Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Шмагія - Олди Генри Лайон - Страница 43
Важко було не погодитися.
Особливо після бурхливих подій останніх днів.
«Сон золотий» був винаходом волхва-кантикулярія Жана-П’єра Беранжа, онука кравця й сина швачки, що вибились у люди виключно завдяки таланту й привабливості. Відновлюючи сили та впорядковуючи резерв мани, надаючи обличчю здорового кольору, душі – жвавості, а тілу – юнацької бадьорості, цей сон мав одну заковику й один побічний ефект. Так, дрібниці. «Сон золотий» потрібно було навівати, а отже, бракувало присутності досвідченого колеги. При спробах самостійно ввести себе в транс Беранжа справа завершувалася болем у скронях і запамороченням – відчуттями, що нагадували найглибше похмілля, та й годі. Побічний же ефект полягав ось у чому. Навіваючи сон, маг-колега тимчасово впадав у стан, подібний до тихого божевілля. Як наслідок, божевілля накладало відбиток і на сон – мрії спали, а тому виходили найчастіше віщими, але за якістю – найневиразнішими, та й за користю сумнівними. Такі мрії виникали в Омфаллосських піфій, що накурилися лаврового листу. Тільки піфії, обраниці «Пупа Землі», від народження вміли тлумачити будь-які, навіть абсолютно навіжені видіння, – на відміну від чарівників, прихильників «Вишніх Емпіреїв», в людей за вдачею швидше педантичних, аніж інтуїтивно-прозірливих.
Найчастіше сни забувалися без наслідків.
– Буду вам дуже вдячний…
Змахнув рукою мисливець на демонів та відмів усі подяки. Мовляв, свої ж люди! Мускулюс і не сумнівався, що відплатить, рано чи пізно.
У обличчі Фортуната Цвяха проступила навіженість, характерна для бліц-навівания, і малефик поринув у золоті обійми сну.
…Дівчинка-кульбаба сиділа на галявині під дощем. Дощику, дощику, перестань, тут не мокрі місця… Краплі спліталися в нитки. Тонкі, міцні. Нитки тяглися до землі, трави, оплого листя. Диким плющем заплітали ліс, світ, життя. На кінчиках ниток танцювали маріонетки. Малесенькі чоловічки-ляльки кружляли в танку. Там, у затягнтій хмарами височіні, сумно манячіла велика жіноча постать у плащі. Плащ був фарбований синькою; навіть у сльоті-мряці видно було, який він синій. Нитки тяглися до рук пані в плащі, захованих під важкою тканиною. Дівчинка з цікавістю стежила за танком маріонеток, ворушачи пальчиками. Гнучкі, тонкі, дзвінкі, немов тятива лука, пальчики торкали, пестили, підсмикували й підтягували. Тихенько, обережно. Щоб пані в плащі не помітила. А пані й не зважала. У неї, пані-лялькарки, он скільки клопоту! Що їй одна-друга дрібничка? – менше, ніж нічого.
Ну, впав лялечка-Янош із розбитою голівкою. Ну, звалився від свинцевого ядерця, пущеного із вмілої пращі. Сіпнувся, кумедно засукав ніжками. Завмер. Провисла ниточка. А дівчинка-кульбаба пустила зморщечки по лакованому личку, скорчила пичку й потяглася безіменним пальчиком. По ниточці, немов по струночці: сюди. Вжик-вжик. Устав лялечка-Янош, живіший за колишнього. Ядерце повз нього прошкварчало, а парубійко в танок пустився. Он і досі вибрикує.
Ну, рубонули шабелькою по пупсику-Леонардику. Спритно так рубонули, з відтяжечкою. Порвалася в дебелого пупсика ниточка, лежить, не кліпає. А в дівчинки в куточках рота зморщечки залягли. Симпатичні зморщечки, солоденькі. Начебто дитина на печиво дивиться, схопити зі столу не зважується. Або старенька-спритненька, карга голодненька, за м’ясним прилавком спостерігає: відвернеться дурник-різник, відволічеться, схоплять кощаві пальчики шмат грудинки… Та ба! Схопили. Зв’язали ниточку, та так гарненько! Бери, пупсику-Леонардику, кілочок, іди махати далі. Минула тебе шабелька гострая. Ще потанцюєш.
Що там іще? Спізнилися чаклуни-маріонеточки, а пращнички біля паркана танцюють, у дім ломляться? Ну, це зовсім дрібниці: отут смикнули, отам крутонули, ніхто й не спізнився, ніхто й не ломиться. Будемо жити-поживати, медяники жувати. Сидить на галяві дитя в жовтій сукенці, чиясь кульбаба. Знати б, чия. Тягнеться нишком до ниточок.
Тут головне, щоб пані в плащі не зачула.
Пані, вони злющі…
– Що снилося?
