Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Шухлядні краєвиди

Андієвська Емма

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Шухлядні краєвиди - Андієвська Емма - Страница 2

Изменить размер шрифта:

Де – вічність – з проминальним – у триктрак

Із циклу «Відозви»

Поснули – пильнувальники – циклопи,

Й назовні – те, яке – в труні – у склепі.

Й потвора – м’ясорубка – всмак – чалапа,

Й за нею – почет – з гідр, клоак, поліпів.

Та – із мачини – й інший – полігон.

І дійсности – міняється – нога.

Ґонґ, і ковток – прозріння – й на бігу, —

І яблуневий сад – із вух – й легень. —

На перетрус – буття – ідіофони.

Й знов – вагонетки – з трупами коханих.

Попід – навіяним – хребти – й первинне —

Під тягарем – процесів – виживання.

Та – намір – й найстабільніший – конструкт,

Де – вічність – з проминальним – у триктрак.[14]

Світ – з додатками – в Cилур[15]

Нащадка – пильно – ненька – і татусь.

Попід ногами – жовті зябра – Стікс.

Ледь – на мікрон, і – прірвою – «не так!» —

Всі з’яви – з невимовного – ниток.

З тунелів сну – і піші, і – комонні.

Заки й вони – на цяточки – туману.

Перед – непізнавальним – з крихт – й імунне.

Й не блиснуло, а вже – глобальні – зміни.

Поверх – притоптаної – типчини[16] —

Пливуть – лиш – наречені – у човнах. —

У фіялкове – переходить – сіре,

На – тлі я кого – залишки – косарок. —

Без пензлів – й рук – нових буттів – маляр —

Вхистився – світ з додатками – в силур. —

І про зміни

Із циклу «Відозви»

Летовище. Вправляється – літун:

Фіксацій – цятку – в невагомий – стан.

На крилах – річка, де – мигтять – плоти,

Балькон з тітусею, брезентний – тент.

Поодаль – віник – місто – підміта,

Щоб – кожний – кусник – буханця – й мету. —

На розі – репетує – газетяр:

Щез – хмаросяг, а небом – ліфт – й ліфтер,

Якого – в пік – години – гомініди,

Що – крізь – усі – нашарування – й надми.

В нові подоби, – їм – нема – вже – ліку, —

Витягується – світ, – тремтить, – галака. —

Й – за голову, аж тіпа – очману:

Як – впоратися – з тим, чого – нема? —

Й увесь світ – серце, що – з очей – мости

Із циклу «Відозви»

Єдиний – дух – і стрижні, і міцели.[17] —

Весь обрій – спух, – кряж: стегна – й парасолі.

Лакрицею – пів неба – позвисало,

Готуючи – перехідну – посілість,

Де – людству – новий вимір – альбатрос. —

Й біжить – факір, на голові – матрац,

Бо – кожному – щемить – й місяцетрус,

І конче – буфер, щоб – до норми – стрес. —

Відвіяв – час – і рідних, і матусю,

Й доводиться – самому – те, що – тисне. —

Женуть – із прірв – потвор – маховики. —

Та – і граніт – колоссям – пророста. —

І море – знов – солончаки – пустель.

Й увесь світ – серце, що— з очей – мости.

Заграва – над містом

Літають – щастя – й намірів – пір’їнки.

Малому – на подряпину – зеленку.

Два дженджики – змагаються – за юнку.

Добродій – в брилику – усмак – кров’янку.

На мить – з кущів – біля каварні – скрекіт.

Повішений – пішов – до бару – з крокви.

Обслуга – закладу – в циліндрах – круки.

Зідхання. Галас. Співи. Охи. Крики.

Ворожку – робота – з намету – чути.

Моряк – на дошці – вибива – чечітку.

Тут – ковтачі – вогню, там – линвоскоки,

Гіпнотизери, картярі, макаки.

Хто – душу, хто підметки – залиша. —

Хто – й заграву над містом, – чвал лошиць.

Із серця – стяг, що – на весь світ – росте

Сенс існування – гілочкою – глоду—

У склянці,– і свідомість – на боліди.

Дзвін – дійсности – у грудях – ледве-ледве.

Згорнулася – і скатом – геть – полуда.

Ще – поруч – чути: озія′ – талапа.

Та і її вже – присмерку – поліпи.

Хвиля, бува, – й агар агару – хлю′пне,[18]

Щоб легше – вдосконалення – халепу.

Глуха – стіна – ще – пам’ятає – трактус,[19]

Хоч – легіт – не дає – себе – підстригти,

Клітини – вміст – для – світла – просякання.

І лицарі на тиграх – підвіконням, —

Знов – переорюють – і душу, й степ. —

І юнка, що – буття – на автостоп,

Із серця – стяг, що – на весь світ – росте.

Де – стежку – існування коліща

Кипить – по краєвиду – у каструлі. —

Їх – час від часу, – неквапливо – кралі.

Навколо них в повітрі – хлопець – кролем:

Відрощує – собі – й навкіллю – крила.

Копилить – губи – при ляльках – лялькар.

Від сонця – в сизій мряці – кілька – шкур.

Біжить – собака, – весь світ – набакир.

Мокриці – тягнуть – в гай – тенісний корт.

Сидить – на гілці – нерухомо – леліт.[20]

В грудки – латаття – гусне – прохололі:

Вода – сліди – скубальної – машини,

Яка – за співом – інколи – й вільшанки.

Й лише – лоза – ще – коротко – тріщить,

Де – стежку – існування коліща.