Свіччине весілля - Кочерга Иван Антонович - Страница 7

Ч i п

А що в них тямить? Ухопив - держи,

Не вирвалась - то й цiлувати можна...

К о л я н д р а

Чи бачили! То вирвешся хiба

З таких лабет ведмежих, як у тебе.

Кохання теж... ведмеже...

(Спотикається).

А бодай

Ти не дiждав. Як в буцегарнi темно.

Бодай ти там ослiпнув, княже тьми,

За наше свiтло...

Раптом у Меланчинiй хатi спалахнуло свiтло.

К о л я н д р а

(здивовано).

Ой, дивись, дивись,

В Меланки свiт! Чи в розумi вона!

Здурiла дiвка. Зараз же прийдуть,

Причепляться.

Ч i п

Щось скоїлось, напевно.

Меланка вибiгає з хати.

М е л а н к а

Ой боже ж мiй! Допоможiть! Вмирає!

Вмирає мати. Боже, що робить!

(Стукає в сусiдню хату).

Марусе! Ївго! О, яке нещастя!

(Бачить Коляндру, бiжить до нього).

Ой, лишенько... Допоможiть. Мерщiй!

Бiжiть мерщiй до лiкаря, до нiмця.

Ч i п

Що на Волоськiй вулицi! Я вмить!

Вибiгає за браму. Збираються дiвчата, народ... В числi iнших Передерiй.

М е л а н к а

Прокинулась... не може дихать...

К о л я н д р а

(з жахом).

Свiтло!

Що робиш ти! Мерщiй гаси! Мерщiй!

М е л а н к а

(ламає в розпуцi руки).

Сумує мати в темрявi, благає,

Щоб засвiтила: моторошно їй...

О боже, що ж робити, що...

Г о л о с з х а т и

Меласю!

Меланка кидається до хати.

Д i в ч а т а

Дозiр! Дозiр iде! Обхiд!

(з жахом).

Пропали.

Гасiть мерщiй!

З глибини увiходить кiлька вартових, з ними осмник Козека з лiхтарем. Позаду виглядає Козелiус.

К о з е к а

А, свiтло! Знов непослух!

Чия це хата? Зараз записать.

I взять вину.

Вартовi стукають у дверi.

В а р т о в i

Гей, хто там! Вiдчиняй!

К о з е к а

Тягнiть сюди!

П е р е д е р i й

Стривайте! Тихше ви!

Нещастя тут. Людина умирає.

То майте ж совiсть.

К о з е к а

Геть!

Н а р о д

Гнобителi! Кати!

Знущання це нелюдське! Глум безбожний!

Вартовi вдираються в хату.

Мучителi! Катюги! Доки з нас

Ви будете знущатись!

К о з е к а

Геть усiх!

Свавiлля, бунт?!

Вартовi витягають iз хати Меланку.

А, осьдечки вона,

Красуня ця,- ведiть її до замку,

Нехай посидить там.

М е л а н к а

(виривається).

Не смiєш ти

Затримувать мене в таку хвилину,

Коли вмирає мати!

К о з е к а

Менше з тим.

Берiть її.

Г о л о с з х а т и

Меласю! Доню!

М е л а н к а (в розпачi).

Мамо!

К о з е к а

Берiть її.

Меланку схопили.

П е р е д е р i й

Пусти! Не смiєш ти!

Н а р о д

Катюги! Душогуби безсоромнi!

М е л а н к а

Пусти! Вона вмирає! Мамо! Рiдна!

(Падає навколiшки).

Пусти мене, благаю всiм святим,

Вона ж вмирає. Мамочко єдина!

К о з е к а

Тягнiть її за руки!

П е р е д е р i й

Бийте їх!

Н а р о д

Гвалтiвники! Проклятi душогуби!

Геть кривдникiв! Женiть їх! Бийте їх!

До бiса драбiв! 1 Годi вже знущання!

