Майстри часу - Кочерга Иван Антонович - Страница 8

Н о с и л ь н и к (до Лундишева). Готово, ваше сiя-тельство. Здав.

Л у н д и ш е в (схоплюється). Ага, чудово, чудово!

Н о с и л ь н и к. Не звольте турбуватись. Поїзд запiзнюється на тридцять п'ять хвилин. Я зайду через двадцять хвилин. (Виходить).

Ю р к е в и ч (пiдводиться схвильований). Який жах! Лiда... Лiда... Що ж робити? Як застерегти її вiд цiєї небезпеки?

К а р ф у н к е л ь (до Юркевича). Тридцять п'ять хвилин! Я не можу загубiль пiвгодини через ваше безладдя. Це неподобство, нечувано, чортзна-що!

Ю р к е в и ч (не слухаючи). Поїзд запiзнюється. На тридцять п'ять хвилин. Значить... значить, є ще час. Але що придумати, що зробити?

К а р ф у н к е л ь. Тридцять п'ять хвилин! Я буду скаржитися. Зальбадерей! Я вимагаль!

Ю р к е в и ч. Та чого ви до мене причепилися! Що я - начальник станцiї? Я такий самий пасажир, як i ви.

Знову гугнить телефон. Тривожнi дзвiнки.

К а р ф у н к е л ь. Найн, не такий. Я мусиль, iх золь - я мусиль бути тринадцятого числа в Гейдельберг!

Ю р к е в и ч. Ну, що ж, на те ви майстер часу - зробiть, щоб це було так.

К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей!

Л у н д и ш е в. Чуєте, чуєте, знову! Та спитайте ж їх - у чому справа, поручику!

П о р у ч и к. Та годi-бо, граф, як вам не соромно! Ви лише сiєте панiку. (Спiшно виходить).

Л у н д и ш е в. Так, добре тобi панiку. Тобi б лише пульси та дiвчата. Стривайте! Поручику! (Бiжить за ним).

К а р ф у н к е л ь. Мене не смiють затримуваль! Тридцять п'ять хвилин! Га! Я не можу загубиль пiвгодини. Я дам сто, п'ятсот доларiв за цi пiвгодини. Щоб поїзд приходиль вчасно. (Виходить).

Ю р к е в и ч. А я б вiддав усе, щоб вiн не прийшов зовсiм. Але що ж робити? Як її врятувати? Надiслати телеграму? Але куди, кому? Яка жахлива мука! Справдi, цей проклятий годинникар приносить менi нещастя...

VI

Входить з пляшкою i склянкою в руках шофер Таратута. Вiн у шкiряному костюмi, з окулярами на шкiрянiй шапцi. Ставить пляшку на стiл i сiдає.

Т а р а т у т а. Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю кислятину пити. (Наливає в чарку). Войдiтє. (П'є). Брр... (Помiчає Юркевича i схоплюється). Кого я бачу! Товаришу Юркевич! Ваше благородiє! Ось де довелося побачитись!

Ю р к е в и ч. Таратуто! Ти звiдки взявся? Та хiба ти не на фронтi?

Т а р а т у т а. Ба, згадали! Я вже пiвроку вiльний козак, ха-ха! Шофер, куродав i - гони монету. Життя - що нада! Ситий, п'яний i нiс у тютюнi. Кожного дня товарообман, продаю гас, купляю масло, давлю собак, курей, гусей i все на свiтi. Мене так i звуть: Таратута - куряча смерть. Ха-ха-ха! Сьогоднi тут, а за пiвгодини - шукай вiтра в полi. Щодня нова дєвочка!

Ю р к е в и ч. Стривай, стривай - яка думка! Слухай, Таратуто, чи можеш ти менi допомогти?

Т а р а т у т а. Вам? Масла, сала, дєвочку, курку - все на свiтi! Хiба я забув, як ви мене в окопах виручали!

Ю р к е в и ч. Яка слiдуюча станцiя на Харкiв?

Т а р а т у т а. На Харкiв? Чабани.

Ю р к е в и ч. А скiльки верст?

Т а р а т у т а. Двадцять три.

Ю р к е в и ч. Двадцять три! Врятована! Слухай, Таратуто. Бачиш цей золотий годинник? Вiн коштував пiвтораста карбованцiв. Я дам тобi цей годинник, якщо ти за двадцять хвилин домчиш мене на Чабани - ранiш, нiж прийде туди харкiвський поїзд. Згода?

Т а р а т у т а. Та конєшно ж, тiльки навiщо це вам?

Ю р к е в и ч. Ах, та скорiш, Таратуто! Справа йде про життя - чуєш, про людське життя! Я мушу знайти на цьому поїздi одну мою знайому i попередити, щоб вона не їхала сюди. (Бере його за руку i озирається). За нею полюють жандарми. Розумiєш, її схоплять, як тiльки вона...

