Вірнопідданий - Манн Генрих - Страница 43

Кінаст в’їдливо перебив його:

— Ви, мабуть, тільки-но все здали, бо я щось не бачу ніде готової продукції.

Дідеріх обурився.

— Шановний пане, коли хочете знати, я щойно вчора надіслав усім дрібним клієнтам повідомлення: до закінчення нової будівлі я нічого не зможу постачати їм.

За ними прийшов механік. Новий патентований голандер був завантажений наполовину, але маса рухалася дуже повільно, робітник допомагав дерев’яною мішалкою. Дідеріх тримав годинника в руці.

Ось бачите. Ви запевняєте, що для обертання маси у вашому голандері потрібно від двадцяти до тридцяти секунд, а я нарахував уже п’ятдесят… Механіку, спускайте масу… В чому річ? Чому така затримка?

Кінаст нахилився над резервуаром. Він випростався і єхидно посміхнувся.

Звичайно, коли клапани забиті… — Він суворо глянув Дідеріхові в очі, той відвернувся. — Що, крім цього, ще зроблено з голандером, зразу я втямити не можу.

Дідеріх швидко підвів голову, зненацька дуже почервонівши.

— Чи не натякаєте ви на те, що я із своїм механіком?..

Я нічого не сказав, — заявив Кінаст.

— Я б цього й не стерпів.

Дідеріх блиснув на нього очима. На Кінаста це явно не справило ніякого враження; погляд його залишився, як досі, холодний, і він по-старому хитро посміхався в роздвоєну борідку. Коли б він поголив бороду і підкрутив кінчики вусів до самих очей, він достоту був би схожий на Дідеріха! Він був силою! Тим рішучіше поводився Дідеріх.

— Мій механік — соціал-демократ, отже, гадати, що він зробить що-небудь мені на догоду, просто смішно. А втім, як офіцер запасу, я звертаю вашу увагу на наслідки вашого зауваження.

Кінаст вийшов на подвір’я.

— Киньте, пане докторе, — холодно сказав він, — у справах я тверезий, про це я попереджав вас ще під час сніданку. Мені лишається тільки повторити, що ми приставили вам голандер у бездоганному стані і не збираємось брати його назад.

— Це ми ще побачимо, — заявив Дідеріх. — Чи не думають Бюшлі і К°, що судовий процес сприятиме збутові їхньої нової продукції? А в технічній пресі я ще дам певну рекомендацію вашій машині!

На це Кінаст:

— Шантажу ми не боїмося!

Дідеріх у відповідь:

— Не здатних до дуелі хамів просто викидають геть.

Цієї хвилини на подвір’я вийшла Магда. На ній був подарований на різдво хутряний жакет, а рожеве обличчя сяяло усмішкою.

— Ви досі не скінчили? — лукаво спитала вона. — Погода чудова, треба трішки перейтися перед обідом. A propos,[6] — побіжно сказала вона, — мама питає, чи пан Кінаст прийде до нас на вечерю.

Кінаст відповів, що, на жаль, повинен відмовитися. Її усмішка стала настирливішою.

— А мені ви також відмовите?

Кінаст гірко засміявся.

— Я б не відмовився, панно. Але не знаю, як поставиться до цього ваш брат.

Дідеріх сопів, Магда благально подивилася на нього.

— Пане Кінасте, — видавив він із себе, — я буду радий. Може, ми все ж таки ще домовимося.

Кінаст сказав, що також сподівається цього, і зі світською гречністю запропонував Магді трохи відпровадити її.

— Якщо мій брат не заперечує, — доброзвичайно, не без іронії сказала вона.

Дідеріх і на це дав дозвіл, а потім здивовано подивився їй услід, коли вона віддалилася від нього з представником Бюшлі і К°. «Звідки у неї це?»

Повернувшися додому на обід, він почув у вітальні різкі голоси сестер. Еммі дорікала Магді, що вона поводиться безсоромно.

— Так не чинять порядні дівчата!

— Ах, он як! — вигукнула Магда. — У тебе дозволу не спитала!

— А це не завадило б! І взагалі моя черга перша!

— Ах, он що тебе хвилює! — і Магда зайшлася глузливим реготом.

Коли увійшов Дідеріх, вона зразу замовкла. Дідеріх незадоволено крутив білками; але пані Геслінг не довелося ламати руки за спинами дочок: втручатися в бабські суперечки було нижче за його гідність.

За столом мова зайшла про гостя. Пані Геслінг з похвалою висловилася про нього; він справив враження солідної людини. Еммі вставила:

— Такий прикажчик, та щоб не був солідний. Він уявлення не має, як розмовляти з дамами.

