Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Над Чорним морем - Нечуй-Левицький Іван Семенович - Страница 47
- Тепер літо: нарциси вже одцвілись, - сказала Маня.
- Я піду в оранжерею й достану там нарцисів. Я звелю садовникам посадити нарциси в вазоні. Нехай вони присилують їх вдруге, втретє зацвісти для вас! Я випишу вам нарцисів з-за границі, з тих країв, де в час нашого літа буває весна! - промовив Фесенко.
- Оце! для мене так будете клопотатись? - сказала Маня.
- Буду! я ладен усе зробити для вас, бо не можу жити без вас! - сказав Фесенко тихо, трохи не на саме вушко Мані. Маня перелякалась і вже трохи не бігла до стола, де сиділа мама й наливала чай.
- Я люблю вас, люблю страшенно! Я вас полюбив од того часу, як побачив ваші карі очі, - говорив Мані на вухо Фесенко, хапаючись поспішати за Манею, бо вона вже не йшла, а сливе підтюпцем бігла до столу. Вона не знала, куди йти, де сховатись од тієї розмови, збилась з стежки і йшла по траві. Добігла вона до столу і впала на стілець, неначе під крило своєї неньки-оборонниці, як те курча, що ховається од шуліки під квочку. Тут тільки Маня ледве опам'яталась. Навроцька глянула на Маню, на її стривожене та червоне, як жар, лице і зраділа.
«Щось було між ними, щось було! Недурно ж Маня так почервоніла й засапалась. Бідна дівчина! Аж вуха почервоніли».
Навроцька зраділа. Вона глянула на Фесенка сприяючими солоденькими очима. Усе її бліде матове лице одразу, стало неначе солодке, неначе вона лизнула абрикосового варення.
- Що це ви? вже й нагулялись? так швидко? - спитала Навроцька в Мані.
- Вже, мамо, - обізвалась Маня. - Я трохи втомилась, і в мене ніби чогось ноги обважніли.
- Мабуть, мало ходите, мало гуляєте? Еге так? - спитав Фесенко.
- Мало. Ми більше сидимо вдома вдвох з мамою, - сказала Маня.
- Вранці ходимо в монастир до церкви, а ввечері ходимо купатись, та й доволі з нас цього, - обізвалась ласкавенько Навроцька. - В мене, бачте, така думка, що молодим паннам не годиться швендяти по всіх усюдах та далеко одбиватись од дому.
- Правда, Раїсо Михайлівно, свята правда. Для женщини найкраще місце дім, а для нашого негарного полу - служба, - сказав Фесенко.
«От саме добрий час попросити Маниної руки в старої! - подумав Фесенко. - Саме добрий час! Стара тепер пом'якішала, як віск коло вогню… Тільки Маня, либонь, злякається… та ще й дремене з переляку в хату… Але попрошу руки, попрошу… Що бог дасть!»
Нетерплячка брала Фесенка. Він ледве вдержав зубами язика. Двадцять п'ять тисяч манили його, аж неначе дражнились.
«Це я третій раз в їх в гостях, - снувалась думка в Фесенка. - Мабуть, буде геть-то швидко. Я й там, в купця, впіймав облизня, бо тричі був в його в гостях і зараз попросив руки його дочки… Стара дуже етикетна дама. Ще не час, ще не час… Але не видержу, ой, не видержу!»
Сам язик вилазив у його з рота. Він вже роззявив рота й хотів свататись.
- Добривечір вам! - промовив позад його старий Навроцький.
Фесенко схопився з місця, як опечений. За Навроцьким стояв Комашко, а коло його Саня.
- Доброго здоров'я! доброго здоров'я! - сказав Фесенко й лапнув рукою голову. Рука не знайшла на голові циліндра й лапнула надаремно лоб. Фесенко вхопив стілець і подав його Навроцькому; потім вхопив другий і подав Сані.
- Не клопочіться; я й сама візьму собі стільця, - сказала Саня.
- Щоб зробити вам приємність… делікатність, - говорив Фесенко й ухопив третього стільця й сунув його… Комашкові.
- Не турбуйтесь надаремно. Я й сам знайду собі місце, - сказав Комашко, осміхаючись.