Т а р а т у т а (у захватi). Поїхали. За п'ятнадцять хвилин домчу. Тiльки навiщо менi ваш годинник? Я його однаково проп'ю, i все на свiтi. Адже ж менi час не потрiбний.

Ю р к е в и ч. Мерщiй, мерщiй, Таратуто!

Т а р а т у т а. Дасте пляшку коньяку - i квит. А час - я його давно загубив, i все на свiтi. Ще там, на фронтi.

Ю р к е в и ч. Ну, от i чудово! Мерщiй же в путь, Таратуто!

Т а р а т у т а (схоплюється). Тiльки змiню покришку - i в путь. Чекайте на мене тут.

VII

Цiєї хвилини за дверима чути галас, i в кiмнату вдираються чотири жiнки. У трьох з них в руках задавленi кури, а в четвертої задавлений кiт. Побачивши Таратуту, одразу здiймають страшний галас.

П е р ш а. А, осьдечки вiн, куродав, окаянна душа, куряча смерть!

Ю р к е в и ч (злякано). Що таке? Чого їм треба?

Д р у г а. Задавив - та й гадки не має! Ти що це, кожен день наших курей давитимеш, магомет?

Ч е т в е р т а. Ти нащо, душогуб, кота задавив?

Ю р к е в и ч. Та йди ж бо мерщiй, Таратуто, спiзнишся!

П е р ш а. А яку ж курку задавив, проклятий - зозулясту, красунечку, щодня неслася, з рук їла! Пропаду на тебе нема, анахвемо!

Т а р а т у т а. Брись! Пiшли геть! Забирайтеся!

Д р у г а. А, тепер - забирайтеся! Нi, дзуськи, голубчику, годi!

Т р е т я. Ми, тебе, iрода, так не випустимо!

Ю р к е в и ч. Ради бога, мерщiй, Таратуто, кожна хвилина дорога!

Д р у г а. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму! Я тебе по судах затягаю, бiльшовик, куродав безбожнийi

Т р е т я. Та я за свого пiвня горло тобi перерву!

Т а р а т у т а. Геть пiшли, негiдницi! Я вас самих подавлю, сороки мокрохвостi. Всiх розмiняю, баби, курячий народ!

В с i. А, ти ще лаятись? Берiть його, тiточки, за боки, тягнiть до жандарма!

Галас. Наступають на Таратуту.

Ю р к е в и ч. Мерщiй, мерщiй, Таратуто! Все пропало.

Т а р а т у т а. Брись, окаяннi! (Вiдступає до дверей). Дайте їм по керенцi, ваше благородiє, - у мене немає.

Вiдштовхує баб i зникає. Тi наступають на Юркевича.

Ю р к е в и ч (виймає гаманець}. Нате! Нате i забирайтеся!

П е р ш а. Це за зозулясту - керенку! Та я самих яєчок...

Д р у г а. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму!

Т р е т я. Та я за свого пiвня!..

Ч е т в е р т а. Та такого кота в цiлому городi не було - тiльки що не говорив, сердешний!

З криком тiснять Юркевича.

Ю р к е в и ч (у розпачi шпурляє направо i налiво керенки). Нате! Нате ще! Нате!

Баби хапають грошi, але продовжують з галасом наступати.

Ю р к е в и ч. Та не налазьте! Геть! Це вже справдi якийсь тiсний час. Нате! Нате ще i забирайтеся геть! (Кидає грошi на пiдлогу).

Бiйка, галас. Баби хапають грошi i виходять, лаючись.

Ю р к е в и ч (стоїть сам, важко дихаючи, розпатланий, пом'ятий). Що це за день! Лiда, жандарми, Таратута, задавленi кури, коти... I коли дорога кожна хвилина, коли треба мчати щодуху, щоб урятувати мою Лiду, - знову чорт кидає курей пiд мої колеса! Знову курка на моїй дорозi!

VIII

Вертається поручик з другим офiцером - полковником, за ними Лундишев i Карфункель. Полковник пiдозрiливе оглядається.

Л у н д и ш е в. Нарештi ми про все дiзнаємось. Мiй полковнику, з'ясуйте ж нам кiнець кiнцем, в чому рiч? Що значить ця тривога? Чи буде сьогоднi поїзд на Шепетiвку?

Ю р к е в и ч (дивиться на годинник). Ще п'ять хвилин. I де вiн пропав, каналiя?..

К а р ф у н к е л ь. Я, я - нах Шепетофка. Я не можу чекаль! (Виймає з кишенi ще одного годинника i накручує). Зальбадерей!