Важко бути іншим або історія мого життя (СИ) - Гаврилюк Мар'яна - Страница 2

– Та ні, – відповів брюнет.

– Так, дійсно не важкі, – підтвердила Єва.

– Ага, для вас не важкі ви ж у нас генії, – всміхнувшись сказала я.

– О так ми такі. А ви що не йдете в столову, – зацікавлено промовив Джек.

– Та ні ми до контрольної готуємося, я майже нічого не вчила – сказала шатенка.

– Ну не переживайте контрольна не важка, нічого страшного, – спокійно відповів брюнет.

– Ага, контрольна річна від неї залежить наша оцінка за рік нічого страшного – з роздратованістю в голосі відповіла Анна.

– Гаразд, чого ви переживаєте, ми вам допоможем як відомо у нас завдання схожі, теми ж одні і ті проходили – спокійно сказала руденька Єва.

– Що дійсно ви допоможете? Я вас люблю, – вже весело сказала Анна.

– Так звісно, допоможемо. – погодився Джек

В столову не пішов ніхто, тобто ніхто з нашої компанії. Джек і Єва все нам намагалися пояснити, а ми уважно слухали їх. Я вже це все чула і знала, але повторення ніколи не зашкодить, через те що я майже все це знала, я ще впевненіше себе почувала. Продзвенів дзвінок і настав наш судний час. Поспішивши до кабінету ми розсілися по місцям. Учитель містер Вербер вже роздав завдання.

– Так клас розсідайтеся швидше! Це важлива контрольна вона визначить вашу річну оцінку, я можу сказати що це не просто контрольна, а невеличкий екзамен, – повідомив він,– нехай щастить, і якщо побачу що хтось списує вижену геть всім зрозуміло!

– Так…– хором відповіли учні.

– Все приступаємо до роботи. – сказав Вербер.

Розгорнувши листок із завданнями я побачила що вони не такі складні, як і казали нам Єва і Джек. Я зраділа тому що знала майже всі відповіді на завдання, адже я готувалася і ці запитання були мені знайомі. Урок проминув швидко, таке зазвичай відбувається коли пишеш контрольну. Написавши контрольну швидше за всіх я нетерпляче чекала на дзвінок, адже ще одна мить і квитки будуть у мене. І ось нарешті довгоочікуваний дзвінок пролунав. Я блискавкою рванула з класу навіть не почекавши Анну, вона ще щось там дописувала. Побігши в столову я замовила сендвіч і сок, потім я швидким кроком пішла в кампус на наше місце, воно було віддалене від школи високий старий дуб і біля нього стояла самотня лавка на яку падала його тінь, здебільшого туди ніхто не ходив там було тихо і спокійно, і це мені подобалося. Наближаючись до дерева я почула голоси це були мої друзі, всі вже зібралися крім мене і Анни.

– О, нарешті з’явилася наша красуня! – байдуже з насмішкою сказав Алекс.

– І тобі привіт Алекс – відповіла я.

– А я думав що ти вже не прийдеш.

– В нас була контрольна і я ще в столовку ходила….ну вони в тебе.

– Хто? В мене?

– Не хто, а що, квитки? – усміхаючись відповіла я, – вони в тебе

– Ааа, ти про це так звісно а гроші у вас, чи ви думали що це буде безкоштовно .

– Так звісно ж у нас! – сказав Джек.

– О, привіт народ, – усміхнувшись сказала Анна підходячи до нас, а потім її погляд сердито перекинувся на мене і вона промовила – ти що зачекати на мене не могла!

– Ой вибач просто я ще в столову ходила – винувато відповіла я.

– До твого відома я теж ходила – ще сердитіше відповіла Анна.

– Ей ви двоє, годі сваритися, – нашу бесіду перервав приємний голос Єви.

– Добре. – вередливо відповіла Анна.

– Класно виглядаєш, – в розмову увірвався Алекс.

– Хм…дякую – фальшиво усміхнувшись відповіла Анна.

– Так народ ось ваші квитки – щойно Алекс витягнув їх з рюкзака моє серце почало шалено битися, я схопила квиток перша.

– О Боже, вони справжні!!

– Ахахахаха, так звісно ж справжні, а що ви думали це фальшивка я своє слово тримаю. – промовив Алекс.

Відавши гроші Алексу ми почали розглядати квитки. Я поринула в мрії, але тут мене повернули до реальності.

– Стоп! – голосно промовила Анна – концерт же вісімнадцятого квітня.

– І що? – незрозумівши до чого вона хилить, сказала я.

