Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Приказки

Руданський Степан Васильевич

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 28

Изменить размер шрифта:

БАРАН

Набілив жид мідяків,

І тілько смеркає -

Все то бідним мужикам

За срібло спускає.

А сам-то він був купець

І торгував м’ясом,

То, бувало, що не крав,

То купував часом.

Ото колись уночі,

Тілько що ліг спати,

Хтось стукає у вікно,

Проситься до хати.

«Хто?» - питається жидок,

«Я,- каже,- пустіте!

Може, треба барана?

Барана купіте!»

Пустив його у корчму,

А той мішок з себе.

«От вам,- каже,- і баран.

Купіть, коли треба!»

«А що хочеш?» - «Три копи!»

Жид мацнув руками,

За барана заплатив

Трьома копійками.

Сам не світить, бісів син,

А той не говорить,

Навпомацки і бредуть

З мішком до комори.

А комора у купця

Була і крамниця,

А часами заодно

Була і різниця.

Упустили барана,

Мужика не стало,

Чи спав купець, чи не спав,

Але вже світало.

Купець живо захопив

Всі свої прибори.

Живо капці - та й бігцем

Біжить до комори.

Але тілько одчинив -

Ахнув неборака:

Йому замість барана

Скочила собака.

І пропав його баран,

Але й того мало:

Із комори з бараном

І м’яса не стало.

РОЗМОВА

Прибув Мошко із Варшави

Та й людей дурив,

Що ніби він у столиці

З крулем говорив.

«А як же ви говорили?» -

Якийсь запитав.

«О, ми славно говорили,-

Мошко відвічав.-

Я казав усе крулеві:

«Ура» та «ура!»,

А воно мені казало:

«Дурак» та «дурак!»

НАДГОРОДА

Раз топився грубий лях,

Став репетувати;

Мужик один і побіг

Пана рятувати.

За чуприну ухватив,

З води витягає,

Пан дякує мужику,

Грошей добуває...

Аж надходить другий лях.

«Со to?» - запитався.

«Taz wyciаgnаl z wody mnie!» -

Грубий обізвався.

«О, widzialem,- каже той,-

Widzialem, jedyny,

Jak on ciebie, bracie moj,

Ciagnal za czupryne!»

«Za czupryng? Czy z to tak?»

«Za czupryne, miiy!»

«О psia wiara z! - крикнув той

lзi всеї сили,-

Sto nahajow za to psu!»;

I що ж? Протягнули

I сто йому нагаїв

За добро креснули.

_____________________________

Аж надходить другий лях,

«Що то?» - запитався.

«Та ж витягнув iз води»,-

Грубий обізвався.

«Та лучче б ти утонув

В лихую годину,

А то хлоп тебе тягнув,

Як пса, за чуприну...»

«За чуприну? Чи ж то так?»

«За чуприну, милий!»

«О псявipa ж,- крикнув той

Із вciєї сили,-

Сто нагаїв за то псу!»

ПЕЧЕНА ГУСКА

Ходить німець по корчмі,

Випив собі чарку.

«Czy pieczone gesie masz?» -

Питає шинкарку.

«Та є, пане! - каже та.-

Є порядна пара.

«А czy drogo bеdzie sztuk?»

«Та нi, півталяра».

«А czy bеdzie chled i sos?»

«Таже буде, пане!»

«А nie placа za to juz?»

«Та не платять, пане!»

«То wiesz,- каже,- serce, со?

Gеsie mnie nie trzeba,

A podawaj liepiej mnie

Lecz sosu ta chlieba!»

___________________________

Ходить німець по корчмі

Випив собі чарку.

«Чи печена гуска є?» -

Питає шинкарку.

«Та є, пане! - каже та.-

Є порядна пара!»

«Чи дорого ж буде штука?»

«Та нi! Півталяра».

«А чи буде юшка й хліб?»

«Таже буде, пане!»

«А не платять вам за то?»

«Та не платять, пане!»

«А то знаеш, серце, що?

Не тра менi гуски,

Лучче,- каже,- хлібa дай

Та до хліба юшки!»

ГОСПОДАР ХАТИ

Мужик лиха наробив,

А жінки боявся;

Сюди-туди по кутках -

Та й під піл сховався,

Та лопатою під піл:

«А вилізай, враже!»

А той далі у куток

Та й до неї каже:

«Геть, погана сатано!

Геть, бісова мати!

Тепер мене не займай,

Я господар хати!»

17 окт[ября]

HI ЗЛЕ, HI ДОБРЕ

«Здоров, брате!» - «А здоров!»

«Що ж ти так змінився?»

«А не диво, брате мій?

Бо я оженився!»

«Слава богу!» - каже той,

«Ні не слава богу:

Моя жінка i бридка,

I крива на ногу».

«То зле, брате!» - каже той.

«Ба нi, не зле, брате!

Бо за нею я, як чорт,

Зробився багатий:

Славну хату збудував,

Ходив у дорогу...»

«Слава ж богу!» - каже той,

«Hi, не слава богу.

Воли згинули в Криму.

Додому вернувся -

Аж тут хата у вогні,

I хати позбувся...»

«То зле!» - каже. «Hi, не зле!

Як хата горіла,

То i жінка там моя

В вогні околіла».