Історія України-Руси. Том 2 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 86

Примітки

1) Про Вишгород окрім загальних праць про Київщину (в прим. 1) ще див. моноґрафії про Київ (як в прим. 5) — Закревского sub voce і Петрова с. 235 і далї.

2) De adm. 9 (Во????????).

3) Перший факт того рода — що Вишгород належав Ользї, як її спеціальна волость. Потім тут, здаєть ся, чи не сидїв Сьвятополк. Пізнїйше коротко сидїли тут підручні князї за Ізяслава Ярославича та Ярополка, а дуже частою ся практика стає особливо в 2-ій пол. XII в.

4) Іпат. с. 92.

5) Лавр. с. 291.

6) Іпат. с. 229.

7) Іпат. с. 375.

8) Іпат. с. 263.

9) Іпат. с. 127-8, 202-3, Сказанія о БорисЂ и ГлЂбЂ с. 21, 25, 32, 71-2, 75, 86.

10) Іпат. с. 332.

11) Про се оповідає записка Пролога, видана Нікольским в ИзвЂстіях отд. рус, языка 1903, І с. 222.

12) Іпат. с. 53, 229.

13) Сказанія с. 77.

14) Іпат. с. 343.

15) Іпат. с. 288.

16) Іпат. с. 53.

17) Іпат. с. 146.

18) Іпат. с. 443.

19) Іпат. с. 473.

20) Статейка Хрущова в І т. Чтеній київ. іст. тов.: БЂлгородка и найденный въ ней змЂевикь (знайдено 1877 р.).

21) Контаріні — у Семенова Библіотека иностр. пис. с. 20, Акты Зап. Рос. I с. 145, Целлярій с. 386 (бідгородський шлях він зве „лїсовим”).

22) Антонович — Археологическая карта Кіев. губ. с. 134 і далї.

23) „Нашимъ же ставшимъ межи валами” — Іпат. с. 158 (1093 р.).

24) Див. т. І с. 209.

25) Іпат. с. 76.

26) Іпат. с. 87.

27) Іпат. с. 365.

28) Іпат. с. 230.

29) Теперішнє Трипілє лежить уже на полудень від р. Красної.

30) Іпат.. с. 409.

31) Іпат. с. 293.

32) De adm. imperio 9.

33) Іпат. с. 160.

34) Іпат. с. 497.

35) Див. т. I с. 31-2.

36) Археол. лЂтопись Южной Россіи 1899 с. 49.

37) Археол. карта Антоновича, Хвойка. Поля погребеній, Археол. лїтопись 1901 с. 184.

38) Іпат. с. 241.

39) Про них Біляшевського Церковище возлЂ дер. Монастырекъ, і доповнення Лебеденцева в Київ. Старинї 1889 кн. І; звістка про монастир XVI в. — Архивъ Юго-зап. Россіи VII. І с. 121.

40) Лїтература й детайлїчний перегляд сього питання в Історії Київщини с. 27 і далї. Останнїми роками звернуло знову на себе увагу нахідками культури княжих часів велике городище Райгород, миля від Роси, на північ, над р. Гороховаткою, між с. Ольшанщею і Шаркам. Воно могло бути місцем Торчеська, чи якогось иньшого з більших пороських городів, навіть Юриєва, який ще давнїйше, виходячи з подібности імен, клав тут пок. М. Андрієвский, ЛЂтописный Юрьевъ, К. Стар. 1883, IX. Про новійші нахідки Археол. лЂтоп. Ю. Рос. 1901 с. 39 і 183.

41) Нпр. Іпат. с. 365.

42) Іпат. с. 230.

43) Іпат. с. 146.

44) Перегляд сього питання в моїй Історії Київщини с. 36-7. Здогад про городище коло Білої Церкви у Антоновича Археол. карта Кіев. губ. с. 52.

45) Іпат. с. 160.

46) Він згадуєть ся в Патерику, в оповіданню про події 2-ої пол. XI в., побіжно й припадково. Тому що взагалї згадки Патерика з попереднїх часів не дуже докладні, можливий і тут анахронїзм, хоч і не конче.

47) В Журналї Мін. Н. Пр. за 1904 р. кн. VI лоявила ся статейка Ляскоронского, де він пробує довести, що Родня стояла на устю не Роси, а Ірші (Рші в лїтописи), але се безпідставний здогад.