– А те що вісімнадцятого в нас останній екзамен – продовжила Єва.

–Встигнемо і на концерт і на екзамен – впевнено відповіла я.

– Хм.. а от я сумніваюсь – зухвало сказала Анна – в нас екзамен о другій і він іде протягом двох години а концерт починається як раз о третій.

– Чорт, але я нізащо не можу пропустити концетр – впевнено дожовуючи сендвіч відповіла я.

– І тобі буде гаплик якщо не здаш екзамен, – промовила Анна, – так що вибачте я не піду, не хочу щоб в мене були проблеми подумаєш на концерт не піду, що тут такого – зухвалим тоном промовила Анна і пішла геть.

– Вибачте, але я теж піду а ви думайте що будете робити – за Анною пішов і Алекс.

На мить ми всі замовкли і обмінялися здивованими поглядами. На цей раз цю некомфортну тишу порушила я.

– І залишилось їх троє.

– Фух, добре що вона пішла а то якось дратувати вже почала – після невеличкої паузи промовив Джек.

– Ахаха, а я то думала що вона тільки мене дратує, – весело відповіла я, – ну що, ви як хочете але я просто змушена піти на цей довбаний концерт я не пробачу собі якщо не піду.

– Ахахаха, да і мене теж дратує, – сказала Єва – я з тобою, і плювати я хотіла на екзамен, я хочу піти на Green Day , ми щось вигадаємо.

– Ого, хто ти і що зробила з моєю подругою, справжня Єва би такого не сказала, адже в неї навчання на першому місці.

– Смішно, ну а що вони може перший і останній раз тут, я не хочу пропустити цей грандіозний концерт, – з впевненістю в голосі сказала Єва, – тим паче це навчання вже набридло, і мені вже набридло бути дівчинкою на побігеньках і жити за чиїмось правилами, правила створені щоб їх порушувати…Джек ти з нами.

Після цієї промови десь секунд десять панувала тиша, ми з Джеком стояли в невеличкому шоці, адже не очікували почути такого від Єви. Потім цю тишу порушив голос Джека.

– Ну а як же я можу покинути вас, так я з вами!

– Чудово. – промовила Єва.

Почувши дзвінок ми пішли на уроки, добре що ці останні два уроки в нас були разом. Так останні два уроки і це була фізика. Вчитель у нас був добрий і ми майже нічого не робили на його уроках. Просидівши на неповних двох уроках нас відпустили і ми вирішили здійснити другу частину нашого плану який полягав в тому щоб відпочити від школи, чесно кажучи ми думали що ми не встигнемо це зробити бо потрібно було ще йти за квитками, але якщо вони вже в нас то чому б і не здійснити наш план. Першою нашою зупинкою мав бути макДональдз, другою пляж, а потім ми мали піти на наше таємне місце, але про це потім.

Розділ 2

Вийшовши з школи ми пішли в макДональдз. МакДональдз знаходився далеченько від школи але близько до пляжу, там завжди були велині черги. І цього разу теж столиків вільних майже не було. Ми простояли в черзі десь хвилин десять і мій прекрасний настрій зійшов на нівець, а потім нарешті наше замовлення виконали і на диво поки ми стояли в черзі ще декілька столиків звільнилися. Добряче перекусивши і ще взявши кілька гамбургерів з собою, ми повільно рушили на пляж. Анна так і не прийшла.

– О, да ну я й наївся, – задоволено промовив Джек.

– Так, я теж, – відповіла Єва.

– І не кажіть, остання порція картоплі фрі була зайвою відчуваю що зараз лусну, – підтримуючи розмову промовила я.

– Хахахахаахахаха, – ми засміялися.

–Гарна погода,– продовжив Джек, – ні однієї хмаринки на небі і так тепло, відчуваю нам буде весело і ми отримаєм море задоволення.

– Так, що може бути краще за весняний теплий вечір і захід сонця на пляжі – промовила Єва.

– Обійми і печиво. – Відповіла я їй.

– Так а і ще морозиво і тортик, – продовжив Джек.

– І не забудьмо про серіали.

– Ха-ха точно, – хихикнула Єва.

І ось нарешті ми дійшли до пляжу, вмостившись на пляжі ми просто сиділи на березі і дивилися на морські хвилі, як же прекрасна ця пиша лишень чути шум води і подекуди голоси людей, на пляжі ще було декілька людей, але їх кількість повільно зменшувалась, ми просто насолоджувалися природою. І ось тишу порушив голос Джека.