Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Дурниця - Мирний Панас - Страница 5
- А що? Ні, не чув, - відказую.
- Та що ви - з неба скотились, чи що? - сердито поспитався він і, наче з рушниці, випалив: - Заарештували!.. Ваш же приятель, пан становий, се і зробив! - з докором додав він.
- За віщо Василенка заарештували? - здивовано спитався я.
- А я знаю, за що? Попитайся свого приятеля, - схопившись з місця й заходивши по хаті, мовив Пищимуха.
Я похнюпився. - То-то він і хвалився, що доброго кола заплішив лівшакам у саме тім'я! - якось незумисне зірвалось у мене з язика.
- А ви вже бачилися з ним? - знову сідаючи навпроти мене і неймовірно заглядаючи мені в очі, попитав Пищимуха.
- Учора прихватком забігав сюди... Допитувався, чи поїду на вибори?
- Ну? - гукнув Пищимуха, міряючи мене своїм сердитим поглядом.
- Казав, що безпремінно поїду... І влаштувався зовсім, та...
- Злякалися? - докірливо попитався Пищимуха.
Досада мене за серце вщипнула.
- Слухайте, - кажу, - добродію! Я ніколи нічим не криюся. Кожному правду кажу... І ви мене давно, здається, за такого знаєте. Чого ж ви тепер віри не ймете! - образливо кажу йому.
- То ви осе й розсердилися на мене? - ласкавим голосом пита Пищимуха. - Вибачте, коли я вас чим образив. Досада, бачте, мене взяла... Аж кипить у мене всередині з досади, - засовавшись на стільці, вибачається Пищимуха.
- Треба ж обережніше поводитися з словом, - кажу йому. - Воно, оте слово, що птиця: випусти - полетить, а спіймати - не так-то легко.
- Язик мій - ворог мені, - махнувши рукою, мовив Пищимуха. - Ну, вибачте ж, вибачте!.. Від нестями зірвалося з язика оте слово.
Тут саме увійшла Параска, несучи на блюді печену качку, кругом обложену добре зарум'яненими кружалочками картоплі. Смаковитий запах від качки так і пішов по хаті. Пищимуха як глянув, то аж сплюнув.
- Та й дратуєш же ти мене осією стравою! - повернувся він до Параски. - Аж слина покотилася, як побачив, що так по-мистецьки качку запекла.
- Хіба я її пекла? Огонь пік! - граючи очима, відказує Параска.
- Огонь та огонь, а й сама рук докладала! - каже Пищимуха.
- Та вже ж не без того, щоб не перевернути того, що печеш, - шпарко прибираючи тарілки та складаючи їх на посудину з борщем, мовила Параска.
- Якби мені отаку страву щодня їсти, то я б як кабан годований став! - жартує Пищимуха.
- Так ви і так - нівроку собі! - відказує, усміхаючись, Параска.
- То я зроду такий удався, - каже Пищимуха. - А якби ще їв таку страву, якою ти свого пана годуєш, то і в двері не потовпився.
- То чого ж ви тілько дивитесь, а не накладаєте. Прошу покірно! - повернувся я до його.
- Милуюся! - відказав Пищимуха. Потім узяв вилки, з розгону вгородив їх у стегно качки й підняв його вгору. - Ач, яке стегно: прямо - очима їж, - промовив, положив його на тарілку і почав ложкою картоплі набирати та зверху смачним перепеченим жиром з-під качки заливати.
- Годуйтеся, годуйтеся! Я на третє ще смачнішого принесу, - знявши з столу посудину з борщем і зібравшись виходити, каже Параска.
- Чого ще принесеш? - кинув їй навздогінці Пищимуха.
- Вареників! - зачиняючи за собою двері, гукнула Параска,
- Бодай тобі язик у роті руба став! - скрикнув Пищимуха і зложив на животі в себе руки.
Трохи я зо сміху не покотився.
- Смійтеся, смійтеся! - каже Пищимуха. - Вас регіт розбирає, а мені не до смішки... Якби раніше казала, що вареники будуть - і качки б не брав.
- А хіба так не можна, щоб і качки, і вареників? - питаю,
- Не поміститься все. Борщу обпився, та ще як качки поїм - вареникам ніде буде міститись, - скаржиться Пищимуха. - А вареники - се ж найкраща їда! - додав він.
- Не журіться, - кажу йому. - Качка - борщ прикриє, а вареники зверху придушать. От воно й добре буде.
- Хіба? - лукаво моргнувши оком, допитується Пищимуха.
- А самі вареники з борщем не помиряться, - доводжу йому.
- Се правда, що не помиряться. То, значить, качку їсти? - пита Пищимуха.
