Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Приказки

Руданський Степан Васильевич

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 19

Изменить размер шрифта:

ВІЙНА

Молотив раз у попа

Парубок Микита

Та якось там i украв

Цілу мipкy жита.

Украв coбі та й сховав...

Прийшло сповідатись -

Лихе йогопідвело

Поповi признатись -

Лаяв-лаяв його піп,

Торгав за чуприну,

Наостаток i сказав:

«Отак, бісів сину,

Поки жита не буде,

Була б тoбi трясця! -

Поти тoбi не буде

Cповіді й причастя!»

Ніщо діяти!.. Bночi

Згорбився Микита,

Потихеньку поід тин

Несе мірy жита,

Приніс якось до сіней-

Хату відчиняє,

Стає, бідний, у кутку,

Пари не пускає.

А попові на той час

Не Микита сниться:

Його сонна обняла

Тлуста молодиця.

Пробудився сонний піп,

Мацнув молодицю,

Підійма на животі

Білую спідницю.

Та й говорить: «Уставай,

Hiчoro дрімати,

Іде турок на війну -

Москву воювати».

«Та ваш турок не біда! -

Каже чорноброва,-

Коли турок хоче битись,

То Москва готова».

Що там було -звісна річ!

Кінчилося діло,

Аж Микита iз кутка:

«Кахи!» coбi сміло.

Піп схватився: «Хто то там?»

«Я,- каже Микита,-

Оце,- каже,- вам приніс

Вашу мірку жита».

«А давно ж ти,- каже піп,-

До хати забрався?»

«А давно! Ще на війну

Й турок не збирався!»

«Неси ж,- каже,- то назад

Та спожий на щастя,

А я тебе взавтра й так

Пущу до причастя...»

8 июня

ДОЩ

Обсіялись мужики,

Дощу виглядають!

Ото два собі зійшлось,

Стали, розважають...

Грицько старий, як судець, [24]

Палицю тримає,

Haбік голову схилив,

Землю колупає.

А Хома на мотузку

Гудзи coбi в’яже.

«Нема дощу!» - каже Гридь,

«Нема!» - Хома каже.

«Якби, Хомо, господь дав,

То я вже говорю,

Що усе б то iз землі

Піднялося вгору!»

«Усе, дядьку?» - «А усе!»

«Лучче ж най не буде!

Моя жінка у землі!

Не хочу паскуди!»

КОЖУХ

Серед церкви став багач,

Світло поправляє.

I на нім кожух-кожух,

Аж очi вбирає.

Та і сам він не худий,

Аж труситься сало...

Глянув вбогий iз кутка

Та й заздрісно стало.

«Ет, не знає,- каже,- бог,

Кому щастя дати...

От якби то так мені

Кожух такий мати,

То, здається, що б прийшов

У церкву до лиха

Та лиш став би я, стояв

Та бздикав би стиха».

10 июня

ПРИВІТАННЯ

Наварив багач, напік:

Батюшки чекає.

Батюшка лиш на nopir -

От він i вітає:

«На тепленьке, в добрий час!

Тілько що зробили...

Та де ж то ви так були,

Батюшечко милий?

А тут тілько гавкне пес,

Свиня зарохкоче, -

Так i думають yci,

Що то ви, панотче!

Спасибі ж вам, що прийшли!

Пийте гpiтy з перцем...

Ріжте coбi печінки...

Крайте coбi серце!

А заким-то подадуть

Печеного зайця,

Не сидіте, прошу вас,

Лупіть coбi яйця!»

10 июня

ВИ, ПАНОТЧЕ

Питається архирей

Попа молодого:

«Який,- каже,- тебе чорт

Висвятив дурного?»

А той йому, неборак,

Подивився в очi.

«Та святили ж,- каже,- ви,

Пресвятий панотче!»

ТАМ ЇЇ КІНЕЦЬ

Архирей їден заморський

Такий звичай мав:

Як без грошей була просьба,

То і не приймав.

Аж дяк якось коротенько

Просить стихаря,

I на білу середину

Кладе хабаря.

Архирей і не гадае,

Що там далі є,

Пpoбіг жваво його просьбу

Та й назад дає.

Той i просить: «Прочитайте!»

«Та я прочитав!»

«Та iщe раз прочитайте!»

«Ще раз прочитав»,

«Моя просьба на тім боці,

Там її кінець!»

Аж тогди затримав просьбу

Святий панотець.

вернуться

- суддя.