Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ерагон. Спадок, або Склеп душ - Паолини Кристофер - Страница 147
— Тобі б не сподобалось битися зі мною, дитя моє,— відповів король.
— Тоді доведи це! Звільни мене й зійдімось у чесному бою! Доведи, що ти все ще воїн... Або живи, знаючи, що ти — нікчемний боягуз, який без допомоги своїх Елдунарі не годен битися навіть з одним супротивником. Ти переміг самого Враеля! Чому ж боїшся мене? Чому...
— Досить! — роздратовано вигукнув Галбаторікс. Його впалі щоки заливав рум’янець. Та вже за мить король опанував себе. Він трохи силувано всміхнувся, а потім постукав кісточками пальців по підлокітнику трону:
— Я завоював цей трон, не приймаючи будь-яких кинутих мені викликів. І тримаю його, ке зустрічаючись із ворогами в «чесних боях». Тобі, дитя моє, слід затямити, що не має значення, як ти перемагаєш. Важить лиш те, що ти — переможець.
— Неправда, — відповів Ерагон.— Різниця є.
— Я нагадаю тобі про це, коли ти присягнеш мені. Однак...— Галбаторікс торкнувся головки свого меча,— коли вже тобі так кортить битися, зараз ти матимеш таку нагоду.
Іскра надії зблиснула в очах Ерагона, та одразу ж зникла, бо Галбаторікс додав:
— Але ти битимешся не зі мною... З Мертагом!
При цих словах Мертаг зміряв Ерагона неприязним поглядом.
— Я хочу дізнатися раз і назавжди, хто з вас кращий воїн,— король помацав кінчик своєї бороди.— Будете битись самі, без допомоги магії чи Елдунарі, аж доки один із вас матиме сили продовжувати поєдинок. Ви не можете вбити один одного — я забороняю. Усе інше, крім смерті, у вашій волі. Гадаю, цікаво буде глянути, як брат б’ється із братом.
— Ні,— сказав Ерагон.— Ми не брати. Хіба що по матері... Моїм батьком був Бром, а не Морзан.
Галбаторікс, здається, уперше по-справжньому здивувався. Принаймні один кутик його рота піднявся вгору.
— Он як! Я мав би побачити це. Правда написана на твоєму обличчі для всіх, хто знає, що шукати. Ну що ж! У такому разі двобій буде ще кращий. Син Брома виступить проти сина Морзана. Гм... У долі й справді є почуття гумору.
Мертаг так само здивувався. Він надто добре володів своїм обличчям, щоб Ерагон міг побачити, чи сподобалось йому те, що він почув. Та Ерагон напевно знав, що його слова вивели Мертага з рівноваги. Зрештою, саме на це він і розраховував. Якщо Мертаг втратить спокій, його буде значно легше побороти. А Ерагонові страшенно хотілось зробити це, незважаючи на рідну кров.
— Летта,— мовив тим часом Галбаторікс і зробив легкий жест рукою. Закляття, яке втримувало Ерагона, умить розсіялось. Від несподіванки Вершник похитнувся: — Гангра аптр,— сказав король, і Арія, Елва й Сапфіра відійшли назад, звільняючи місцину перед помостом. Галбаторікс пробурмотів іще кілька слів — більшість ліхтарів у приміщенні потьмяніли. Тепер яскраво освітленим залишилось тільки місце перед троном.
— Іди,— сказав Галбаторікс Мертагові.— Нехай ми побачимо, хто з вас більш вправний.
Мертаг насупився, мовчки вийшов на освітлене місце й зупинивсь на відстані кількох ярдів від Ерагона. Потім він вийняв Зарок — клинок червоного меча виглядав так, наче щойно скупався в крові,— підняв щит і став у стійку.
Ерагон зиркнув на Сапфіру та Арію і зробив те саме.
— До бою! — вигукнув Галбаторікс і плеснув у долоні.
Ерагон рушив уперед. Мертаг пішов йому назустріч.
СИЛА ПРОТИ МЕТАЛУ
Роран скрикнув і відскочив убік, коли цегляний димохід завалився на землю прямо перед ним, а слідом упало тіло одного з імперських лучників.
Міцний Молот струснув піт із вій. Він обійшов тіло й купу розкиданої цегли, перестрибуючи з одного клаптика чистої землі на інший, майже так само як тоді, коли стрибав з каменя на камінь на річці Анорі.
