Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри - Паолини Кристофер - Страница 68
Надокучливе жебоніння тривало хвилин зо три, а коли чайник наповнився, Гелена повісила бурдюк на гачок, прибитий до центральної жердини намету, і прожогом вискочила назовні.
Ерагон здивовано звів брови, але Джоуд лиш розвів руками.
— Моя посада у варденів не така висока, як вона сподівалася, — пояснив він, — тому я весь час змушений слухати її докори. Гелена згодилась утекти зі мною з Тейрма, думаючи, що Насуада зробить мене своїм радником або винагородить землями й статком, гідними лорда… Або ж іще якось віддячить мені за те, що я допоміг варденам під час викрадення яйця Сапфіри. Словом, вона аж ніяк не думала бути дружиною звичайнісінького воїна, спати в наметі, готувати їжу й прати одяг… Це, ясна річ, зовсім не означає, що в неї на думці одне лиш багатство… Її можна зрозуміти, адже вона народилася в одній із найзаможніших родин Тейрма, до того ж, за багато років нашого подружнього життя я так-таки майже нічого й не досяг. Вона не звикла до такої скрути, як зараз, і їй треба якось до неї призвичаїтися. — Джоуд на хвильку замовк, а потім повів далі: — Я гадав, що наша подорож, якщо її можна так назвати, допоможе позбутися тих непорозумінь, що виникли між нами в минулі роки, але з'ясувалось, що все не так уже й просто.
— То ти вважаєш, що вардени мають приділяти тобі більше уваги? — спитав Ерагон.
— Мені навряд чи… А от Гелені… — Джоуд якусь мить вагався. — Я хочу, щоб вона почувалась щасливою. Життя дало мені безліч винагород — першу, коли мені пощастило живим і здоровим вибратись із Джиліда після того, як мене та Брома атакував Морзан зі своїм драконом. Другою винагородою було те, що я допоміг завдати неабиякого удару Галбаторіксу, повернувся до свого колишнього життя й продовжую допомагати варденам у їхній справі. Третьою — що зміг одружитися на Гелені. І врешті-решт, я був страшенно радий, коли побачив Сапфіру, яка літала над Палаючою рівниною, затягнутою димом. Оце і є мої винагороди, і я неабияк утішений, що маю їх. Однак я не знаю, що робити з Геленою. Але… схоже, я надто багато говорю… Це не твої проблеми, і тобі зовсім не обов'язково про них знати.
— Тоді скажи мені, — спитав у Джоуда Ерагон, торкнувшись одного із сувоїв кінчиком вказівного пальця, — для чого тобі так багато паперів? Ти що, став переписувачем?
— Не зовсім, — озвався Джоуд, трішки здивований запитанням Вершника. — Хоч доволі часто моя робота й справді буває нудною. Відтоді, як я знайшов потаємний хід до замку Галбаторікса в Урубейні, мені пощастило забрати деякі рідкісні книжки до своєї бібліотеки в Тейрмі, от Насуада й попрохала мене знайти такі самі лази в інших містах Імперії. Розумієш, якщо я знайду тунель, що, приміром, проходить під стінами Драс-Леони, то ми зможемо уникнути кровопролиття.
— І де ж ти його шукаєш?
— Скрізь, де тільки можу, — відповів Джоуд, відкинувши назад пасмо волосся, що спадало йому на лоб. — Перечитую підручники з історії, міфи, легенди, вірші, пісні, релігійні трактати, нотатки Вершників, чарівників, різних божевільних, невідомих правителів, мандрівників, полководців… Словом, передивляюся все, де тільки можуть зринути згадки про потаємні тунелі або ж іще якісь таємниці, якими ми могли б скористатися. Отож, мені доведеться перегорнути купу-купезну сторінок, оскільки більшість міст існують сотні років, а деякі з'явилися ще до того, як до Алагезії прийшли люди.
— А ти впевнений, що тобі вдасться бодай щось знайти?
— Ні, звісно. Адже ніколи не можна знати напевно, чи пощастить тобі розгадати таємниці минулого. Проте якщо в мене буде досить часу, я неодмінно спробую це зробити. Певен — те, що я шукаю, має існувати в кожному місті, адже вони надто старі, щоб не мати потаємних ходів, які ведуть за фортечні стіни. Та зараз мене хвилює інше питання: чи існують записи про ці ходи й чи володіємо ми цими записами. Адже люди, які знають про існування потаємних дверей, зазвичай нікому не хочуть про них розповідати й забирають цю таємницю із собою в могилу. — Джоуд згріб купу паперів, що лежала на ліжкові, підніс їх ближче до очей, а потім роздратовано пожбурив убік. — Дивина, я намагаюсь розгадати загадки, які вигадали люди, котрі зовсім не хотіли, щоб їх хтось розгадав.
