Свіччине весілля - Кочерга Иван Антонович - Страница 8

Входить Козека, голова йому зав'язана.

Пане Кезгайле! Треба учинить

Постiйну варту по отих удоллях,

Що йдуть пiд замком, де живе той люд,

Непевний i свавiльний.

О л ь ш а н с ь к и й

(мрiйно про себе).

Де вона

Живе, моя красуня неприступна.

В о є в о д а

При Кожум'яцькiй брамi, потiм там,

Де Копирiв Кiнець i в Кожум'яках.

К о з е л i у с

Зосiбна в Кожум'яках, бо туди

Тепер пiткнутись просто небезпечно,

Хоч не ходи до замку тим шляхом.

О л ь ш а н с ь к и й

Там... там вона живе... i наче в казцi

Її страшнi потвори стережуть...

К е з г а й л о

Сьогоднi ж все зроблю, пан воєводо,

I вартових поставлю скрiзь.

(Чхає).

Апчхи! А щоб тобi з тим перцем!

К о з е к а

Це вже справдi,

До Кожум'як хоч зовсiм не ходи.

Напали вчора знов на нашу варту,

I голови ми ледве вберегли...

В о є в о д а

Хорошi й ви. Комусь потрiбнi дуже

Дурнi макiтри вашi. Ну, кажи -

Що там iще?

К о з е к а

Великий караван

З товарами прийшов iз Перекопа,

Тобi купцi обвiстку принесли.

В о є в о д а

(жваво).

Що ж ти мовчиш! З обвiсткою купцi?

Нехай несуть. А що там в них, ти бачив?

К о з е к а

Та все як завжди: килими, парча,

Китайка, шовк, камха золототкана,

Шафран, гвоздика, перець i мигдаль.

К е з г а й л о

(обурений).

Як, знову перець? Годi вже! Апчхи!

Не хочу я! Нема моєї згоди!

Це просто глум - щоразу, як купцi

Яку обвiстку в замок принесуть,

То всiм чудовi дiстаються речi:

Китайка, шовк, парча, як жар, блискуча;

Убори всякi, сiдла дорогi -

Менi ж щоразу перець. Годi вже!

В о є в о д а

Та тихше-бо.

К е з г а й л о

Не хочу я i слухать!

В о є в о д а

Такий звичай.

К е з г а й л о

Нема таких звичаїв,

Щоб коменданта перчить раз у раз.

Чи я кабан, чи з начинкою щука!

Дивись, якi розумнiї В мене й так

Заваленi цим перцем всi комори,

I без того я чхаю цiлий день

Вiд цього перцю - горло все подер.

Вся страва з перцем, i горiлка з перцем,

I навiть мед гiркий, як хрiн... Апчхи!

О л ь ш а н с ь к и й

Принаймнi це корисно для любовi -

Адже ж у пана молода жона,

Та ще така красуня.

К е з г а й л о

(хапається за меч).

Що таке?

Я покажу тобi, клянусь Перуном,

Як з мене глузувати тут... Апчхи!

В о є в о д а

(втручається).

Та тихше-бо, панове! Справдi, ти,

Кезгайле, став пекучий, наче перець.

Я накажу, щоб камфори тобi

Давали замiсть перцю. Ну, то що ж!

Поклич купцiв - нехай несуть дарунки.

Козека виходить.

Побачимо, що там у них. А що,

Знайшли якого майстра, щоб наладив

Нам дзигарi на вежi?

Я н у л i с

(уклоняється).

Так, знайшли,

Вельможний пане. Свiчка то, зброяр

З Подолья, славний майстер, вiн вже тут.

В о є в о д а

Як, знов той Свiчка? То нехай полiзе

На вежу та огляне дзигарi,

А потiм щоб сюди прийшов.

Я н у л i с

Гаразд!

Виходить.

В о є в о д а

То що ж купцi? Ага - ось i вони.

II

Увiходить схiдний купець з Перекопа з кiлькома слугами, що несуть на витягнутих руках рiзнi подарунки: золототканi тканини, килими, шовк, сiдло, схiднi чоботи i т. iн. Козека йде за ними. Статечний, з довгою сивою бородою, купець тримається поважно й спокiйно.

