Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Приказки

Руданський Степан Васильевич

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 27

Изменить размер шрифта:

АХМЕТ III [55] I ЗАПОРОЖЦІ

В літо тисяча шiстсоте, -

В літо теє боже,

Прийшла грамота Ахмета

В наше Запорожжя:

«Я, султан, син Магомета, [56]

Внук бога їдного,

Брат місяця-перекроя

I сонця самого,

Лицар сильний i могучий,

Краль над королями,

Воєвода всього світу

I цар над царями,

Цар столиці Цареграду

I цар Македону,

Гpeків, сербів, молдаванів

I цар Вавілону,

Цар Подолі, i Галича,

I славного Криму,

Цар Єгипту, i Ораби,

I цар Русалиму,

Сторож гробу в Русалимі

I вашого бога.

Християн ycix на світі

Смуток і підмога,-

Кажу вам, yciм козакам,

Мені передатись,

А як нi - добра від мене

Вам не сподіватись!»

Того ж літа запорожці

Грамоту читали

I до вражого Ахмета

От що написали:

«Ти, султане, чортів сину,

Люципера [57] брате,

Внуку гаспида самого

I чорте рогатий!

Стравнику ти цареградський,

Пивнику макдонський,

Свине грецька й молдаванська,

Ковалю вавлонський!

Кате cepбів i Пoдoлi,

Папуго ти кримська,

Єгипетський ти свинарю,

Сово русалимська!

Ти - погана свинячая

Морда, не підмога,

I дурень ти, а не сторож

У нашого бога.

Не годен ти нас, козаків,

I десь цілувати,

А не то щоб Запорожжя

Під собою мати!

Ми землею i водою

Будем воюватись,

I тебе нам, бісів сину,

Hiчогo боятись!

Так тoбi ми відвічаєм,

А року не знаєм,

Бо ми ваших календарів

В Січі не тримаєм.

Місяць наш тепер на небі,

День той самий, що у вас;

За сим словом, вражі турки,

Поцілуйте в ... нас!»

НАЩО БОГ СОТВОРИВ?

«Нащо тебе, козака,

Господь на світ сотворив?»

«Щоб любив я мужика,

Щоби пана його бив!»

«Нащо ж тебе, мужика,

Господь на cвіт сотворив?»

«Щоб неславив козака,

Щоби панщину робив!»

ТУРЕЦЬКА КАРА

Взяли турки козака,

На смерть засудили,

Межи ноги йому кіл

Довгий заложили

Та й довбнею i женуть,

А той тілько каже:

«Та бий piвнo, коли б’єш,

Не милися, враже!»

13 окт[ября]

ПИЛИПОН

Як то за все хапаються

Tiї пилипони,

То й поправляв їден, кажуть,

У церкві ікони.

От поправив, що там було,

До попа вертає.

«Що ж, ти,- каже,- все поправив?» -

Піп його питає.

«Да все, батька! У Варвары

Башмак доработал,

Богоматери на лоне

Младенца сработал.

А чтоб батька мне маленько

На водку прибавил,

То я сзади уж и духу

Три перья приставил!»

14 окт[ября]

ХРАБРИЙ ЛЯХ

Здибалося два ляшки.

Їден i хвалився,

Як недавно на війні

3 козаками бився.

«Juz to,- каже,- dtugo mniе

Nie zapomnа wrogy,

Bo psiawiaram moze stu

Odrаbatem nogi!»

«Co to nogi? - каже той.-

Glowy rаbac bylo!»

«I ja chcialem, bracie moj.

Ale glow nie bylo»

____________________________

Каже: «Знатимуть мене

Козацькі пороги,

Бо я з coтнi козаків

Поодтинав ноги».

«Що то ноги? - каже той,-

Голови їм було!»

«I я то xтів, брате мій,

Та голов не було».

ГОСПОДЬ ДАВ

Пішов козак молодий

В далеку дорогу,

Кинув жінку молоду

I хату убогу.

Аж вертае за ciм літ,

Хату оглядає,

Дивується сам собі -

Хати не пізнає.

Його хата - як вінок,

Новенька, біленька...

«А звідки то,- запитав,-

Голубко сивенька?»

«А то,- каже,- господь дав

За твою дорогу!»

Козак шапку підійняв.

«Слава ж,- каже,- богу!»

Входить в хату - скрізь лавки

I столи xopoшi,

А на столах i лавках

Валяються гpoшi.

Глянув козак навкруги,

Жінку обіймає,

Поцілував кілька раз.

«Звідки ж то?» - питає,

«I то,- каже,- господь дав

За твою дорогу...»

Козак хрест святий поклав.

«Слава ж,- каже,- богу!»

Коли гляне у куток -

Аж дітей копиця...

«А то звідки?» - «Господь дав!» -

Каже молодиця.

А той носом покрутив.

«Добрий,- каже,- тато!..

Але,- адже,- на сей раз

Порався багато!..»

вернуться

- (1673—1736) - турецький султан (1703—1730).

вернуться

- поширена в Європі вимова імені засновника ісламу Мухаммеда (близько 570—632)

вернуться

- (Люцифер) - у християнстві одне з імен диявола (він же Сатана, Вельзевул), втілення злого начала на землі.