Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Небезпечнi мандри - Адамс Ричард - Страница 46
Одного вечора Падуб спустився в долину й розповів Ліщині про свою втечу з Ефрафи. А наступного вечора Падуб прийшов з Ожиною. Як тільки вони взялися за пашу, Ліщина вернувся до вчорашньої розмови.
— Отже, Падубе, ми ніскільки не наблизились до вирішення нашого основного завдання, — невесело мовив він. — Ми творили чудеса, а не здобули нічого. І мій наскок на ферму виявився дурним жартом, який мені особисто дорого обійшовся. А справжню нору ще треба рити!
— Ну, хоч ти й жартував, зате добув двох кролиць! — зауважив Падуб. — Адже, крім цих двох, ми не маємо жодної.
— А буде з них пуття?
Ідеї, що стали такими природними для стількох представників чоловічої статі серед людей, — ідеї захисту жінок, вірності їм, романтичної любові тощо, — кролям, звісно, незнайомі, хоча виняткова прихильність у кролів буває набагато частіше, ніж це уявляється людям. Однак вони не романтики, тож було цілком природно, що Ліщина й Падуб дивилися на двох кролиць із В’язового Гаю як на племінний матеріал для колонії. Саме заради цього вони важили своїми життями.
— Поки що важко судити, — відповів Падуб. — Вони щосили стараються пристосуватись до наших умов, особливо Конюшина. Вона, здається, тямуща. Але ж до чого вони безпомічні! Таких я в житті не бачив. Вони можуть не витримати негоди. Хтозна, чи переживуть вони зиму…
— Може, як трохи пощастить, вони обидві приведуть по виводку до зими, — сказав Ліщина. — Знаю, пора парування минула, але ж у нас ще з травня все пішло догори дригом, то що вже тут казати!.. Чи хтось уже попарувався з ними?
— Ні, вони ще не готові паруватись. Але я вже бачу, що будуть за них гарні герці!
— То не така велика біда. От що я вам скажу: ми не можемо обійтися цими двома кролицями!
— А що ж ми можемо вдіяти?
— Я знаю, що саме нам треба зробити, лише не знаю як, — заявив Ліщина. — Нам треба знов іти в Ефрафу по кролиці!
— З таким самим успіхом ти міг би добути їх з Іще, Ліщино-ра! Либонь, я не зумів досить правдиво й переконливо змалювати тобі Ефрафу!
— Ні, ти гарно змалював її! Мені самому стає моторошно, як я здумаю про ту Ефрафу, але ми таки добудемо там кролиць.
— Це неможливо!
— Це неможливо — якщо просити чи битись. Отже, лишається тільки здобувати кролиць хитрощами.
— Повір мені, ніякими хитрощами ти їх не перехитруєш. Їх дуже багато, куди більше, ніж нас. У них усе до дрібниць продумано. І я не збрешу, коли скажу: з них більшість краще за нас уміє битись, бігати і йти по сліду!
— Наша хитра витівка, — повернувся Ліщина до Ожини, який весь цей час мовчки слухав розмову, поскубуючи траву, — наша хитрість повинна задовольнити три умови. По-перше, треба вивести з Ефрафи кролиць; по-друге, треба знешкодити ефрафанську погоню, адже, звісно, за нами поженуться, і ми не можемо сподіватися на те, що нас врятує якесь чудо. Але й це ще не все. Як тільки ми втечемо, треба так зробити, щоб ніякий Великий Патруль не розшукав нас!
— Авжеж, для успіху треба виконати всі ці три умови, — невпевнено пробурмотів Ожина.
— І всю ту хитру витівку випадає продумати тобі, Ожино.
— Я знаю, як виконати першу умову — принаймні, мені здається, що знаю, — помовчавши, сказав Ожина. — Але це небезпечно. Що ж до другої та третьої, то я поки що нічого не придумав, але про ці останні дві умови я хотів би поговорити з П’ятим.
— Нам із П’ятим треба швидше повертатися до колонії, — сказав Ліщина. — Я вже стаю на поранену ногу… Але ні, не цього вечора! Падубе, друзяко, сповісти їх, що ми з П’ятим прийдемо завтра вранці, добре? Мене непокоїть те, що Кучма й Срібний от-от поб’ються за Конюшину.
— Послухай, Ліщино, — наполягав Падуб. — Мені зовсім не подобається цей твій задум! Ти ж не був у тій Ефрафі, а я був. Ти легковажно втягуєш нас у цю затію, де всі ми запросто можемо накласти головами!
Замість Ліщини відповів П’ятий:
— Я теж мав би так думати, але чомусь у мене немає лихого передчуття. Я вірю, у нас це вийде! Принаймні я поділяю думку Ліщини: так, це наша єдина можливість! Може, ми придумаємо щось, як ще трохи поговоримо про це?