Фортунат Цвях був при тверезому розумі й здоровій пам’яті. Веселий, доброзичливий.
– Маячня якась, – чесно відгукнувся малефік. Розгадувати сон і не намагався, чудово знаючи, чим скінчуються спроби копирсатися у «сні золотому». Припустити, що Лісове Дитя є демоном-альтруїстом у вільному стані, причому демоном-охоронцем, чиї вроджені здібності – бо мани в демонів нема й чаклунство їм недоступне! – полягають у витягуванні симпатичних особистостей із життєвих колотнеч…
Усе єство опиралося таким припущенням.
Тішило інше. Єство малефікове просто кипіло від мани, якої було по вінця. Боячись повірити в диво, Андреа обережно поринув у власні надра. Овал Небес! Звершилося! Уперше в житті «Велика Дрібниця» трапилася з ним під час сну, а не в обридлому «буцанні» з парканом! Що ж це виходить? Це тепер можна буде накопичувати резерви й сублімувати запаси, так, як це робить учитель Просперо, лежачи в гамаці чи на дивані?!
Оце то Мускулюс, оце то сучий син!
Бурхливо висловлювати свою радість чаклун посоромився, але Фортунат і так усе зрозумів. Присів на краєчок ложа:
– Я щасливий, що ви знову готові творити дива. Але гадаю, спершу мені необхідно дещо пояснити. Хочу попередити, моя історія довга й викликає сумніви…
– Нічого, – посміхнувся чаклун. – Ще маємо час. Сумніви не демони, їх і викличеш, і приборкаєш. Давайте сумніватися разом.
SPATIUM IX
Мемуари Фортуната Цвяха, мисливця на демонів або Проблеми поєднання здорового тіла зі здоровим духом
(на початку – сорок, а наприкінці – одинадцять років тому)
Дайм-венатора Фортуната Цвяха й приват-демонолога Матіаса Кручека багато хто вважав братами. Хоча двох більше несхожих людей важко було знайти. Манерами й виглядом майстер Фортунат нагадував столичного чепуруна з вищого суспільства, яким певною мірою він і був. Завдяки йому в столиці свого часу ввійшли в моду двобортні камзоли зі стьобаного атласу, з подвійним рядом перламутрових ґудзиків по борті та манжетах, а також вузькі хромові чоботи в «мисливському» стилі. Майстер Фортунат взагалі полюбляв усе вузьке, довге та стильне. Сам він був високий на зріст, витончений у манерах, іронічний до сарказму й добре знав собі ціну. Нерідко, всупереч традиціям магів, носив при боці шпагу.
Варто зазначити, мисливець доволі вправно володів цим предметом, брав уроки в різних маестро клинка.
Доцент Матіас Кручек був цілковитою протилежністю другові. Повільний і важкий, у незмінному коричневому сурдуті, він нагадував бабусин комод. Сурдут доцента давно став притчею серед студентів Універмагу. Людині, мало з ним знайомій, Матіас Кручек міг здатися суб’єктом недалеким і навіть тупуватим. Звичка ретельно обмірковувати кожне слово робила мову доцента вповільненою, що в поєднанні з зовнішністю ніяк не привертало співрозмовника до майстра Матіаса з моменту знайомства. Та й далі теж.
«Педант і тупак!» – кривився багато хто, і помилявся.
Важко було припустити, що перший із цієї дивної парочки, іронічний чепурун і вилощеный кавалер, – один із найкращих дайм-венаторов Реттії, почесний член восьми мисливських товариств у сусідніх державах! Маг вищої кваліфікації, котрий приборкав і розсіяв не одну дюжину інферналів. Зухвалий тип, який зростив особисту Подобу, щоб спускатися в князівство Нижньої Мами та переслідувати жертву на ярусах Пекла, у рідній стихії. А другий, повільний телепень, що з відчутним рипінням напружує мізки, морщить чоло й годинами обмірковує відповідь на будь-яке запитання – чи не найблискучіший розум королівства! Видатний демонолог-теоретик, гордість Реттійського Універмагу. Автор багатьох трактатів, що вражають уми та уяву не тільки юних студіозусів, але й сивобородих волхвів усієї земної площини.
Що ж стосується споріднення, тут пліткарі, як не дивно, були почасти праві. Матіас Кручек і Фортунат Цвях доводилися один одному п’яти– чи шестиюрідними братами по батьківській лінії. Обоє погано уявляли собі ступінь цієї «спорідненості» – що, зауважимо, їх нітрохи не хвилювало. У всякому разі, уточнити генеалогію жоден не намагався. Дружили вони з дитинства. Тоді ж, у семи-восьмирічному віці, й виявилися вперше їхні майбутні нахили. Принаймні, батьки обох любили розповідати таку історію.
- Предыдущая
- 43/73
- Следующая