Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Шухлядні краєвиди

Андієвська Емма

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Шухлядні краєвиди - Андієвська Емма - Страница 4

Изменить размер шрифта:

На коротких – і довгих – хвилях

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Не дійсність – крани; – час – перебудови.

З ніг – валяться – спузири[34] – і склодуви.

Дозорці тліну – не виходить – з дива:

У шапокляках – з фіфами – удави. —

Від вічности – ледь – невеличкий – змилок,

Який – за борт, як – корабель – до молу. —

Й на тому – місці – сад – й город, де – мальви.

Й на мить – весь світ – у роті – карамелька.

Хоч – поруч – барва – пік буття – спроквола,

Навкілля – підіймаючи – на вила. —

Й на інший лад – свідомість – і літопис,

Де – ще – пропасниця – пів літа – тіпа —

Й примат – в долонях – звук – перетира,

Задіявши – нечинний – електрод.

Галака[35] – світ

Із циклу «Ненормовані краєвиди»

Із автомата – у каварні – джаз.

Крізь – соломинку – дві школярки – джус.

В кутку – друзяки – підлітки – маджонґ.

Кінь – зі стіни, – мальований, – ірже,

Сідаючи – на стільчик – волохатий —

Під дубом, за яким – томатом – хутір, —

Й дідусь – з ковінькою, що – око – хитро,

Чи – кіт, – не впавши, – верхом – по штахету.

Трави – зелене – мерехтить – волосся,

Де – вдосвіта – хмарина – пролилася.

В бік парку – віддаляється – фальцет.

Спідниця тітки – гнізда – горобців. —

Галака – світ, вибулькує, – лящить,

Викрешуючи – за΄мки – із ніщот.

Й свідомість: юна – відьма – на мітлі

Усесвітів – пласкі – акордеони —

Матерію, що – береги – туманні, —

На – диски – й сфери, – існування – іней.

Що – макотирю[36] небуття – імунну.

Й одразу – папороть, – і серце, – й мозок,

Де – щойно – хаос – скрізь – свої валізи,

З яких – і духи, й ящури – вилазять,

Нових площин – виповнюючи – лузи.

Аж видно: іншу дійсність – розкуйовда,

Що – сам – на колесі складчастім – їде,

Пришвидшуючи – існування – цирк,

Котрим – часами – й просвітків – моцар,

Який – всевиддю – глибший – вміст – і плян —

На – ще – незрушному, – форпости, – тлі. —

Літають – бублики. Кидики[37] – тлум. —

Й – свідомість: юна – відьма – на мітлі.

До потопельника, що – ще – кричить

За маківками[38] – у вінку – правує[39]

Сила – й над тим, яке – давно – травою.

Піском – повітря. Пес – у парку – виє.

Підземка – павзу. – Ніч – куня – в трамваї.

На ратуші – півмісяцем – й плазун,

Як – невимовне – кронами – з низин.

Кипить буття – примружений – казан:

Амурчик – пальчик, – й сірка – на озон.

Й знов дійсність – вшир, – набік, – у довжину,

Буття – щораз – цупкіш – драговина.

Із калабані – дзвін – задеренчав, —

І – вмить – з кошами[40] – тліну – збирачі. —

Та вже – з-під квочки, – оком – світ, – курча —

До потопельника, що – ще – кричить.

Крен – у напрямі – півдня

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Музей: акваріюм, де – й макроподи.[41]

Пара закоханих – серед – опудал.

Вся ґалерія – з воску – водоспади.

З продухвин – запах: цвіт – олив – із півдня.

Міня – квадрати – фауна – і фльора.

В повітрі – весла: крізь стіну – трієри.[42]

На сходах (мармур) – голоси – школярок.

На вході – голуби – Орфей – й ліру

Цементну, – замість – голови – рогач. —

Просто – з-під даху – скапує – сургуч

На кольоровий брухт – уздовж доріжок,

Що – профіль й торс – сегментів – антуражу.

Набабрався – й вже – руку й серце – день. —

Й спіднички – молодицям – Купідон.

Амурчик – з хаосу, – на квітці, – вирина

Із циклу «Ненормовані відтинки»

В повітрі – зблимує – крилатий – м’ячик.

Па΄рка – набік – одну – зі своїх – ми΄чок,[43] —

Чекає, коли – сяйво – після – мочви.[44] —

Садівникові – заважає – мульча.

Загортується – краєвид – в могер.

Бджола – найменший – промінь – на пуґар.

Тоненькі – ребра – вітерцю – із гір.

В каварні – двоє, – з вуст – до вуст, – й кагор.

Не закрут – існування – перескік.

Буття – для кожного – і небо – в череску. —

В вощині – завелася – метениця![45]

Біжить – з мітелкою – вже й всесвіту – панунця.

Й за нею, – рукавиці – шкіряні, —

Амурчик – з хаосу, – на квітці, – вирина.

Флюктуація

Із циклу «Паралакси»

Відкрилися – посілості – бездонні,

Що їх – у шкірки втілень – господиня,

Котра – із хаосу – шматками – цілоденна.—

Ще – існування – дівка – на виданні. —

Й струмує – дійсність – в обриси – голчасті,

Де – кузов небуття а потвори – чистять,

Заки – і їм – дадуть – з заглибин – чосу,

Щоб – з дерева буття – чергову – чухру.[46]

Й скрізь – на відтинках – з форм нових – варіння!

Коріння – часу – крізь – бруньки – й вмирання. —

Народжуються – й лускають – пухлини,

Аби – всі ядра – в висхідному – пляні —

Й голівку – й серце – кожний – елемент,

Який – надто усталене – лама.