Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 250

Примітки

1) Сей невикористаний досі лист міститься в Теках Нарушевича 147 с. 249. Про сю “Львівську комісію” кілька яскравих сторінок у Кубалі II с. 354 дд.

2) “Ті післанці-три молодші козаки, що прийшли були з тим полковником, їхали разом зо мною з обозу, бачив я у них лист до Хмельницького від самого тільки гетьмана, а від короля не було жодного”.-Осол. 3257 л. 46 Доні сповіщає в депеші 14 липня про відповідь дану від кор. гетьмана на козацьке посольство, позбавленнє авдієнції, висилку тільки двох з посольства- с. 537. Стилізація листа від Потоцкого до Хмельницького здалась йому занадто гострою і презирливого; але його запевняли, що в польській мові се звучить лагідніш!

3) Асан Уривков, що був у Чигрині в днях 21-3 н. с. липня, переказує такі відомости від Виговського: “Посилав гетьман до короля післанцями київського полковника Антона Ждановича і з ним 4 чоловіка козаків король велів полковника Антона засадити, а 4-х козаків відпустив до гетьмана, і ті козаки при нім прийшли до Чигрина (значило б се 22 або 23 н.с.) А посадили того полковника тому, що король хоче з козаками битись, а згоди з ними не хоче”. Поль. спр. 1653 ст. 1 л. 479.

В звідомленню Фомина записано, як йому се розповіли посли до Москви Яцкевич і Абрамович, стрівши його на дорозі під Лохвицею: “Тому за два тижні прийшли зі Львова два козаки: Роман Летяженко та Савко Скобієнко, післані від гетьмана з послом, київським полковником Антоном Ждановичом; сказали, що король післав їх зі Львова до гетьмана з вістю, а гетьманського посла Антона всаджено за міцну варту; а царські великі посли саме тоді до Львова прийшли як вони поїхали -Акты ЮЗР. III с. 497.

4) ркп. Краківської Академії 1056 л. 36.

5) Том 147 с. 239-242.

6) Acte c. 223.

7) Він писав Потоцкому, повідомляючи його про битву над Яломницею:

“Повідомляємо вашу вельможність, абисьте знали, яке замішаннє і шкоди стались через випущеннє з Польщі воєводи Василя. Коли б йому не дозволити там свобідно мешкати і трактувати з козаками і вернутися, коли він того захотів,-наші сусідні : Молдавія і Валахія не зазнали б такого спустошення, і з козаками скорше можна було б поборотися, коли б надія на добросусідські відносини (Польщі) не здурила б (нас)”. І далі він питає “Чи хочете свою контроверсію з козаками рішати згодою чи зброєю? коли війною, то яка причина такої тиші і проволоки в наступі? коли краще хочете згоди то чи вже почалися переговори, де і через кого? які пропозиції і жадання обох сторін?”-Monumenta XXIII с. 688-9 (копія без дати)

8) Monumenta Hungariae, Diplom. XXIV с. 476.

9) Жерела XII с. 248, реляція Реніґера з Царгороду 10 серпня.

10) Тамже ч. 286, лист короля до цісаря 31 липня.

11) Жерела XII с. 298.

12) Hurmuzaki Doc. IX ч. 60. 69.

13) “До Порти призначений послом з п. діґнітарів п. хорунжий львівський, гонцями (до Москви?) п. стольник галицький з п. Обуховичом, обидвом тим посольствам король надає не малу вагу, але не меншу-визначеним в. кн. милостю в дієцезії ґнєзненьській богослуженням-що весь двір з великими похвалами бачив і читав”-лист Яніцкого з Глинянського обозу, 23 серпня,- Теки Нарушевича 147 с. 248. Про заходи в Царгороді коло охоронної грамоти для сього посла, хорунжого львівського, згадує Реніґер в депеші з 12 вересня (Жер. XII с. 261): візир сказав, мовляв, нехай іде, але охоронного листа не дав.

14) Так каже Narratywa; цитуючи її з рукописи тодішньої Петерб. публ. бібл. Костомаров комбінує її звістку з відомостями Коховского і Рудавского, так що наперед іде Кондрацкий з 7 тисяч, війська, потім Клодзіньский “з волонтерами”, і нарешті Денгоф з 5000 тис. (с. 520 і 526). Але Narratywa виразно каже, що Кондрацкого післана з Клодзіньским, і так само не розділяє їх і Коховский король пише Ракоцієві 1 вересня, що раніш післано Кондрацкого й Клодзінського, а тепер посилається Денгоф з 500 мушкетерами- Monum. Hung. XXIII с. 124. Відділ Денгофа Доні і Narratywa означають теж на 500 чоловіка. Кондрацкий доносив, що з його відділу богато офіцерів повідставало в дорозі і він на місце привів мало що над тисячу коней.- Доні з 24 серпня с. 546.

15) В ориґ. contro il Transilvano et Moldavo, Moldavo-в розумінню Валахії.

16) Monumenta XXIII с. 694, пор. Acte c. 226; москов. переклад в Жерелах т. XII с. 282.