Магда з обуренням твердила протилежне. І через те, що всі чекали на Дідеріхів присуд, він наважився. На тонкощах етикету цей добродій, мабуть, справді знається кепсько. Університетської освіти не заміниш нічим. Але як ділова людина він цілком гідний пошани. Еммі не могла більше стриматися.

— Якщо Магда здумає вийти за нього заміж, я вам заявляю, що між нами все буде покінчено. Він їв компот з ножа!

— Вона вигадує! — І Магда заридала.

Дідеріх відчув до неї жаль; він накинувся на Еммі:

— Виходь собі, будь ласка, заміж за можновладного герцога і дай нам спокій.

Тоді Еммі поклала ніж, виделку і вийшла з кімнати.

Увечері, перед закриттям фабрики, Кінаст зайшов до контори. На ньому був сюртук, і весь він більше справляв враження людини, яка завітала в гості, а не в справах. Обоє, наче мовчки порозумівшися, відкладали розмову, поки старий Сетбір не зібрав своїх паперів. Коли він, кинувши через плече недовірливий погляд, вийшов з контори, Дідеріх сказав:

— Старий тільки доживає свого віку в мене. Поважні справи я розв’язую сам.

— Ну, а нашу справу ви обміркували? — спитав Кінаст.

— А ви? — відказав Дідеріх.

Кінаст фамільярно підморгнув.

— Мої повноваження, власне, не сягають так далеко, але я беру це на себе. Хай буде так, я візьму голандер назад. Якийсь дефект уже знайдеться.

Дідеріх зрозумів.

— Ви знайдете його, — мовив він із надією в голосі.

Кінаст діловито сказав:

— За нашу ласкавість ви зобов’язуйтеся надалі всі машини замовляти тільки у нас. Хвилинку! — попросив він, бачачи, що Дідеріх поривається схопитися з місця. — І, крім того, ви звернете наші витрати і оплатите мою поїздку — на суму п’ятсот марок, яку ми вирахуємо з вашого завдатку.

— Слухайте, це ж здирство!

Почуття справедливості знову заговорило в Дідеріху. Але Кінаст уже знов підвищив голос:

— Пане докторе!..

Дідеріх зусиллям волі стримався; він поклав вірникові фірми руку на плече.

— Ходімте тепер нагору, дами чекають.

— Поки що ми цілком добре домовлялися, — зауважив Кінаст, заспокоюючись.

— Це маленьке розходження ми теж якось уладнаємо, — пообіцяв Дідеріх.

Нагорі все виглядало по-святковому. Пані Геслінг виблискувала чорним атласом свого плаття. Крізь Магдину мереживну блузку світилося більше, ніж вона звичайно показувала в сімейному колі. Тільки обличчя і плаття Еммі були сірі та буденні. Магда вказала гостеві його місце і сіла по праву руку; і не встигли ще всі посідати і відкашлятися, як вона вже сказала з гарячково палаючими очима:

— Ну, тепер ви покінчили ваші дурні справи?

Дідеріх потвердив, що вони чудово порозумілися. Бюшлі і К° — згідливі люди.

— Адже у нас величезне підприємство, — пояснив вірник. — Тисяча двісті робітників і службовців, ціле місто з власним готелем для клієнтів. — Він запросив Дідеріха. — Приїздіть до нас, поживете славно й без витрат.

Помітивши, що Магда пожадливо ловить кожне його слово, він почав вихваляти своє становище, повноваження, віллу, половину якої він займає.

— Коли я одружуся, мені дадуть і другу половину.

Дідеріх розкотисто зареготав.

— Тоді це найпростіше, що вам лишається зробити. Ну, за ваше здоров’я!

Магда опустила очі, а пан Кінаст заговорив про інше. Чи знає Дідеріх, чому він так легко пішов йому назустріч?

— Я зразу побачив по вас, пане докторе, що ми ще будемо робити з вами великі справи; хоч тепер тут усе ще в досить малих масштабах, — поблажливо додав він.

Дідеріх почав був говорити про свій розмах і про можливості розбудови фабрики, але Кінаст не дав урвати хід своїх думок. Знання людей — його спеціальність. Людину, з якою маєш стосунки, треба насамперед відвідати в домашньому оточенні. І якщо там у неї все так само гаразд, як тут…

Саме цієї хвилини подали запашну гуску, чекаючи на яку пані Геслінг уже кілька разів крадькома поглядала на двері. Вона поспішила вдати, ніби гуска на їхньому столі була найзвичайнісінькою стравою. Проте пан Кінаст зробив шанобливу паузу. Пані Геслінг запитувала себе, чи справді його погляд затримався на гусці, чи крізь її солодкий чад — на прозорій Магдиній блузці? Нарешті, Кінаст одірвався від споглядання і підняв свого келиха.