Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри - Паолини Кристофер - Страница 7

— Ну то й що?

— А ось що. Справа в тому, що, хоч я й можу вигадати безліч заклять, аби виконати одну таку дію, заблокувати всі ці закляття можна одним-єдиним протизакляттям. І якщо хтось не дасть самій дії відбутися, то йому не будуть потрібні протизакляття, аби заблокувати ними властивості кожного окремого закляття.

— Так. Але я не можу збагнути, як це пов'язане із завтрашнім днем.

«А я розумію, — сказала Сапфіра їм обом, одразу ж збагнувши, про що йдеться. — Це означає, що за минулі століття Галбаторікс…

— …міг накласти на разаків закляття…

— …які захистять їх від…

— …багатьох наших заклять. Напевно, я не…

— …зможу вбити їх будь-якими зі…

— …смертельних заклять, які знаю…

— …або ж завдати їм шкоди, напавши зараз чи пізніше. Ми маємо…

— …покластися на…»

— Припиніть! — скрикнув Роран, ледь спромігшись на посмішку. — Припиніть, будь ласка. У мене в голові паморочиться, коли ви так робите.

Ерагон застиг із роззявленим ротом, бо до цієї миті він навіть не підозрював, що вони із Сапфірою говорять по черзі. Це дуже потішило його. Це означало, що тепер вони стали ніби одне ціле, а відтак значно сильніші, ніж тоді, коли кожен із них був сам по собі. Та, з іншого боку, таке відкриття занепокоїло юнака, оскільки об'єднання їхніх свідомостей могло стерти чимало індивідуальних рис, як його, так і його вірного дракона Сапфіри.

Урешті-решт, він таки закрив рота й посміхнувся.

— Вибачай, брате. Зараз мене непокоїть те, що Галбаторікс міг захиститися магією, й тоді, щоб убити разаків, нам доведеться розраховувати тільки на силу нашої армії. Якщо це правда…

— То я лише заважатиму тобі завтра…

— Дурниці. Може, ти й не такий спритний, як разаки, але я не сумніваюся в тому, що ти зробиш усе, щоб вороги боялися твоєї зброї, Роране Міцний Молоте, — схоже, цей комплімент припав Роранові до душі. — Але пильнуй, щоб разаки чи летрблаки не відтіснили тебе від нас. Що ближче ми триматимемось, то безпечніше нам усім буде. Ми із Сапфірою спробуємо затримати разаків і летрблаків, проте деякі з них можуть прослизнути. Чотири проти двох — це не так уже й погано, до того ж, якщо ти один із цих чотирьох.

Тим часом Сапфірі Ерагон сказав таке: «Якби в мене був меч, то я б зміг упоратись із разаками самотужки, але я не знаю, чи вдасться мені здолати двох потвор тільки з оцією ось палицею, як це роблять ельфи».

«Це була твоя ідея, ти ж сам став тягати цей сухий дрючок замість нормальної зброї, — мовила Сапфіра. — Я сто разів тобі казала, що воювати з дрючком із такими небезпечними ворогами, як разаки, — це просто смішно».

Ерагонові довелось змиритися: «Якщо мої закляття нас підведуть, тоді ми будемо значно вразливіші, ніж я сподівався… І завтрашній день може й справді скінчитись для нас дуже невтішно».

— А ваша магія — дуже хитра штука, як я подивлюся, — втрутився в розмову, до якої його було втаємничено, Роран.

Із цими словами юнак сперся ліктями на коліна, від чого колода, на якій він сидів, знов рипнула.

— Авжеж, — згодився Ерагон. — І найважче в ній спробувати передбачити всі можливі закляття. Я майже весь час питаю себе, чи зможу я захиститись, якщо на мене нападуть ось так, чи може інший чарівник знати, що я зроблю саме так?

— А чи можна зробити мене так само сильним, як ти?

— Я не знаю, — Ерагон замовк хвилин на п'ять, перш ніж продовжити далі. — Я не знаю, як це зробити, адже енергію, що знадобиться для цього, потрібно десь узяти. Я й Сапфіра могли б із тобою поділитись, але тоді ми втратимо таку саму кількість сили, яку ти отримаєш. — Про те, що енергію можна забрати в рослин і тварин, Ерагон вирішив за краще не казати. Надто вже великою була ціна: забравши життєві сили у цих створінь, він прирікав їх на вірну смерть. Та й узагалі, цей спосіб здобуття енергії Ерагон тримав у великій таємниці. А крім того, Роранові навряд чи це допоможе, оскільки на Хелгрінді живе надто мало створінь, які б могли наділити енергією людське тіло.

— Тоді навчи мене користуватись магією! — сказав Роран, помітивши, що Ерагон вагається. — Не зараз, звісна річ, адже в нас обмаль часу. Правду кажучи, я не дуже вірю в те, що можна стати чаклуном за одну ніч. Але чому б не спробувати? Адже ми з тобою двоюрідні брати. У нас майже однакова кров. І це може нам неабияк допомогти.