1 Д р а б - зневажливе "злидар", "негiдник",

Обуренi городяни наступають на варту.

К о з е к а

Свавiлля! Заколот! З пiхов мечi!

Рушайте далi!

П е р е д е р i є в а д i в ч и н к а

Дядю, я боюсь.

П е р е д е р i й

Не бiйсь, моя дитиночко... не бiйся...

К о з е к а

З пiхов мечi! Рубайте всiх! Женiть,

Ведiть її. А, будете, свавiльцi!

Варта виймає мечi. Бiйка. Городяни вiдступають. Дехто падає.

Г о л о с iз х а т и

Меласю... доню...

М е л а н к а

Мамо! Мамо рiдна!

Рiднесенька моя! Прощай...

К о з е к а

Вперед!

М е л а н к а

То будьте ж ви всi проклятi навiки,

Насильники, гвалтiвники, кати!

К о з е к а

Ведiть її! Рушайте в замок!

Варта, розчищаючи мечами дорогу, виводить Меланку.

П р iс я

(виходить з хати).

Вмерла...

П е р е д е р i й

Чи буде ж край пригнобленню цьому,

Чи буде ж край цiй кривдi безсоромнiй!

Ходiм додому, дiвчинко, ходiм...

Стривай... хтось знову кличе... що таке?

Раптом з-за Симеона чути галас i шум.

Г о л о с С в i ч к и

Товаришi! Сюди, на помiч!

П е р е д е р i й

Свiчка!

Це вiн! Його це голос. Всi туди!

С в i ч к а

До зброї, цехи!

П е р е д е р i й

Так, це вiн! Рушайте!

А ти бiжи додому - я вже сам...

Н а р о д

На визвiл всi! Рушай! До зброї всi!

Д i в ч а т а

Ой боже ж мiй! Ой лишечко! Тiкаймо.

Вбiгає Чiп.

Ч i п

Немає лiкаря. Що тут таке?

П е р е д е р i й

Мерщiй

На допомогу Свiчцi i Меланцi -

Її взяли!

С в i ч к а

До зброї, кожум'яки!

Ч i п

Тут кожум'яки! Го-го-го! Держись!

Хапає з землi величезне полiно й кидається вперед на крик.

За мною, цехи! Кожум'яка йде!

Народ з криком сипонув у глибину вулицi.

П е р е д е р i й

(намацуючи цiпком дорогу, йде праворуч).

О доле, доле! Для чого ж менi

Незрячому ти серце розпалила?..

Завiса.

ДIЯ ДРУГА

ВIДМIНА ПЕРША

Велика похмура зала в замку воєводи; її дикого вигляду не можуть пом'якшити розкiшнi килими й парча, якi укривають грубi брусованi стiни. Праворуч велике вiкно. День схилився надвечiр. Воєвода сидить у високому крiслi, за столом, укритим килимом. Писар Козелiус доповiдає про справи. Комендант Кезгайло, високий худий литвин, чекає наказу. Князь Ольшанський стоїть бiля вiкна й дивиться на мiсто.

І

Входить ловчий Янулiс.

Я н у л i с

До пана воєводи вiйт Шавула.

В о є в о д а

Нехай зажде. А осмника нема?

Я н у л i с

Козека тут.

В о є в о д а

Скажи, щоб увiйшов.

Янулiс виходить i зараз же вертається.

В о є в о д а

(до Козелiуса).

I що ж той Свiчка?

К о з е л i у с

Це її жених

I, безперечно, вплутаний в цю справу.

Та мусили його ми вiдпустить,

Бо в той сам час, як свiдчить панi Гiльда,

Якраз її вiн боронив од лотрiв 1,

Що на її напали в тих ярах.

1 Лотр - розпусник.

В о є в о д а

Чудове товариство в панi Гiльди!

Дiждеться, що її я посаджу

До кляштора 2. Ну, що ж! Де той Козека?

2 Кляштор - католицький монастир.