Битва складалася явно не на їхню користь. Ватажок розумів це надто добре. Він та його воїни залишалися біля зовнішньої стіни щонайменше півгодини, б’ючись із ворожими солдатами, яких ставало все більше й більше. Але потім вони дозволили солдатам заманити себе вглиб, туди, де були будівлі. Тепер Міцний Молот цілком зрозумів, що то була помилка. Битва на вулицях — завжди відчайдушна, кривава й непередбачувана. Загін Рорана розсіявся, і лише невеличка частина воїнів трималася разом. Здебільшого це були люди з Карвахола, а з ними четверо ельфів та кілька ургалів. Інших бій розкидав по сусідніх вулицях, і вони билися поодинці й на власний страх та ризик.
Більше того, з якоїсь невідомої причини, що її не могли пояснити ані ельфи, ані інші чарівники, магія, здається, вже не діяла як слід. Це з’ясувалося тоді, коли один з ельфів спробував знищити ворожого солдата за допомогою закляття, але натомість замертво впав варден, з’їдений хмарою жуків, яких викликав ельф. Коли Роран побачив смерть свого воїна, йому стало зле. Вона була страшна й безглузда, і це могло статися з ким завгодно.
На правому фланзі, ближче до центральних воріт, лорд Барст продовжував пробиватися крізь головні сили армії варденів. Роран бачив його вже кілька разів. Тепер він ішов широкими кроками між людьми, ельфами та гномами й розкидав їх своєю величезною чорною булавою на всі боки, так, наче то були кеглі. Ніхто не міг зупинити цього здоровенного чолов’ягу або хоч би поранити його, а ті, хто опинялися поруч, одразу ж відступали, щоб він не дістав їх своєю страшною зброєю.
А ще Роран побачив короля Орика, який на чолі гномів пробивав собі дорогу крізь ряди ворожих солдатів. Шолом Орика, прикрашений коштовним камінням, палахкотів на сонці, коли король вимахував своїм величезним бойовим молотом Волундом.
— Вор Орикз корда! — кричали гноми, ідучи слідом за ним.
Приблизно за п’ятдесят футів від Орика кружляла в битві й королева Ісланзаді. Її червона накидка майоріла в повітрі, а осяйна кольчуга виблискувала на тлі темної маси тіл яскраво, немов зоря. Над головою королеви літав туди-сюди її вірний товариш — білий ворон. Навіть те, що за короткий час устиг побачити Роран, спостерігаючи за Ісланзаді, вразило його. Вона була надзвичайно вправна, нещадна й смілива. Цим вона нагадувала Арію, хоч Роран і подумав, що королева була, мабуть, кращим воїном.
Аж раптом із-за рогу будинку вискочило троє ворожих солдатів. Вони ледь не врізались у Рорана, а потім з криком підняли свої списи й рушили на нього, намагаючись проткнути наскрізь своєю зброєю, наче смажене курча. Роран різко присів і ухилився. Натомість його власний спис уп’явся в горлянку одному з ворогів. Солдат на якийсь час завмер, наче хотів, але не міг дихнути на повні груди, а потім упав як підкошений на землю, перекривши дорогу своїм товаришам.
Тепер Роранові було значно легше атакувати. І все ж таки вони з ворожих солдатів примудрився вдарити Міцного Молота в праве плече — він відчув, як стрімко тануть його сили, коли магічний захист відхиляв смертоносне лезо вбік. На превеликий подив ватажка, цього разу захист спрацював. Усього лиш кілька секунд тому він не завадив крайці ворожого щита шарпонути шкіру на лівій щоці Міцного Молота. Тепер усе було гаразд, і Роран неабияк зрадів.
Він сміливо рушив назустріч двом солдатам, які залишилися, та перш ніж устиг дійти до них, у повітрі промайнула лискуча сталь, і голови ворогів із застиглим подивом на обличчях покотилися на бруківку. Тіла впали слідом, а за ними Роран побачив знахарку Анжелу, одягнену у свою чорно-зелену кольчугу* з алебардою в руках. Поруч із нею було двоє котів-перевертнів. Один із них мав вигляд дівчини з розпущеним волоссям, гострими закривавленими зубами й довгим кинджалом, а інший виглядав так, як і має виглядати кіт. Роранові здалося, що це був Солембум, хоч він міг і помилитися.
— Роране! Я так рада тебе бачити,— сказала знахарка з надто веселою як для таких обставин посмішкою.— Це ж треба — зустрітися тут!
— Краще тут, ніж у могилі,— відповів на те Міцний Молот, підбираючи ще один спис і цілячись ним у солдата, якого помітив трохи нижче по вулиці.
— Гарно сказано!
— Я думав, ти пішла з Ерагоном. Анжела заперечно похитала головою:
— Ні. Він мене не кликав. Та хоч би й кликав, то я б не пішла. Я не годжуся для Галбаторікса. До того ж, у Ерагона є Елдунарі — вони йому допоможуть.
- Предыдущая
- 147/188
- Следующая