- А що ж, на неї дивитись?
- Хай буде по-вашому! - відказав він і, прицмокуючи, узявся за качку, заїдаючи її присмаженою картоплею так, що вона в його аж на зубах хрущала.
Уживаючи і собі качку, я знову згадав про Василенка.
- І за віщо його арештували? - вголос вимовив я. - Шкода чоловіка! Гарний він чоловік, розумний і до діла щирий.
- Тож-то й є, що гарний та щирий! За те саме й арештували, - доводить Пищимуха. - Він усю виборчу справу на свої плечі взяв... По селах їздить та людей підбадьорює, щоб усі спільно за діло бралися... щоб безпремінно на вибори їхали. Ну, а наш маршал про це почув... - земський довів - та до справника, а справник - становому... От і злапали нашого голубчика! Та й то б ще нічого, якби його одного забрали; а то - по всій окрузі стражників розіслали наказувати, що хто на вибори поїде, то з виборів уже додому не вернеться, а буде з Василенком казенну страву сьорбати... Он у чім сила! Народ - звісно, як народ: темний - раз, заляканий - два... Хай йому, - каже, - отим виборам. Краще я той день дома пересилю, бо хто ж без мене буде сім'ю годувати?.. Отаким-то способом і вийшло таке, що нашого брата, козака, - пучкою взяти, а їх - і в жменю не вбереш! От і вибрали всіх своїх, - повідав Пищимуха.
- З лівих ніхто не вскочив? - спитався я.
- Куди там вскочити? Аж нікогісінько. Усі тобі, як є - чисте чоло, одвіювати не треба, - хвалиться Пищимуха.
- Се погано, - шкодую я.
- Та чого його й дивуватися, як козаків до селян прилучено?.. І скажіть же, пригадали таке! 1 хто воно його пригадав?
- Хіба ви не читали? - кажу. - Сенат так закон розтовкмачив. У козаків, каже, земля предківська, здавна наділена...
- Хто ж її їм наділяв, як вони своєю кров'ю та кістками її добували? - злюче увернув Пищимуха.
- Як вони її набували, то, - кажу, - інша річ. А закон такий справді є, щоб землі козачі тільки до козаків належали... Тобто так, як кріпацькі - кріпакам наділені.
- Так то ж які землі? - перебив мене Пищимуха. - Рангові, а не ті, що кожен своїм горбом добував! А де ті рангові тепер маються?.. Своя ж старшина, що потім у дворянство перелізла, з прибрала їх до своїх рук!.. Зосталися тілько ті, що кожним своїм потом нажиті.
- Може, воно й так, - відказую. - А закон за козаками признає одні предківські землі... І поки ти не докажеш, що то твоя власна земля, добута від дворянина, чи купця, чи міщанина, то й повинна вона лічитися предківською, тобто наділеною... А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників. От на такій підставі Сенат і вивів, що козаки повинні вибирати з надільниками.
- Сенат! Сенат! - хитаючи головою, замовив Пищимуха. - Що таке Сенат? Як ви думаєте: він старший над Думою?
Тут саме нашу цікаву розмову перепинила Параска, що вскочила до нас у хату, несучи в одній руці миску гречаних вареників, а в другій - чималий горщик сметани.
У Пищимухи аж очі заграли, як він побачив оте добро і, не питаючись дозволу, він мерщій наклав собі повну тарілку вареників, прилив зверху маслом, та ще й сметаною добре їх примастив, а потім, на увесь рот чавкаючи, почав їх уминати. Поки Параска прибирала печене та непотрібний посуд, Пищимуха встиг цілу тарілку вареників укутати.
- Немає на світі кращого наїдку, як вареники! - каже він, набираючи вдруге. - Та ще як їх гарна чепуруха зготує! - додав, скоса поглядаючи на Параску.
Та вся так і зашарілася на виду, наче на неї полум'ям війнуло.
- А ти не дослухайся, що ми з паном-хазяїном гомонимо. Не про тебе, галочко, річ! - повернувся він до неї.
- Чого мені дослухатися? - з посміхом відказала Параска. - Хіба то я вареники тулила?
- А хто ж? - попитався Пищимуха.
- То наш кучер - Омелько! - випалила вона і, вхопивши непотрібний посуд та похитуючись з реготу, майнула з хати.
Пищимуху так прямцем і поставило, наче його хто шпигонув гострим ножем у серце.
- Отуди к бісу! А я їх повнісіньку тарілку укутав! - нешвидко промовив він. - Чи він же, отой Омелько, хоч руки помив, як тулить вареники брався? - попитався далі в мене.
- Предыдущая
- 5/12
- Следующая