Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" - Страница 48

да Вінчі, почав свій конструкторський шлях в авіацію.

Перед цим на три місяці з’їздив у Париж, познайомився

з тодішніми французькими авіаторами,

ба, навіть навчався в авіаційній школі знаменитого

Фарбера. І ось він з двома двигунами «Анзані» знову

в Києві, в батьківському домі. В їхньому саду був невеличкий

будиночок, якому судилося стати першим

178178

авіаційним цехом. Тут і виготовляв свій перший вертоліт

Сікорський.

Перша машина вперто не хотіла підніматися, натомість

«танцювала» на землі. Настирлива праця виявила

причини, то ж Ігор Іванович змінює програму

досліджень, працює над другим варіантом. Журнал

«Всемирное техническое обозрение» відгукнувся

на ці сміливі спроби: «Студент Політехнічного

Київ ського інституту І. І. Сікорський винайшов

апарат, який складається з клітки, в якій двигун та

обладнання, передачі й місця пілота… Гвинти рухаються

в 10 разів повільніше двигуна, тобто роблять

160 обертів за хвилину. Цими гвинтами винахідник

сподівається підняти апарат. Та досі тяга гвинтів

сягає 9 1/3 пуда, коли апарат важить 12 1/2 пуда…

В майбутньому п. Сікорський хоче зменшити вагу

гелікоптера до 10 пудів, а крила збільшити, досягши

підйомної сили 14–15 пудів».

Яблуні у батьківському саду доцвітатимуть, опалі

пелюстки, видаватиметься Ігореві, місячним сяйвом

світитимуться навкруги кожного дерева, як він

візьметься за новий проект.

Досвід конструювання гелікоптера десь відкладений

собі в пам’яті, бо зарано напевне, натомість з друзями

збудує два літаки. В статті за 8 число 1910 року

«Воздухоплавание в Киеве» (журнал «Воздухоплаватель

») писатиметься, що апарати Сікорського вдалі,

стійкі та міцні, і успішними є «досліди з апаратами на

заливних луках Куренівки». Це були літаки С-1 і С-2,

що дадуть початок всесвітньовідомій серії.

Багато книг написано і сотні їх ще можна написати

про подвижницький труд Сікорського над гелікоптерами.

Вони вийдуть у великий світ, отримають

загальне визнання.

– Я буду надалі користуватися лише вашими вертольотами,

– скаже президент США Ейзенхауер після

польоту на машині Ігоря Івановича.

Всі наступні президенти не змінять започаткованої

ним традиції. На гелікоптері Сікорського залюбки

покатає американський президент свого гостя Микиту

Хрущова. Зате інший «Літаючий човен» Ігоря Івановича,

знятий у фільмі «Волга-Волга», безцеремонно

видаватимуть за «советский, русский».

Ігор Іванович

Сікорський

в останні роки

життя

– Головними для батька на шляху в авіацію,

– оповідатиме син Сергій Ігорович Сікорський, відвідавши

Київ уже в лютому 2007 року, – стали дві

книги, прочитані ним ще в шістнадцять літ. Перша

– сьогодні мені відома книга Жюль Верна «Робурзавойовник

». А друга – праця Леонардо да Вінчі.

В Англії знайшли престару книгу, де був його «Кодекс

Атлантикус». Серед малюнків різних пристроїв

– знаменитий малюнок гелікоптера. Задумку генія

втілив Ігор Сікорський.

…Ніч вступила в права, коли Сікорський дописав

листа Василю Галичу, знаному досліднику української

діаспори, в майбутньому професорові Північно-

Мічиганського університету. За вікном над вогнями

міста зійшов місяць, такий блідий і кумедний, мов

домальований до різнобарв’я індустріальних міських

вогнів. Ігор Іванович розмашисто підписався і поставив

дату: «30 серпня 1933 року».

Збіжать роки і до редакції тижневика «Свобода

» надійде кореспонденція від професора Дарії

Маркусь, доктора історії освіти і співавтора американського

тому

«Енциклопедії

української діяспори

». Професор

Д. Маркусь напише:

«Шукаючи за

іншою інформацією,

я випадково

натрапила на надзвичайно

цікавий

лист Ігоря Сікорського

до Василя

Галича, в якому

знаменитий винахідник

просто і

ясно заявляє про

своє українське

походження. Це,

мабуть, єдиний

документ з підписом

І. Сікорського,

який визначає

180180

його етнічність. Сікорський завжди був дуже чутливий

щодо того, щоб його не визначали поляком, і це

було причиною, чому він досліджує свій родовід…

Доб ре було б підтримати акцію, метою якої є назвати

летовище в Борисполі іменем великого піонера летунства

Ігоря Сікорського».

Слушність думки пані професорки важко переоцінити.

Петербург, сором’язливо заплющивши очі

на «ліквідаційні списки» (розстріляли б напевне Ігоря

Івановича, як розстріляли його керівника Шидловського

разом із сином, багатьох інших сподвижників)

вже назвав одну з площ іменем великого конструктора

Сікорського. Як на те пішло, в Петербурзі Ігор

Іванович провів найменшу частину життя. То чого ж

ми так цураємось?

…Над Борисполем гудуть літаки, весело змигуючи

вогнями, злітають і прибувають з усіх кінців світу.

У вигинах крил, у класичних лініях металевих їх тіл є

й лінії, виведені рукою уродженця Київської землі.

181

НЕПОСИЛЬНА

ЗАГАДКА РАМОНА

Він рубав це дерево уже другу годину і біла, смолиста

й клейка ялинова стружка вистелила, мов снігом,

навкруг чітке півколо; сорочка давно просякла

потом до останнього рубчика і вилискувала сіллю,

що виступила, а шкіра на долонях від топорища стала

твердою, наче підошва старого, порепаного і напівстоптаного

чобота і давно втратила відчуття болю. На

якусь хвилю він опустив сокиру, бо не так вона видавалася

важкою, як важкими чулися від щоденної

натуги руки, довші начебто від своєї природної величини,

з товстими вигадливими покрученими венами,

що аж горбилися і випирали. Згадалась недавня мова

зі знайомим, також прибулим сюди в Канаду, досить

приязним і відвертим чехом:

– Не розумію українців, – крутив головою чех.

– Італієць, чех чи словак, одержуючи канадську землю,

докладає зусиль, аби наміряли незалісненої, аби

менше мозолів до засіву нажити… А ви наче навмисне

клопоту собі додаєте.

– Певне, українець без лісу знудьгується, –

тільки й віджартувався Гнатишин. А що мав казати…

Прибулі з багатьох країн емігранти, маючи гроші,

справді таки вибирали землицю без лісу. А тому, хто

переплив океан з одною лише душею, без якогось

грошового запасу, тільки й скарбу, що дітлашні (найменшенький

двомісячний Іванко попискує і сонно

прицмокує у колисці) ліс дасть і товар на продаж, і

збудуватися є з чого, і взимку буде чим протопити

– до мозолів же йому не звикати.

…Рамон Гнатишин стояв на трибуні Верховної

Ради України і доки оголошували про його виступ та

лунали вітальні оплески, пригадав родинний переказ

про перші роки дідового життя у Канаді. А пригадав

тому, що вельми наслухався ойкання та бідкання,

як важко будувати українську незалежну державність.

«Треба б сказати, чи легко велося дідовому