Історія України-Руси. Том 7 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 181

Нарештї є кілька біоґрафічних статей про головнїйших дїячів сих подїй: П. Викулъ Кіевскій митрополитъ Іовъ Борецкій (Подол. епарх. вЂдом. 1894), К. Харламповичъ Іосифъ Курцевичъ, архіепископъ суздальскій, б. владимірській и брестскій (1621-4) (Волынскія Епарх. ВЂдомости, 1900). Працї про Смотрицького вказані в т. VI прим 11. З дїячів унїатських велику лїтературу має завдяки своїй сенсаційній смерти Йос. Кунцевич; особливо його канонїзація в 1865 р., як манїфестація против заходів против унїї в Росії, зробивши з нього немов апотеозу унїї, викликала горячу полєміку, більш церковно-полїтичного нїж наукового характеру. З старших писань згадаю: Суші Cursus vitae et certamen martyrii b. I. Kuncewicii, передр. Мартиновим в Парижі 1865 р., йогож Saint Josaphat et ses detracteurs, Лїон, 1875; A. Guepin S. Ioasaphat archeveque de Polock, I-II, Пуатє 1874 (перекладене по польськи Калїнкою, Льв. 1885), нове вид. 1897-8 р. п. т. Un apotre de l'union des eglises au XVII s. Saint Iosaphat et eglise greco-slave en Polegne et en Russie, Париж (рецензія в Записках т. XXXIX). З православного боку: Кояловича I. Кунцевичъ (1579-1623), изъ исторіи литовской церк. уніи (Правосл. ОбозрЂніе 1861); Говорского І. Кунцевичъ, полоцкій уніат. архіеп., кононизованный папою Піемъ IX, Вильно, 1865; Сикорского Реликвіи І. Кунцевича — Журналъ Мин. Нар. Просв. 1870. Осібно стоїть найновійша статя Жуковича: Убійство Іосафата Кунцевича (Христ. Чтеніе, 1907, IX, передр. в IV вип. Сеймової борьби), написана дуже обєктивно.

Як джерела, з памяток лїтератуних важні особливо: полємічні брошюри 1621-2 рр. (частина їх видана в Архиві Ю. З. Р. І. VII, деякі мабуть вийдуть в І т. VIII); меморіали православних для правительства (тамже, в Статьях по славяновЂденію III і в Документах объясн. исторію зап. рус. края); сучасні записки київські — Сборникъ лЂтописей относ. къ исторіи Ю. и Зап. Рос.; лїтопись Густинського монастиря (ЛЂтописець о первомъ зачатіи и созданіи святыя обители монастыря Густинского), списана в сїй части, очевидно, на підставі оповідань Ісаї Копинського, одного з ставлеників 1620 р. (вид. в Чтеніях москов. 1848 р. і осібно). Документальний матеріал до історії київського брацтва в Памятниках кіев. ком. III і в додатку до Ист. кіев. акад. Голубева, до подїй 1620-х рр. — в додатках до „Петра Могили“ йогож, т. І.

9. Лїтература до історії козачини 1620-1625 р. назад...

Загальні працї до історії козачини і відносин українсько-польських, турецько-татарських і московських в сих роках ті самі що вичислені були в прим. 7. Спеціальна лїтература до історії самої козачини невелика: крім вичисленої вище лїтератури про Сагайдачного (прим. 7) і участи козачини в церковних справах (прим. 8) маємо ще до історії козачини рр. 1621-5 нові статї Жуковича: „Первое вмЂшательство западнорусскихъ козаковъ въ сеймовую борьбу съ церковной уніей (Христ. Чтеніе 1907, I-III), „Первый польскій сеймъ послЂ убійства Іосафата Кунцевича“ (ib. 1908, I-II), „Передъ козацкимъ разгромомъ (варшавскій сеймъ 1625 года) (ib. 1908, VIII-IX). Статї сї війшли в IV вип. „Сеймової борьби“ автора. Історія козачини (зверхня), участь її в тодїшнїй релїґійно-національній боротьбі і відносини до правительства служить головною осею сих розвідок, що мають бути, по пляну автора, доведені до р. 1632. Другу ґрупу статей маємо до кампанїї 1625 р.: Никифоровъ Куруковскій договоръ козаковъ съ Поляками 1625 г. (К. Стар. 1885, IV), Николайчикъ Новый источникъ о козацкомъ возстаніи 1625 г. и мЂсто заключенія Куруковского договора (ib. 1889, Х), Рудницький Козацько-польська війна р. 1625 (Записки львівські т. XVII). Сими роками близше займаєть ся також остання (недокінчена і слаба) праця Кулїша Украинскіе козаки и паны въ двадцатилЂтіе передъ бунтомъ Б. Хмельницкаго (Рус. ОбозрЂніе 1895). В польській історіоґрафії розроблені найлїпше кампанїї 1620 і 1621 р. Вичисляю тільки важнїйшу лїтературу:

X. Liske Der turkisch-polnische Feldzug im Jahre 1620 (Аrchiv fur osterr. Geschichte. XLI), i йогож: Stanislawa Zolkiewskiego kleska i zgon na polach Cecorskych (Tygodn. literacki 1869, ч. 1-16), зі збіркою документів з бібл. Рачинських. Szujski Cecora i Chocim (Przegl. polski 1871, І і потім в Dziela-x серія II т. VI). Gorski O wyprawie і klesce cecorskiej (Bibl. Warsz. 1886 III). Darowski Wojna Chocimska, 1862. Tretiak Historya wojny chocimskiej 1889 (старанно і науково написана книга). Поза тим: Kondratowicz Samuel Korecki, 1858. Bartoszewicz Stanislaw Koniecpolski (Tygodn illustr. 1863). Chometowski Ksiaze Krysztof Zbaraski koniuszy koronny (Bibl. Warsz. 1865). A. Golebiowski Szahin-giraj i kozacy (ibid. 1852). Про Олександра Яхію: Макушевъ Восточный вопросъ въ XVI и XVII в. (Слав. сб. III) і йогож статя в Журн. Мин. Нар. Просв. 1872, X; V. Catualdi (Гассек) Sultan Iahja dell' imperial casa Ottomana, Тріeст, 1889 (написано белєтристично, а не науково), витяги звідти надруковав А. Гирсъ п. т. Графъ Александръ Черногорскій — султанъ Яхія, Страница изъ исторіи Запорожья (Рус. Старина 1890, III).

Богата лїтература мемуарів для Хотинської війни зібрана почасти в збірцї Ж. Паулї Pamietniki o wyprawie Chocimskiej, 1853. Один дневник в Starozytnosci Ґрабовского І, оден в додатках у Третяка. По за тим: Як. Собєского Commentariorum Chotinensis belli libri tres, 1646 (се роскішне сучасне виданнє не було повторене, і в лїтературі користують ся частійше його перекладами — польським в збірнику Dziejopisowie krajowi, 1854, або росийським в II кн. Мемуарів Мельник-Антоновича, але переклади сї досить свобідні, пор. рецензію в Записках львів. т. XXIV). Petricii Rerum in Polonia ac praecipue belli cum Osmano gesti historia, 1637. Иньша, меньша важна лїтература вказана у Третяка.

Для українсько-польських відносин 1622-1625 рр. Дуже цїниий матеріал дає кореспонденція кн. Юр. Збаразького. Вона зібрана А. Соколовским і видана п. т. Listy ks. Jerzego Zbaraskiego kaszt. krakow. z lat 1621-1631 в Scriptores rerum polonicarum, т. V, і осібно (про се виданнє замітка Лазаревського Украинскіе козаки въ двадцатыхъ годахъ XVII в., Чтенія київські т. XV); збірка одначе неповна, є кілька листів в иньших виданнях (Сборникъ лЂтоп., Жерела VIII), і невидані в рукоп. Петербур. Публ. бібл. 9). Цїнну колєкцію матеріалів з краків. біблїотек для сих років дає т. VIII Жерел. Про козацькі походи на море — збірки посольських депеш: анґлїйські в Zbior pamietnikow о dawnej Polsce Нємцевіча, т. V, 1830 (р. 1620-1626), французькі в Historica Russiae Monimenta (р. 1620-1627). Для подїй 1624-5 рр. багато цїнного в московських актах про приїзд Яхії, виданих Кулїшем (Матеріалы, І); натомість в Актах Московскаго госуд. для сих часів ще нема нїчого інтересного. Для кампанїї 1625 р. маємо стару рукописну збірку, дуже популярну (напр. в петерб. Публичній біблїотецї єсть кілька копій її), вона містить дневник походу і акти комісії, видана цїла в VI т. Zbior-у Нємцевіча, дневник крім того з иньшої редакції в Сборник-у лЂтописей, акти в Zrodla-х Ґрабовского. Крім того широко і деталїчно описує сей похід Zywot Tomasza Zamojskiego, написаний його дворянином Станїславом Журковским (виданий у Львові 1860 р.). Дрібнїйше вказане при текстї.

Примітки

1) З ранїйших статей принотую ще одну — не мав її нагоди згадати перед тим: Kresy Ukrainne po Licholeciu do Ruiny (Ateneum, 1877-78).

2) Тут наданнє кн. Олелька Олехну Сахновичу на ґрунти каранські (пізнїйші ґрунти Лозків), городища Полствин і Кузяків над Росавою й ріжні полїські маєтности.

3) До річи, близше незвісну досї історію початків Білоцерківського замку (див. вище 46) дещо поясняв недавно виданий документ (Архив Ю. З. Р. VIII. V ч. 36) — лист. в. князя, без дати, записаний між документами 1552 р. Тут згадуєть ся, на підставі донесень воєводи Пронського, про недостачу води і живности „въ замку в Белоє Церкви новозбудованомъ“, так що замок сей, очевидно, був поставлений у всякім разї кілька лїт перед смертю Пронського († l555).