Адюльтер - Коэльо Пауло - Страница 28

Після півгодинного стресу я нарешті покинула автомобіль із водієм і швидко піднялася в номер. Завдяки системі електронних переговорів я точно знала, куди мені треба йти, щоб нічого не запитувати біля столу адміністратора.

Після зустрічі в кав’ярні на кордоні з Францією до кімнати, у якій я перебувала, тепер більше нічого не було потрібно, — пояснень, присяг у коханні, навіть ще однієї зустрічі, — аби переконатись, що саме це нам треба. Обоє боялися багато думати й відмовитися від свого наміру, тож рішення було ухвалено без багатьох запитань і відповідей.

Осінь уже минула. Знову прийшла весна, мені знову шістнадцять років, а йому — п’ятнадцять. Я в таємничий спосіб повернула собі невинність душі (тоді як невинність тіла була втрачена назавжди). Ми цілувалися. О Боже, я вже забула, що це таке, подумалося мені. Я жила лише думками про те, що мені треба, — що я повинна робити, коли зупинитися, — і те саме одержувала від свого партнера. Усе було не так. Ми вже ніколи не віддавалися одне одному.

Можливо, тепер він зупиниться. Нам ніколи не вистачало поцілунків. Вони були тривалими й смачними, ми обмінювалися ними десь у потаємному куточку школи. Але я хотіла, щоб усі це бачили й заздрили мені.

Він не зупинявся. Його язик мав гіркий присмак, суміш сигарети й горілки. Мені соромно, і я напружена, мушу викурити сигарету й випити склянку горілки, щоб ми почувалися в однаковому становищі, подумала я. Я делікатно його відштовхнула, підійшла до міні-бару й одним ковтком вихилила невеличку пляшку. Алкоголь обпік мені горло. Попросила сигарету.

Він дав мені сигарету, спершу нагадавши, що в помешканні курити заборонено. Як приємно порушувати навіть такі дурні правила, як це! Я зробила одну затяжку, і мені стало погано. Я не знала, у чому причина — у горілці чи в сигареті, але, щоб відкинути сумнів, пішла до ванної кімнати й викинула сигарету в унітаз. Він пішов слідом за мною, обхопив руками мене ззаду, став цілувати в потилицю та у вуха, приклеївся до мого тіла, і я відчула його набубнявілий прутень між сідницями.

Мої моральні принципи, де ви? Якою буде моя голова, після того як я вийду звідси й повернуся до свого нормального життя?

Він виштовхує мене назад, до кімнати. Я обертаюся й знову цілую його рот і його язик, що має присмак тютюну й горілки. Кусаю його губи, і він хапає мене за груди уперше в житті. Зриває з мене сукню й кидає її в куток. На якусь мить мені стає трохи соромно за своє тіло — я вже не дівчинка, якою була тієї весни в школі. Ми стояли на ногах. Штори були розчахнуті, і ми бачили озеро Леман, що відокремлювало нас від людей у будинках на протилежному березі.

В уяві мені хотілося вірити, що хтось нас бачить, і це ще більше збуджувало, навіть більше, ніж його поцілунки на моїх грудях. Я почувала себе мандрівницею, повією, яку найняли для служби в готелі, спроможною абсолютно на все.

Але це відчуття тривало недовго. Я знову відчула себе п’ятнадцятирічною дівчинкою, коли мастурбувала кілька разів на день, думаючи про нього. Я притискаю його голову до своїх грудей і дозволяю, щоб він сильно вкусив мене в пипку, і скрикую від болю й втіхи.

Він досі вдягнений, а я стою перед ним цілковито гола. Я штовхаю його голову нижче й прошу, щоб він облизав мою пуцьку. Проте в цю мить він штовхнув мене на ліжко, зірвав із себе одяг і наліг на мене. Почав щось намацувати на столику біля ліжка, і ми обоє скотилися на підлогу. Таке трапляється з початківцями, атож, ми початківці й не соромимося цього.

Він знаходить те, що шукав, — презерватив. Просить, щоб я наділа йому, застосовуючи рот. Я зробила це досить невправно за браком досвіду. Не розумію, навіщо це треба. Навряд чи він думав, ніби я хвора або злягаюся з багатьма. А проте я шаную його бажання. Відчула неприємний смак змазки, якою покрита гума, але я сповнена рішучості навчитися так робити. Намагаюся не показати, що я вперше в житті приймаю в себе чоловічий член у презервативі.

