Важко бути іншим або історія мого життя (СИ) - Гаврилюк Мар'яна - Страница 12

– Гаразд, вибачте.

– До речі ти читала цей роман?

– Так.

– І про що в ньому ідеться?

– Ну, там розповідається про те що молодий американець влаштовується на роботу в готель «Overlook» на зиму сторожем разом із дружиною і сином, один робочий попереджає сина цього молодого чоловіка Денні щоб не заходити в кімнату 217, а ще цей як його там…власник готелю розповідає одну історію про родину які теж працювали тут, але сталося непередбачуване чоловік вбив свою дружину і двох дочок а потім і сам застрелився, але це не зупиняє цього молодого чоловіка і він погоджується там працювати. Потім коли вони засиляються в готель там відбуваються дивні речі…

– Так, досить я бачу що ти читала можеш сідати і слухай.

– Гаразд.

Фух пронесло, добре що я читала цей роман, так тепер з серйозним обличчям дивимося на вчителя і слухаємо його.

Урок закінчився, пролунав дзвінок і учні повільно почали виходити з класу ми вийшли майже останіми, ми ідемо по коридору і все би було добре але на зустріч нам йдуть компанія еліти.

– О ні, тільки не це.

– Що таке.

– Поглянь хто іде, навпроти нас.

– Не зважай на них.

Ми спокійно проходимо повз, і в цю мить Джош навмисне штовхає мене, з моїх рук випадають підручники.

– Ей! Ти що робиш, я ж тобі нічого не зробила.

– Обережніше невдахо.

– Невдахо! Ти як мою подругу назвав кретин!

– Джек заспокойся все нормально.

– Ні, не нормально.

– Ой, ти що образився Джек, я нічого такого не зробив я ненароком.

– Може коли б ти так багато не їв то б не штовхав людей своїм пузом.

– Джек заспокойся.

– Що! Ти назвав мене товстуном.

– Саме так, чи ти вважаєш що це твої м`язи.

– Ах ти ж покидьок.

– Справжній покидьок так це ти!

– Джек!

І тут починається, Джош першим вдаряє Джека той у відповідь теж вдаряє його по морді, вони починають битися, інші учні оточили їх на пів кругом кричать вболівають кожен за свого улюбленця. Я кричу щоб вони припенили, навкруги гамін, крики незрозумілий хаос. Якийсь черговий учень який чергував на поверсі зірвався з місця і кудись побіг, через хвилину з`являється директор школи, і мені на душі стає вже спокійніше.

–Ви двоє припеніть негайно!

Учні з футбольної щкільної ліги, нарешті розбороняють їх. Все скінчилося.

– Мері, Джек, Джош до мене в кабінет негайно!

– А чому я.

– Без питань Кольт ти теж до цього причетна, бігом.

І от ми направляємося всі троє до кабінету директора, всі дивляться на нас, звісно ми ж зірки сьогоднішнього дня. І ось ми заходимо до кабінета директора, він вже чекав на нас, щойно ми зайшли всередину нас зустрів сердитий погляд директора, наче сканером він проводить ним ножного їз нас.

– Ви що собі дозволяєте?!

– Він перший почав!

– Мері замовкни, – прововив Джош з насмішкою.

– Як ти смієш так розмовляти з моєю подругою!

– Так, ще тут влаштуйте біку.

– Тихо, заспокойтеся! Говоріть по черзі, Мері що сталося.

– Ми з Джеком спокійно йшли а він мене штовхнув.

– Я не бачив тебе ти така непомітна.

– Це все через твоє пузо, може схуднеш трішки і тоді щось будеш бачити, товстунчику.

– Як ти мене назвав.

– Джек, Джош! Припеніть, як малі діти, ви що і тижня спокійно без пригод прожити не можете, – і тут погляд директора падає на мене, – спочатку концерт, так-так Мері я про вас з Джеком кажу, а тепер це. А що далі ви влаштуєте!... І що потім сталося.

– Він обізвав Мері невдахою, а потім я назвав його товстуном і він вдарив мене.

– Це правда Джош.

– Так, але…

– Мері, Джек я попереджаю вас ще одна така витівка і я вас вижену незважаючи на те що це майже кінець навчального року, ви вільні ідіть звідси.

– А…а я.

– А ти залишайся.

– Але чому….

Після цих слів ми миттю вибігли з кабінету.Фух, та ми щасливчики обійшлися лишень попередженням, але тепер потрібно бути надзвичайно обережним, бо якщо еліта дізнається про те що нас можуть вигнати за ще одну біку вони цим обов`язково скористаються.