Джоуд та Ерагон встигли поговорити й про інші, менш важливі справи, до того часу, як до намету нарешті повернулась Гелена. Вона принесла три кухлі гарячого чаю з червоної конюшини. Беручи кухля з її рук, Ерагон помітив, що жінка вже не була така сердита, і йому стало цікаво, чи чула вона все, що про неї говорив Джоуд. Гелена подала чоловікові його кухля, потім поставила перед гостем залізну тарілку з печивом і маленький глиняний глечик із медом. За мить, тримаючи кухля в руках і дмухаючи на свій чай, жінка відійшла на кілька футів і сперлася спиною об центральну жердину намету.
Дотримуючись правил увічливості, Джоуд зачекав, доки Ерагон першим візьме з тарілки печиво, а потім спитав:
— То чим я можу тобі допомогти, Ерагоне? Якщо я не помиляюсь, ти прийшов не просто тому, що давно мене не бачив?
Ерагон зробив кілька ковтків.
— Після битви на Палаючій рівнині, — сказав він, — я пообіцяв тобі, що розкажу, як помер Бром. Саме тому я й прийшов.
Обличчя Джоуда спохмурніло, і він важко зітхнув.
— Але якщо ти цього не хочеш, то можу й не розповідати.
Джоуд заперечно похитав головою:
— Хочу. Просто це для мене — велика несподіванка.
Джоуд не прохав Гелену вийти, тож Ерагон якусь мить вагався, чи починати йому свою розповідь, чи ні. Проте врешті-решт вирішив, що й Гелена, і будь-хто інший має право почути його історію, адже в цьому не було нічого поганого. Отож юнак став без поспіху переповідати ті пригоди, які сталися з ним і Бромом після того, як вони залишили господу Джоуда. Він докладно розповів про їхню сутичку з ургалами, про те, як вони шукали разаків у Драс-Леоні, про те, як ті влаштували їм засідку за межами міста й врешті-решт убили Брома…
Коли він розповідав про останні години свого вчителя, його душили сльози. Якоїсь миті Вершникові забракло слів, щоб змалювати запах смерті, який він відчував у сухому повітрі, й Бромову могилу з піщаника, яку Сапфіра обернула на діамантову.
— Якби я володів тоді знаннями, якими володію зараз, — зітхнув Ерагон, — я б зміг його врятувати… — не в змозі завершити фразу, юнак ковтнув сльози, хутенько витер очі й сьорбнув чаю, хоч і ловив себе на думці, що залюбки б випив зараз чогось міцнішого.
Джоуд скрушно зітхнув:
— Таким був кінець Брома. І хоч ми всі дуже сумуємо за ним, я більше ніж певен, що якби в нього була можливість обрати собі смерть, він помер би саме так, служачи варденам і захищаючи останнього Вершника дракона.
— А ти знав, що він теж був Вершником? — поцікавився Ерагон.
Джоуд ствердно кивнув:
— Вардени розповіли мені про це ще до того, як ми з ним зустрілися.
— А я думала, він належав до тих людей, які не любили про себе розповідати, — сказала Гелена.
Обоє чоловіків сумно посміхнулися.
— Саме таким він і був, — мовив Джоуд. — Правду кажучи, я був просто ошелешений, коли побачив його разом із тобою в нас на порозі. Бром завжди все вирішував сам. Ми стали близькими друзями, коли мандрували разом. І я ще й досі не можу збагнути, чому він дозволив мені повірити в те, що був мертвий упродовж… дай-но я подумаю… цілих шістнадцяти, а то й сімнадцяти років? Надто довго… До того ж, коли Бром убив Морзана в Джиліді й приніс яйце Сапфіри до варденів, вони геть нічого мені не сказали, і я продовжував вважати його небіжчиком. Уяви собі, я майже два десятки років гадав, що найважливіша пригода мого життя завершилась нічим і що ми втратили будь-які надії на те, що в нас колись буде Вершник дракона, який переможе Галбаторікса. Ти навіть уявити не можеш, як ця думка весь час мене пригнічувала.
Джоуд потер рукою лоба.
— І коли я відчинив двері й зрозумів, хто переді мною стоїть, то спершу подумав, що по мене прийшли привиди минулого. А потім Бром пояснив мені, що весь час переховувався, щоб дочекатись тієї миті, коли з'явиться новий Вершник дракона й він зможе його тренувати. Правда, це пояснення здалося мені звичайнісінькою відмовкою. Тож я ще й досі до кінця не розумію, чому він зник із життя всіх, кого знав і любив? Чого він боявся? Що він захищав?
- Предыдущая
- 68/177
- Следующая