— Ні, не зараз! — заперечив Ліщина. — Нам із тобою пора вже в нору. А ви, Падубе й Ожино, якщо припустите нагору, то ще, може, потішитеся трохи вечірнім сонечком. На добраніч!
29. ПОВЕРНЕННЯ ЛІЩИНИ
На світанку кролі як один висипали на сильфлай. Всі були збуджені — чекали повернення Ліщини. Їхній ватажок в очах у всіх набув якоїсь нової, магічної якості. Кульбаба, звісно, не пропустив нагоди скласти нову гарну історію, безконечно розвиваючи в різних варіантах тему про те, як Ліщина героїчно побіг перед самим носом фермерів і врятував своїх друзів. Ніхто не називав його необачним. Адже хай там що, а він добув двох кролиць, а зараз укупі з Ліщиною в колонію знов мала повернутись удача!
Перед самим сходом сонця Чашечка й Вероніка побачили П’ятого, що пробирався крізь росяну траву до вершини. Вони кинулися йому назустріч і разом почекали, поки підійде Ліщина, який добряче накульгував. Але, перепочивши кілька хвилин та трохи підкріпившись травою, він побіг до колонії майже так само швидко, як і його товариші. Всі кролі з’юрмилися довкола нього — кожному хотілось доторкнутися до нього. Його нюхали, валили в траву й качали, аж йому здалося, що на нього по справжньому напали. Люди в подібних випадках закидають товариша запитаннями, а кролі виказували свою радість тим, що просто, через дотик, переконувались, що перед ними й справді Ліщина-ра. Хоч-не-хоч він мусив одбиватись од грубуватих привітань.
«Цікаво, що буде, коли я просто ляжу й не опиратимусь? — подумалось йому. — Та мене ж тоді викинуть геть як непотріб! Кому потрібен калічний Головний Кріль? Безперечно, хоч вони цього й не усвідомлюють, а всі їхні привітання все ж наполовину іспит. Гаразд, поки я ще не вмер, покажу я їм, негідникам, іспит!»
Одним поштовхом він скинув з себе Вероніку й Жостіра, що вилізли йому на спину, й кинувся бігти до нір. Перш ніж лізти під землю, переговорив майже з усіма кролями.
— Треба ще кролиць, Ліщино, — сказав Кучма. — А то ми всі скоро поперегризаємо один одному горлянки! Я вже й не знаю, як цьому зарадити.
Надвечір Ліщина скликав усіх кролів до Сотів.
— За ці дні я багато передумав, — почав він. — Мені не довелось загинути у В’язовому Гаю, тож я надумав цього разу податися трохи далі.
— Куди ж? — спитав Дзвіночок.
— До Ефрафи! Якщо, звісно, ви підете зі мною. І ми приведемо стільки кролиць, скільки треба для колонії.
Кролі вражено загомоніли, а тоді Вероніка спитав:
— А як ми їх візьмемо?
— Ми з Ожиною придумали план, але я не хочу його розкривати, і ось чому: похід буде небезпечний і, якщо кого-небудь схоплять ефрафанці, то вже змусять говорити. Якщо ж ви нічого не знатимете, то й виказувати вам не буде чого. Я все розповім в останню мить.
— Чи багато кролів треба тобі для цього, Ліщино-ра? — спитав Кульбаба. — Судячи з того, що тут розповідали про Ефрафу, нас усіх надто мало, щоб битися з ефрафанцями.
— Я сподіваюсь, що обійдеться без бою, хоча, звісно, така можливість не виключена, — зауважив Ліщина. Зрештою, буде довга дорога додому з кролицями, і на той випадок, якщо трапиться зіткнутися з Великим Патрулем, потрібна достатня кількість бійців, щоб із тим патрулем упоратись.
— Нам доведеться проникнути в саму Ефрафу? — несміливо поцікавився Чашечка.
— Ні, ми не…
— От уже не думав, що коли-небудь доведеться виступити проти тебе, Ліщино! — урвав Падуб. — Я можу тільки повторити знову: в Ефрафі нас спіткає цілковиту поразка! Я розумію, на що ти розраховуєш, Ліщино: на те, що у генерала Звіробоя не знайдеться жодної такої розумної голови, як у наших Ожини й П’ятого. Твоя правда: мудреців у них немає. Але кролиць звідтіля не умкнути! Вони наздоженуть вас разом із кролицями і повбивають. Я знаю, що ти тільки хочеш облагодіяти нас, але прислухайся до голосу розуму, відмовся від цієї затії! Від такого місця, як Ефрафа, треба триматись якнайдалі!
- Предыдущая
- 46/87
- Следующая