- Щоб зробити вам приємність, приємність, - мимрив Фесенко підсолодженим голосом, звиваючись граціозною гнучкою гадючкою на усі боки. Він подав руку Комашкові. Той тільки здвигнув плечима й тикнув йому свою руку: на, мов, коли хоч!
«Мабуть, вчинив мені знов якусь потайну капость, - подумав Комашко, - бо коли Фесенко до кого дуже ввічливий, кому низенько кланяється, подаючи руку, то напевно він вже вчинив будлі-яку потайну коверзу».
Навроцький глянув на Маню, Маня горіла, як неопалима купина. Глянув він на жінку - в жінки на лиці й в очах була якась благодать.
«Щось сталось! Накльовується, мабуть, другий зять, а може, вже й наклюнувся, - подумав старий. - Оце лишко! Як же мені тепер говорити з двома зятями? Це буде така дипломатія, що й сам Бісмарк не потрапив би, на яку ступити. З одним говори - скидай машкару, з другим говори - насувай машкару на ввесь вид. Треба було послухати жінки. Казала ж вона: ніколи не скидай тепер машкари й спи в машкарі. А бодай нечистий взяв цього Фесенка! Завдав мені на старість роботу».
Усі посідали й довгенько мовчали. По один бік сиділо три душі, і по другий три душі й тільки поглядали через стіл одні на одних. Усі почували дуже виразно, що за столом сидить «права й ліва». Стара Навроцька знала це добре й почувала, що їй доведеться заводити машину, бо машина була ладна стояти хоч би й до страшного суду.
«Треба починать самій. Нічого не поможе, - подумала Навроцька. - Але з чого почати? Паничі вчені люде… Треба почати за щось вчене або принаймні щось схоже на це».
І в її голові швидко потяглися, як разок намиста, теми для розмови: година, негода, горнична, куховарка, абрикосове варення, сині баклажани, вчорашній несмачний борщ…
«Ні, не випадає! Ну ніяк собі не знайду доброго сюжету. Оце морока мені!» - подумала Навроцька.
Надворі було тихо, як в вусі. Коли несподівано схопився з моря вітрець і ніби гострою стрілою перелетів через акації. Лист зашумів, зашелестів, неначе трохи погомонів, і знов стишилось надворі. Один листочок впав на стіл. Фесенко схопився, вхопив листочок і делікатно пустив на траву, неначе боявся, щоб він не розбився. Усі мовчали й неначе чогось сердились.
- Вітер… - промовила Навроцька. - Яка чудова цього вечора погода! - в кінці всього промовила стара Навроцька.
- Еге! - обізвався Фесенко. - Дивний, пишний вечір!
Саня осміхнулась. Навроцька зирнула на Саню сердито.
- Що ж ви тепер читаєте? - спитала Навроцька в Комашка й аж зраділа, що таки знайшла високу матерію для розмови.
- Тепер я читаю книгу людського серця, - обізвався знехотя Комашко. Маня кинула на його очима. «Яку чудну книжку він читає, - подумала вона. - Це, мабуть, не французька, а англійська, бо так чудно зветься».
- Погода така гарна, що й моя Маня оце гуляла з паном Фесенком, - не втерпіла Навроцька, щоб не похвалитись.
- Мав велике щастя гуляти з Марією Харитонівною, - одказав Фесенко з легеньким поклоном до Навроцького.
- І далеко ходили гуляти? - спитала Саня в Мані.
- Аж до монастиря! - несміливо обізвалась Маня.
- Мав приємність і щастя обійти з Марією Харитонівною увесь парк, - обізвався Фесенко.
- Як далеко! - сказав Навроцький.
Саня засміялась: до монастиря було, може, саженів з сорок.
- Мав приємність поговорити з Марією Харитонівною, - обізвався Фесенко. - Добре ви, Раїсо Михайлівно, вчинили, що дали вашу дочку на науку в пансіон, а не в гімназію. Які перли виходять з пансіонів та з інститутів! які перли! їм ціни нема!
- А з університетів та гімназій що виходить? - одрізала Саня. - Чи перли, чи діаманти?
- Не те, не те, Олександре Харитонівно! - несміливо сказав Фесенко.
- Предыдущая
- 47/61
- Следующая
