Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" - Страница 62

Krakau und mit Roman, einen Angriff auf Mahren und Osterreich. Aber die Kampfe

endeten wenig erfolgreich und Roman konnte sich in Oterreich nicht durchsetzen».

Lechner, Karl: Die Babenberger Bohlau Verlag Koln 1985 Seite 213, 291, 296,

300.

216216

[34] «Пізніше Гертруда фон Бабенберг породичалася з угорським королем Белою

IV, який, зі свого боку, ще не відмовився від власних вимог щодо бабенберзьких

володінь. 1252 року вона одружилась із родичем короля Бели князем Романом

Галицьким. 1253 року Бела разом із герцогом Отто фон Байєрн, краківським герцогом

Болеславом та Романом, здійснив напад на Моравію та Австрію. Але бої були не

надто успішними і Роман більше не міг залишатися в Австрії».

Лєхнер Карл. Рід Бабенбергерів. – Кьольн: Бьоляу, 1985. – С. 213, 291, 296,

300.

[35] http://www.umiz.at/geschichte/geschichte3.html

Текст без автора:

«Der ungarische Konig Bela IV. hatte ebenfalls die Absicht, einen Teil des Erbes der

Babenberger fur sich zu gewinnen. Deshalb fiel er einerseits in Osterreich und in Ottokars

Markgrafschaft Mahren ein, andererseits bewog er die verwitwete Babenbergerin Gertrud,

Roman, den Sohn seines Vasallen, des Hlitscher Herzogs Danilo, zu heiraten. Allein, dies

fuhrte Bela nicht an sein Ziel, daher griff er nicht nur Ottokars Land an, sondern bat auch

den Papst um Hilfe».

[35] «Угорський король Бела IV мав також намір забрати собі частину спадку

роду Бабенбергів. Тому, з одного боку, він увірвався в Австрію та в маркграфство

Оттокара Моравію і, з іншого боку, схилив овдовілу Гертруду фон Бабенберг до

одруження із Романом, сином свого васала галицького князя Данила. Однак це не

наблизило Белу до бажаної мети, а тому він не лише нападав на землю Оттокара, а й

просив також допомоги у Папи».

[36] http://homestayfinder.com/Dictionary.aspx?1=en&q=Daniel_of_Halych

«In 1205, after the death of his father, Roman Mstyslavich, the ruler of Halych-

Volynia, the boyars of Galicia forced the four-year-old Danylo into exile with his mother

Anna of Byzantium and brother Vasylko. After the boyars proclaimed one of their own as

prince in 1213, the Poles and Hungarians invaded the principality, ostensibly to support

the claims of young Danylo and Vasylko, and divided it between themselves. In 1219 he

renounced his claims to Halych in favour of his father-in-law Mstislav the Bold.

In 1221 Danylo re-established his rule over Volhynia, where the boyars and populace

had remained loyal to his dynasty. By 1238, he had defeated the Teutonic Knights, and

regained most of Galicia, including the capital at Halych. While the Prussians were under

pressure from the Teutonic Order, Daniel attempted to conquer the related Yatvingians.

The following year, Danylo acquired Kyiv, the traditional capital of the defunct state

of Kyivan Rus’. Faced with the Mongol menace, he sent his commander Dmytro to defend

the city. However, after a long siege its walls were breached and despite fierce fighting

within the city, Kyiv fell on December 6 1240 and was largely destroyed. A year later, the

Mongols passed through Galicia and Volhynia while campaigning against the Poles and

Hungarians, destroying Halych. On 17 August 1245, Danylo defeated a combined force of

the Prince of Chernihiv, disaffected boyars, and Hungarian and Polish (see also Order of

Dobrin) elements at Yaroslav and finally took the remainder of Galicia, thus reconstituting

his father’s holdings. He made his brother Vasylko ruler of Volhynia and retained the

Galician title for himself, though he continued to exercise real powers in both places».

217

[36] «У 1205 році, після смерті свого батька, Романа Мстиславовича, правителя

Галицько-Волинського князівства, бояри Галичини вислали чотирирічного Данила

у заслання разом з його матір’ю Анною Візантійською та його братом Васильком.

Після того як у 1213 році бояри проголосили одного з бояр князем, поляки й

угри окупували Галицьке князівство, нібито для підтримки прав на правління

молодих князів Данила і Василька й поділили князівство між собою. В 1219 році

Данило відмовився від своїх прав на правління на користь свого тестя Мстислава

Хороброго.

1221 року Данило відновив свої права на княжіння над Волинню, де бояри і

населення ставились лояльно до його династії. Уже в 1238 році він розгромив

тевтонських рицарів і відновив свою владу у більшій частині Галичини, включаючи

столицю Галич. Доки прусси були під владою Тевтонського Ордену, Данило зробив

спробу захопити ятвягів, які примикали до Галичини.

Наступного року Данило заволодів Києвом – традиційною столицею вже не

існуючої Київської Русі. Зіштовхнувшись з монгольською загрозою, він послав

свого воєначальника Дмитра на захист міста. Однак після довгої облоги стіни міста

були проломані і, незважаючи на відчайдушну боротьбу в середині міста, Київ

здався 6 жовтня 1240 року і був зруйнований вщент. Через рік монголи спустошили

набігом Галичину і Волинь, зруйнували Галич, маючи за мету дістатися Польщі й

Угорщини.

17 серпня 1245 року розгромив об’єднані сили князя чернігівського, приборкав

бояр, поляків та угрів у Ярославі (дивись також Договір в Добрині) і взяв владу

над рештою Галичини, відновивши тим самим всі володіння свого батька. Він

призначив свого брата Василька правителем Волині, залишивши за собою титул

князя галицького, що давало йому можливість вважатися реальним правителем в

обох князівствах».

[37] «Danylo’s domestic policies focused on stability and economic growth. During

his rule, German, Polish, and Ukrainian merchants and artisans were invited into Galicia,

and numbers of Armenians and Jews established themselves in the towns and cities.

Danylo founded the towns of Lviv (1256) and Kholm (naming the former for his son),

and fortified many others. He appointed officials to protect the peasantry from aristocratic

exploitation and formed peasant-based heavy infantry units».

[37] «Внутрішня політика Данила зосереджувалася на стабільності та

економічному зростанні. Протягом його правління німецькі, польські, українські

торговці та ремісники були запрошені в Галичину, і багато вірменів та євреїв

оселилося у великих та маленьких містах. Данило заснував місто Львів (1256) та

Холм (Львів назвав на честь сина) і укріпив багато інших. Він призначив людей, які

мали б захищати селян від аристократичної експлуатації та сформованих великих

піхотних об’єднань, що складалися із селян».

[38] «Yet Danylo’s successes and his failed defense of Kyiv attracted the further

attention of the Mongols. In 1246, he was summoned to the capital of the Golden Horde at

Sarai on the Volga River and was forced to accept Mongol overlordship. According to the

Ukrainian historian Orest Subtelny, Danylo was handed a cup of fermented mare’s milk by

the Mongol khan Batu and told to get used to it, as «you are one of ours now».

218218

[38] «Однак успіхи Данила і його невдала оборона Києва постійно привертала

увагу монголів. У 1246 році його викликали в столицю Золотої Орди Сарай на Волзі