— Але я не знаю, як той, хто не є Вершником, може навчитися магії, — чесно зізнався Ерагон. — Адже це зовсім не те, чого вчили мене. — Роззирнувшись навкруги, він знайшов плоский круглий камінь і кинув його Роранові. Той упіймав камінь лівою рукою. — Спробуй оце: зосередься на тому, щоб підняти камінь бодай на фут у повітря, й скажи: «Стенр, рейза».

— Стенр, рейза?

— Саме так.

Роран похмуро зиркнув на камінь, що лежав у нього в долоні. Тепер Роран виглядав майже так само, як Ерагон під час своїх перших тренувань. Вершник навіть трохи засумував за тими днями, коли навчався в Брома. Роранові брови зійшлися на переніссі, губи скривились, й він гаркнув: «Стенр, рейза!» — з такою силою, що Ерагон на мить повірив, що камінь зараз і справді злетить у повітря.

Проте нічого такого не сталося.

Тоді Роран напружився ще дужче й повторив свій наказ: «Стенр, рейза!»

Та камінь знову навіть не ворухнувся.

— Продовжуй тренуватися, — мовив Ерагон, — це єдине, що я можу тобі порадити. Але, — багатозначно звів він палець догори, — якщо тобі пощастить, то відразу ж скажи мені, а якщо мене не буде поруч, тоді якомусь іншому чарівникові. Бо коли ти почнеш експериментувати з магією, не розуміючи її правил, то можеш убити себе й усіх, хто буде поруч. І запам'ятай найважливіше: якщо ти накладеш закляття, яке потребує аж надто багато енергії, то помреш. Не берись за те, чого не можеш, наприклад, не пробуй воскресити небіжчиків чи щось подібне, гаразд?

Роран мовчки кивнув, продовжуючи поглядати на камінь.

— До речі, я згадав іще дещо важливе, що тобі неодмінно слід запам'ятати, але це не стосується магії.

— Справді?

— Так, тобі слід приховувати свої думки від Чорної Руки, Ду Врангр Гата й таких, як вони. Адже ти знаєш надто багато речей, які можуть зашкодити варденам. Тож дуже важливо, щоб ти навчився приховувати свої думки, щойно ми повернемось. Розумієш, доки ти не навчишся захищатися від вивідачів, ані Насуада, ані я, ані будь-хто інший не наважиться довірити тобі те, що може допомогти нашим ворогам.

— Це зрозуміло, але чому ти згадав Ду Врангр Гата, адже вони служать тобі й Насуаді?

— Так, служать, але навіть серед наших спільників знайдуться такі, хто залюбки віддасть правицю, — юнак скривився, згадавши нещодавній ритуал, — аби вивідати наші плани й секрети. І твої так само. Ти став кимось, Роране, частково завдяки своїм учинкам, а частково завдяки тому, що ми родичі.

— Я знаю… Ти навіть не уявляєш, як це дивно, коли тебе шанують ті, кого ти ніколи в житті не бачив.

— Саме так воно й є, — Ерагон хотів був розповісти ще дещо важливе, проте спинився й вирішив, що зробить це якось іншим разом. — Тепер, коли тобі відомо, як це, коли один розум торкається іншого, може, ти й сам навчишся розширювати межі своєї свідомості.

— Знаєш, я не певен, що хотів би це вміти.

— Зараз це не має значення, оскільки ти можеш ніколи цього не навчитися. Проте будь-коли, перш ніж марнувати час на навчання, обов'язково подбай про власний захист.

Двоюрідний брат здивовано звів брови.

— Як це?

— А так. Вибери щось: звук, образ, емоцію, що завгодно, а тоді дозволь цьому «щось» перебувати у твоїй свідомості доти, доки воно не витіснить усі інші думки.

— Оце й усе?

— Роране, це не так просто, як ти гадаєш. От спробуй, а коли будеш готовий, дай мені знак, і я гляну, що в тебе з того вийшло.

Минув якийсь час, і Роран клацнув пальцями. Тоді Ерагон спробував проникнути в думки двоюрідного брата, намагаючись дізнатись, чого той досягнув.

Та раптом Ерагонова свідомість наштовхнулась на міцну стіну, зведену зі спогадів Рорана про Катріну, й зупинилася. Він не міг знайти ані її підніжжя, ані жодної шпаринки й був геть безсилий. Тієї миті все єство Рорана зосередилось на його почуттях до Катріни. І цей захист був такий потужний, що Ерагон нічого не міг удіяти. У розумі Рорана була тільки Катріна й більше нічого, за що б Ерагон міг зачепитися й використати це, щоб контролювати брата.