17) Вище с. 568.

18) Депеші Доні с. 541-4.

ДРУГА КАМПАНІЯ ТИМОША, ОБЛОГА СУЧАВИ, ТЯЖКЕ СТАНОВИЩЕ ОБЛОЖЕНИХ.

З козацької сторони на “презирливі і гострі слова” післані з товаришами Ждановича гетьман Потоцкий одержав, десь коло 20 серпня, іронічну відповідь козацького гетьмана на своє попереднє проханнє вільного приступу до своєї воєводської столиці: козацький гетьман давав йому волю йти до самого Дніпра-тільки без кровопролиття. На лист післаний з товаришами Ждановича відповіди не було. Хмельницький відповів на нього висилкою свого війська на Молдаву-против нових союзників Польщі. Виступ був формально нейтральний: гетьман підтримував Лупула, що ще не перестав бути польським громадянином, не обвинуваченим в ніяких шкідливих для Річипосполитої вчинках. Але король обовязався Ракоцієві оборонити Молдаву від козаків, і фактично гетьман висилав своє військо против польського війська.

В наведенім вище оповіданню, як його записав від гетьмана Фомин 27 н. с. серпня, говорилось сумарно про посилку з Лупулом Тимоша і 20-тисячного козацького війська, “два тижні тому”, себто коло 13 н. с. серпня. Але тут мабуть злито до купи два ріжні моменти: виїзд Тимофія з Лупулом, що стався мабуть в перших днях серпня, і вихід головного козацького війська, призначеного на Молдаву, що справді могло рушити коло 13 серпня. Тиміш з Лупулом полетів наперед, взявши кілька тисяч козаків і по дорозі, під Кальниболотом зійшовшися з двохтисячною Ногайською ордою, і коло 10 серпня був уже над Дністром. Павло з Алєпа каже, що Тиміш перейшов Дністер в понеділок Успенського посту”, Успенський піст того року почався в понеділок, і очевидно сей день, 11 н. с. серпня розуміє Павло 1). З сим сходиться звістка воєводи Стефана з 20 н. с. серпня, що Тиміш уже став під Сучавою, і деякі инші вказівки 2).

Хмельницький оповідав Фомину 27 н. с. серпня, що перейшовши Дністер під Сорокою без якої небудь перешкоди, бо Сорока стояла порожня, Тиміш з Лупулом стріли “заставу” в милі від Дністра, “тисяч до двох” Мунтян, Волохів і Ляхів,-напали на них в ночи і погромили. Язиків з сього погрому, як першого трофею походу, Хмельницький сподівався в тих днях, і з вістей присланих йому знав, що по сім Тиміш кинувсь під Сучаву, визволяти тещу, а Лупул-очевидно з дуже малою військовою охороною для безпечности перейшов назад за Дністер і лишився тим часом в гетьмановій землі, в Рашкові, щоб дочекатись дальших козацьких контінґентів: очевидно з тих 20 тис. козаків, що гетьман назвав Фомину. Стефанів “поручик”, що попав був у неволю, втікши прибіг 1 вересня до свого патрона з вістю, що до Лупула прийшли до Рашкова ще два козацькі полки, і Лупул вибирається з ним в поміч Тимошеві 3).

Той же налетівши так само несподівано на Сучаву, під носом угорського і молдавського війська, що її облягали, проскочив до замку, знищив ворожі шанці, і сполучився з сучавською залогою. Маємо про се реляцію Стефана польському канцлєрові Кориціньскому, написану безпосереднє по сій події. Він пише, що одержав (під Сучавою) відомість з Яс про султанського посла, що привіз йому кафтан “як то звичай єсть” (при інвеститурі), і поїхав з Сучави до Яс, “а син Хмельницького почувши, що я вийшов звідти, промкнувся до Сучави з Ордою й козаками”. В сей мент наспів з своїм військом Кондрацкий, 19 серпня Стефан з'їхався з ним над Жіжією, і зараз рушив під Сучаву. Прийшовши туди 21 серпня, “застав козаків, що стояли під Сучавським замком і спішно сипали шанці, довідавшися про наше військо”. Стефан скаржиться Кориціньскому, що се дав їм знати (про експедицію Кондрацкого) Яні Грек з Жванця, що бувши у Лупула митником в Хотині й тепер посилає йому всякі відомости,-Стефан просить на будуче “запобігти сьому лихові”. Кондрацкий попробував викликати козаків на битву, але вони не хотіли виходити з табору; Кондрацкий двічі приступав до табору з своєю кіннотою-зсадивши її з коней, і з Стефановою піхотою, але їх обстрілювано одночасно з замку і з козацького табору, і се змусило його оден і другий раз занехати сей наступ і перейти до облоги. Стефан запевняє, що козаків з облоги не випустить, але з одної сторони-просить вислати військо на Україну, аби заступити дорогу новим козацьким полкам, що міг би Хмельницький прислати сучавському відділові, а з другого боку-прохає у короля кілька сот німецької піхоти і армати для облоги 4).