48) В люстрації канївського замку 1552 р. вже згадуєть ся про „городище стародавноє широко, з валы немалыми” — Архивъ ЮЗР. VIІ.І.92. Про нахідки Княжої гори див. головно статї М. Біляшевського в К. Старинї 1890, XII і 1891, I, також Археологическая лЂтопись 1899-901, під словом: Пекарі, також у Бобринского Курганы м. СмЂлы и у катальоґах музея Хойновского і В. Тарновського.

49) Про сю канївську церкву див. реферат Лашкарьова в його Очерках і замітку О. Левицького в К. Старинї 1903, X. Звичайно сю церкву уважають церквою св. Георгія, збудованою Всеволодом у Каневі, але на се нема нїяких доказів, а церква зветь ся тепер Успенською.

50) Можна-б іще припустити, що Родня була відновлена на старім місцї за Ярослава і загинула під час руїни при кінцї XI в., а в XII в. з'явивсь у сусїдстві на її місцї Канїв, або що Канїв XI в. стояв на Княжій горі, а по руїнї, в XII в. був перенесений далї на північ, — та богацтво християнських старинностей трохи трудно витолкувати як слїд осади, що простояла тут тільки яких 60 лїт, від Ярослава до 90-х рр. XI в.

51) Іпат. с. 227.

52) Іпат. с. 327, пор. 24І.

53) Іпат. с. 268, дор. 329.

54) Іпат. с. 452, 453.

55) Іпат. с. 361, 371.

56) Іпат. с. 330, 337, 454.

57) Що на місцї городища коло с. Конончі був Товаров, видно з люстрації 1552 р. — Архив Югозап. Россіи с. 100; інвентар 1616 р. згадує, що на ґрунтах Товарова сїло село Воробіївка (іb с. 308), але се не зовсїм докладно, як бачимо; археольоґічні нахідки близше льокалїзують його місце (в свой Історії Київщини я міг тільки загально вказати на околицї м. Межирич). Що до сахнівського городища, то місцем до нього найблизше підходить зі звістних нам пороських городів Кульдеюрів (хоч я б не поручив ся, що се було постійне імя, а не часове означеннє, по імени хана, що його в тім часї держав, як город Чюрнаїв). З другого боку, тому що се було більше місто, як показують богаті нахідки, насуваєть ся Дверень, що мусїв бути одним з найлїпших городів на Поросю: як особливо привабну державу дають його Контувдїю. Цїкаво було б зібрати хороґрафічні назви з Сахнівки: може б вони рішили питаннє.

58) Відомости про нахідки з с. Конончі й Сахнівки див. в Археол. лЂтопись Ю. Рос. 1899 с. 94, 118, 146, 1901 с. 150, 182, 210-1. З Дївич-гори, як здогадують ся, походить дорогоцїнний скарб в кол. Ханенка, знайдений в 1900 р. (місце нахідки лишило ся в секретї), що між иньшим містить дорогоцінну діадему. Між нахідками, що дали розкопки тутешнього городища, особливо інтересний дзвін. Городище Товарова вкрите останками неолїтичної культури й передмікенської кераміки, культура княжих часів виступає як найновійша верства на нїм.

59) Над Днїпром в серединї XIII в. останню руську осаду бачимо на цїлий переїзд від Канїва — видко се з подорожі Пляно-Карпінї (Recueil de voyages IV 137). Хороґрафічні назви (див. прим. 14) також показують зовсїм виразно, що чорноклобуцька кольонїзація переходила значно за Рось.

60) Антонович — Археологическая карта с. 138.

61) Її розкопали в 1847 р. і знайшли зьвірячі кости — може останки тризни, та кілька стріл.

62) Сендульскій М. Искорость — в Волын. епархіальн. вЂдом. 1880, VII, Памятники старины въ западн. губерніяхъ в. IV, К. Старина 1882, II с. 546: Искорость — древній Коростень или Скоростень, тут сказано що назва „Ольгині банї” нарід не знає, а зве се місце просто „сижею”.

63) Іпат. с. 443, 450, 452, 453-4.

64) Місцева традиція уважає її фундатором св. Володимира.

65) Іпат. с. 474.

66) Архивъ Югозап. Рос. VII. II с. 12 (походженнє сеї записки вимагає розслїдження).

67) Сендульскій Г. Овручъ — Волынскія епарх. выд. 1876, І, Памятники старини въ зап. губ. IV і Волинь, изд. Батюшковим с. 78-9 (з рисунком).

68) Що Мик-город то давнїй Мичськ, видко з фальшованого привилея кн. Андрія Юриєвича „Китая” — див. Описаніе Кіево-печер. лавры Евгенія с. 170.