Коли я закінчила, він повернув мене до себе спиною й попросив, щоб я вперлася в ліжко. Господи, це відбулося! І я почуваюся щасливою жінкою, подумалося мені.

Тим часом він замість проникнути в пуцьку почав запихати мені прутня в зад. Це мене налякало. Я запитала, що він робить, але він не відповів, натомість узяв щось іще на столику й запхав його мені в дупу. Я зрозуміла, що це вазелін або щось подібне. Потім він попросив, щоб я мастурбувала, і повільно почав запихати прутня.

Я виконувала його розпорядження й знову відчула себе дівчиною-підлітком, для якої секс є табу й чимось болючим. Біль і справді був неабияким. Я більше не мастурбувала, а лише вхопилася за простирадла й кусала губи, щоб не закричати від болю.

— Кажи, що тобі болить. Кажи, що ніколи цього не робила. Кричи, — наказує він.

Я знову йому підкоряюся. Це майже правда — я таки робила це разів чотири або п’ять, але ніколи не втішалася.

Його рухи стають дедалі інтенсивнішими. Він стогне від насолоди. А я стогну від болю. Він схопив мене за волосся, ніби я тварина, кобила абощо, і штрикає в мене прутнем зі швидкістю галопу. Витягує його з мене одним посмиком, зриває з нього презерватив, обертає мене й прикипає до мого обличчя.

Він намагається стримати стогін, але стогін сильніший за його самоконтроль. Через мить він навалюється на мене. Я перелякана й водночас зачарована всім цим. Він пішов до ванної кімнати, викинув там презерватив у сміття й повернувся до мене.

Ліг поруч зі мною, запалив іще одну сигарету, використав склянку з горілкою як попільничку, спершись на мій живіт. Ми згаяли чимало часу, дивлячись у стелю й нічого не кажучи. Він почав голубити мене. Це вже не був шалений чоловік кількох хвилин тому, а романтичний юнак, який у школі розповідав мені про галактики й про свій інтерес до астрології.

— Ми не повинні залишити тут ніякого запаху.

Ця фраза брутально повернула мене до реальності. Мабуть, це не перший його досвід. Звідси презерватив і бажання, щоб усе відбувалося так, як відбувалося раніше, до того, як я увійшла до цієї кімнати. Мене опанувало відчуття образи й ненависті, але я приховала їх під усмішкою й запитала, чи він має якийсь засіб проти запахів.

Він сказав, що мені досить прийняти ванну, коли я повернуся додому, перш ніж обійматиму свого чоловіка. Він також порадив мені скинути труси, бо вазелін залишає сліди.

— Коли повернешся додому, то забіжи поквапно й скажи, що помираєш від бажання прийняти душ.

Мене занудило. Я так довго чекала, щоб повестися, як тигриця, а мене використали, як кобилу. Але життя таким і є: реальність ніколи не наближається до романтичних фантазій нашої юності.

— Гаразд, я це зроблю.

— Я хотів би знову з тобою зустрітися.

— Я готова.

Досить було цієї простої фрази, щоб знову перетворилося на рай те, що здалося мені пеклом, помилкою, хибним кроком.

— Атож, я теж хочу зустрітися з тобою знову. Я нервувалася й боялася, але наступного разу буде краще.

— Правду кажучи, усе було бездоганно.

— Атож, усе було бездоганно, але я відчула це тільки тепер. Ми обоє знаємо, що ця історія приречена на кінець, але не відразу.

Мені більше нічого не хочеться говорити. Лише скористатися цими хвилинами з ним поруч, дочекатися, поки він докурить сигарету, одягтися й вийти звідси першою.

Я вийшла в ті самі двері, у які ввійшла.

Сіла в той самий автомобіль і повернулася туди, звідки повертаюся додому щовечора. Забігла додому, кажучи, що в мене нестравність шлунка й мені негайно треба до ванни. Помилася у ванні, відмившись від решток того, що було на мені.

Лише потім поцілувала чоловіка й дітей.

Ми не були особами з одними інтересами в тому готельному номері.

Я мріяла повернути собі романтику молодості. Ним рухав інстинкт мисливця.

Я шукала хлопця своєї юності. Він прагнув здобути жінку привабливу й зухвалу, яка брала в нього інтерв’ю перед виборами.

Я вірила в те, що моє життя може набути нового змісту. Він лише сподівався, що вечір дасть йому розраду від нескінченних дискусій у Державній раді.