Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 11

Гаррі кинувся, щоб підняти листа, але тітка Петунія його випередила.

— Беріть, якщо хочете, — сказав Гаррі, — я однак почую, що там. Бо це ревун.

— Викинь листа, Петуніє! — заволав дядько Вернон. — Не торкайся, це може бути небезпечно!

— Листа прислали мені, — тремтячим голосом витиснула з себе тітка Петунія. — Мені, Верноне, дивись! "Місіс Петунії Дурслі, кухня, будинок номер чотири, Прівіт-драйв..."

Вона перелякано затамувала подих. З червоного конверта заклубився дим.

— Відкрийте листа! — крикнув Гаррі. — Негайно! Це все одно станеться!

— Ні.

Рука тітки Петунії тремтіла. Вона перелякано роззирнулася по кухні, ніби шукала шляху до втечі, але було пізно — конверт спалахнув. Тітка Петунія заверещала й випустила його з рук.

Пронизливий голос, що лунав з палаючого листа, заполонив кухню, відлунюючи від стін:

— Петуніє, пам'ятай моє останнє...

Здавалося, тітка Петунія зараз зомліє. Вона впала в крісло біля Дадлі, затуливши лице руками. Рештки листа безшумно зотлівали на попіл.

— Що це таке? — захрипло спитав дядько Вернон. — Що?.. Я не... Петуніє?

Тітка Петунія не відповіла. Дадлі, роззявивши рота, дурнувато втупився очима в маму. Тиша ставала нестерпною. Розгублений Гаррі дивився на тітку, а його голова розколювалася від болю.

— Петуніє, люба? — боязко мовив дядько Вернон. — П-пе-пе-туніє?

Петунія підвела голову. Вона досі тремтіла. Ковтнула слину.

— Хлопець... хлопець повинен залишитися, Верноне, — ледь чутно проказала вона.

— Щ-що?

— Він залишиться, — повторила вона, не дивлячись на Гаррі. Потім знову встала.

— Він... але ж, Петуніє...

— Якщо ми його виженемо, сусіди почнуть пліткувати, — сказала вона. Тітка, хоч і досі бліда, знову заговорила так, як завжди — жваво і різко. — Задаватимуть дурні питання, захочуть знати, де він дівся. Мусимо його залишити. Дядько Вернон здувався, мов стара шина.

— Але Петуніє, люба...

Тітка Петунія не звертала на нього уваги. Вона повернулася до Гаррі.

— Сидітимеш у своїй кімнаті, — звеліла вона. — 3 будинку — ні на крок. А тепер — спати.

Гаррі не поворухнувся.

— Від кого був той ревун?

— Нічого не питай, — відрізала тітка Петунія.

— Ви підтримуєте зв'язок з чарівниками?

— Я сказала — спати!

— Що це означало? Про що треба пам'ятати?

— Спати!

— А як?..

— ТИ ЧУВ, ЩО СКАЗАЛА ТІТКА?! НЕГАЙНО СПАТИ!!!