– От кретин, ненавиджу його.

– Я теж повір.

– Ходімо вже на урок.

Попереду ще три уроки, не знаю як я їх переживу бо мені сьогодні надзвичайно пощастило, зараз хімія разом із Беллою, Саймоном і Тайрою.

І ось я йду до кабінету, заходжу сідаю на своє місце, як добре що і вчитель теж вже був на своєму місці, сподіваюся вони не посміють мені заподіяти шкоди перед учителем. Цей урок пройшов спокійно без пригод Белла, Саймон і Тайра щось обговорювали і навіть не звертали увагу на мене. Щойно продзвенів дзвінок і вчитель повідомив що можна вже йти я блискавною рванула із кабінета. Вийшовши на вулицю я побачила Джека, Єви не було біля нього.

– Джек, зачекай на мене. Ну як ти почуваєшся.

– Нормально.

– Поглянь на мене, – він повернувся – ого Джек у тебе розбита губа брова і синець під оком і ти кажеш що все нормально.

– Жити буду, ходімо в Black Road.

–Ходімо…стривай а Єва.

–Єва? Вона потім підійде до нас.

– Ну гаразд.

Ми пішли до нашого улюбленого місця до Black Road, на диво сьогодні відвідувачів було не багато, наш столик уже чикав на нас.

– Привіт народ.

– Привіт Джо.

– Що будете замовляти.

– Як завжди.

– Оуу…Джек що в тебе з обличчям.

– Нічого, просто невеличкий конфлікт.

– А-а-а…ну гаразд а де Єва.

– Вона зараз підійде, її замовлення теж виконай.

– Гаразд.

– Щось сьогодні народу мало, – намагаючись підтримати розмову промовила я.

– Так, дійсно.

–А от і Єва іде.

–Привіт народ…о боже що в тебе з обличчям?

– Це Джош постарався.

– То це ви, були?

– Ага.

– Про вас тепер всі говорять, тепер ви зірки школи.

– Справді?

– Ага Мері, круто Джошови теж перепало він із таким здоровеним фінгалом ходить.

– Це я постарався, ми тобі замовили те що і завжди.

– О! добре спасибі.

Ми поїли і пішли назад до школи. Ще два уроки і додому добре що ці два уроки в нас були разом і погано те що компанія еліти теж там буде. Ми зайшли до класу учитель ще не прийшов і це було погано, невже знову доведеться вислуховувати образи від цих критинів.

– О! погляньте хто прийшов наш герой дня.

– Замовкни Саймон а то …

– А то що вмажеш мені як і Джошови, ой боюся.

–Ти нариваєшся падла.

–Ти кого падлою назвав ти лох!

–Джек спокійно, спокійно, – намагалася заспокоїти я його.

–Мері все під контролем… хто є в цьому класі лох так це ти!

– Що…– і слава богу що в цей момент зайшов вчитель, тому що я не знаю що б сталося як би він не прийшов.

– Клас! що тут відбувається а ну бігом посідали на місця. Я вам маю щось повідомити, учитель хімії поїхав у справах і у вас не буде останнього уроку.

– УРА-А-А! – гуртом зашумів клас.

– Ура, чи не ура, але тепер у нас урок так що сіли і замовкли пишемо нову тему!

– Успіху Джеку після уроків я тобі надеру зад, – пошепки звернувся Саймон до Джека.

– Ми ще побачимо хто кому зад надере.

– Джеку, – я краєм вуха почула їх розмову, – вони не варті цього заспокойся.

– Заспокоїтися? – вже голосніше промовив Джек, – я не можу я…

– Хто там розмовляє! А ну тихо.

О Боже що ж це буде, вперше в житті я не хотіла щоб цей нудний урок закінчувався. Учитель щось промовляв всі записували тільки я одна сиділа як статуя в очікуванні дзвінка.

І ось він лунає, що ж зараз буде…. Аж раптом в мій мозок прилетіла одна ідея.

– Клас можете бути вільні, урок закінчено, – після цих слів я швидко блискавкою вхоплюю Джека за руку і вибігаю разом з ним.

– Що…що ти в біса робиш.

–Тихо, швидко за мною, – я швидким кроком наближаюся до виходу а потім швиденько йду з Джеком як найдалі від очей цих покидьків. Єва теж йде за нами.

– Мері, Джек зачекайте куди ви так поспішаєте, – нарешті ми зупинилися на досить людному місці неподалік від школи на автостоянці, все тепер ми у безпеці.