Але не поставити саксів на коліна!

  Адже з нами Ельфін мудрий назавжди-

  І теоретик справедливий Фенін!

  Зуміємо вермахт - знаю скрушити,

  І як би, не був цей дракон підступний...

  Його мечами будемо рубати,

  Я лицар відданий Батьківщині та дамі!

  Достоїнство могутнє нехай у тому,

  Щоб досягти рубежів Оркліна!

  Достойні станемо подвигів батьків,

  Адже наша армія у боях непереможна!