К у п е ц ь

Селям-алейкум, славний воєводо!

Iз Перекопа караван тобi

За зверхнiсть та за ласку подорожню

Дарунками оцими б'є чолом.

Нехай Аллах твої умножить лiта

У всякому привiллi i добрi.

В о є в о д а

I вам бажаю миру й талану,

За подарунки дякую.

К у п е ц ь

Прийми

Вiд нас цей адамашок злототканий,

Цi килими, китайку, алтабас 1,

Помаранчi свiжi, чемлiт 2 i сап'ян.

1 Алтабас - парча.

2 Чемлiт, чемерка - чоловiчий верхнiй одяг з талiєю, зiбраний ззаду.

В о є в о д а

Гаразд, приймаю.

К у п е ц ь

Хай щастить Аллах.

(Повертається до Ольшанського).

Дозволь тобi, вельможний каштеляне,

Обвiстку теж подарувати - килим,

Пiвлiтра шовку, чемлiт - сагайдак

I на коня прибiр дорогоцiнний.

О л ь ш а н с ь к и й

За подарунок дякую. Стривай!

(Одводить купця набiк, в той час як iншi розглядають дарунки).

Скажи менi, мiй крамарю турецький,-

Чимало, мабуть, бачив ти в своїх

Мандрiвках вiчних - чи не знаєш ти,

А може й в тебе є таке корiння,

Щоб дiвчину до себе привернуть?

К у п е ц ь

Пробач менi на словi цiм, мiй пане,

Якщо такого рицаря, як ти,

Вельможного i гарного, як мiсяць,

Та дiвчина не любить - то цього

Аллах не хоче, мабуть,- i нема

Такого в свiтi зiлля, щоб воно

Ту дiвчину до тебе привернуло.

О л ь ш а н с ь к и й

(в запалi).

Коли Аллах не хоче, то нехай

Диявол сам менi в цiм допоможе!

К у п е ц ь

(з жахом).

Печатка Солеймана хай мене

Од Iблiса лукавого укриє.

Ольшанський в гнiвi вiдходить. Купець повертається до Кезгайла - урочисто.

К у п е ц ь

Тепер тобi, хоробрий коменданте,

Звичаєм стародавнiм теж дозволь

Подарувати цей мушкат, шафран

I перець цей найкращий.

Загальний регiт.

К е з г а й л о

(розлючений, вихоплює меч).

Що таке?

Знов перець! Зараз геть менi, не то

Тебе самого в перець потовчу!

I Перекопа свого не побачиш!

Купець i слуги злякано тiкають.

К у п е ц ь

Рятуйте, гвалт! Аллах моя заступа!

Тiкають, покинувши дарунки.

В о є в о д а

Чи не здурiв ти справдi, мiй Кезгайле?

Сховай свiй меч i не лякай людей.

Пiди до них, пан писарю, i дозвiл

На виїзд їм iз мiста напиши...

Козелiус, уклонившись, виходить.

Ну, де ж той майстер?

III

Входять Свiчка i Янулiс.

В о є в о д а

А, це ти - ну що ж,

Дивився дзигарi в Клинецькiй вежi?

О л ь ш а н с ь к и й

Її жених... не дивно ж, що вона

Князiвської любовi не схотiла...

В о є в о д а

Зумiєш їх налагодити?

С в i ч к а

Так,

Попробую, ясновельможний пане.

Я вже знайшов, чого вони не йдуть.

В о є в о д а

Якщо зумiєш - матимеш за працю

П'ятнадцять кiп грошей та п'ять локтiв

Французького сукна.

К е з г а й л о

(ляскає Свiчку по плечу).

I пачку перцю -

Чудовий перець - в ротi аж горить.

В о є в о д а

Якраз тобi до речi - на весiлля.

С в i ч к а

(хмуро).

Не до весiлля нам, шановний пане,

Якщо не смiєм свiчки засвiтить,

Коли звелись вiд темряви ми й туги.

Коли вiд трупа матерi дiвчат

Без сорому хапають слуги.

Тодi весiлля справлю я своє,

Як все Подольє свiчками засяє.

В о є в о д а

Чимало ж доведеться зачекать

Тобi часу блискучого такого, -

Не зрiс ще дуб i не вродились бджоли,