Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 12

12
Изменить размер шрифта:

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І ПАНИ

Стали ко­лись Хмельницько­го
Ляхи підмов­ля­ти,
Щоби на­шу Ук­раїну
З Польщею з’єдна­ти.
А Хмельницький їм го­во­рить:
«Сядьте, добрі лю­ди!
Послухайте мої бай­ки,
Чи прав­ди­ва бу­де?..
Ото був собі гос­по­дар,
Мав їдно­го си­на,
І лю­бив він йо­го щи­ро -
Сказано, ди­ти­на…
Любив йо­го, як ди­ти­ну,
Годив, як па­няті;
Але в то­го чо­ловіка
Був і вуж при хаті.
І, бу­ва­ло, як ди­ти­на
За обід сідає,
В тую по­ру із-під печі
І вуж вилізає…
І що ди­тя йо­му ки­не,
Що са­мо упа­де,
Вуж полізе поз­би­рає,
Вуж і то­му ра­дий!..
Але раз ди­тя по­ча­ло
Із ву­жем дро­чи­тись,
Дрочилося-дрочилося,
Далі ста­ло би­тись.
Вуж до піни розізлив­ся,
Укусив ди­ти­ну;
Аж над­хо­дить і гос­по­дар
В ту ли­ху го­ди­ну…
Як уда­рив по ву­жеві,
То хвіст і ос­тав­ся,
А вуж, жи­вий, та безх­вос­тий,
У но­ру схо­вав­ся…
Нема в хаті вже ди­ти­ни,
І ву­жа не ста­ло;
А тим ча­сом гос­по­дарст­во,
Як во­да, спли­ва­ло.
В рік іспли­ла вся маєтність,
Всі йо­го по­жит­ки,
Ба вже й на нім не ос­та­лось
Ні руб­ця, ні нит­ки.
Іде, бідний, до во­рож­ки;
Світить во­на свічі,
Посиділа-погадала,
Каже: «Чо­ловіче!
Мав-ись,- ка­же,- чо­ловіче,-
Ти ву­жа хатнього!
Все ба­гатст­во, вся маєтность -
Все бу­ло від нього.
А як ти з ним пос­ва­рив­ся,
А мо­же, й по­бив­ся,
То ото ж ти че­рез теє
Усього ли­шив­ся!..»
Повертається гос­по­дар
До своєї ха­ти,
Прислонився ко­ло печі
Та й став ву­жа зва­ти…
Вилізає вуж безх­вос­тий
Та й став го­во­ри­ти:
«Ні вже,- ка­же,- чо­ловіче,
Разом нам не жи­ти!
Скілько ти на ме­не гля­неш -
Зараз при­га­даєш,
Що довіку че­рез ме­не
Ти си­на не маєш!
Скілько я на те­бе гля­ну,
Зараз при­га­даю,
Що довіку че­рез те­бе
Я хвос­та не маю.
Буду тобі, чо­ловіче,
Все доб­ро ро­би­ти,
Але ра­зом із то­бою
Я не бу­ду жи­ти!..»
Отак во­но, добрі лю­ди!
Польща - то ди­ти­на,
Король польський - то гос­по­дар,
А вуж - Ук­раїна!..»

МОШКОВА ПІСНЯ

Колись Мош­ко улю­бив­ся
У на­шу дівчи­ну.
То, бу­ва­ло, все співає
В ли­хую го­ди­ну:
«Світить місяць, світить,
І сон­ця не тре­ба,-
Він не впа­де з не­ба,
Бо доб­ре дер­житься.
Ой там край Ду­наю
Голуби літа­ють,-
Най собі літа­ють,
Бо я їх не спійму.
Сів заєць на дубі,
Оріха ку­сає…
Бо він виг­ля­дав
Милої ко­хан­ки.
Сів заєць на дубі,
А я ко­ло ду­ба.
Як ти мені лю­ба,
Сказати не мо­жу!»

ХТО КОГО ЛУЧЧЕ

Бився Мош­ко із Гав­ри­лом
Та й потім хва­лив­ся:
«Ото,- ка­же,- на яр­мар­ку
Я з Гав­ри­лом бив­ся!
Він на ме­не із ло­ма­ком
По пле­чах ма­ха­ло.
А я йо­му все з яр­мур­ком
По носі да­ва­ло!»
«Та слав­но ж ви, Мош­ку, би­лись…
А хто ж ко­го луч­че?»
«Та Гав­ри­ло ме­не луч­че,
А я йо­го луч­че!»

НЕВИННИЙ МОШКО

«Куди, Мош­ку, так ідеш?»
«На війну ви­ход­жу!»
«А чо­го ж то пізно так?»
«Ще два-три по­ло­жу!»
«А як те­бе ча­сом хто
Схоче по­ло­жи­ти?»
«А ко­му ж я ви­нен що?
За що ж ме­не би­ти?»

ТРИ ПИТАННЯ

Рабин:
«Чого півень, як співає,
Очі зак­ри­ває?»
Мошко:
«Того, дев­не, що на­пам’ять
Свою пісню знає».
Рабин:
«Чого ко­лись по дра­бині
Ангели зліза­ли?»
Мошко:
«Бо ще бу­ли мо­лодії,
Мало пір’я ма­ли».
Рабин:
«Чого мо­ре так со­ло­не,
Що не мож­на пи­ти?»
Мошко:
«Бо по­гані осе­ледці
Мали за­се­ля­ти».

ЧИ ДАЛЕКО ДО НЕБА

«Що п’ять верс­тов - то й кор­шом­ка,
Нічого й лічи­ти,
Бо п’ять верс­тов як проїдеш,
Треба й відпо­чи­ти.
Ото їдуть із яр­мар­ку
Двоє гос­по­дарів,
У каж­до­го віз по­ряд­ний,
Воликів по парі.
Їдуть собі по­ма­леньку,
Грошенята ма­ють,
Полягали на со­ломі -
Та й ду­му га­да­ють.
Далі їден про­бу­див­ся
З гли­бо­кої ду­ми,
Повернувся на со­ломі.
«Чи спиш,- ка­же,- ку­ме?»
«Що го­во­риш?» - дру­гий ка­же.
«Чи спиш, я пи­таю».
«Та не сплю ще,- ка­же,- ку­ме,
Тілько що дрімаю!»
«Не дрімай же на го­ди­ну
Та глянь про­тив не­ба,
Скілько б верс­тов так до не­ба
Проїхати тре­ба?»
«Та бог йо­го свя­тий знає
І добрії лю­ди…
Я ду­маю, що не більше,
Як п’ять верс­тов, бу­де».
«Гуттю, ку­ме!.. Та се ба­ба
Тобі наб­ре­ха­ла…
Та як­би п’ять верс­тов бу­ло,
Там корш­ма б сто­яла!»
chitat-online.com

Несмотря на то, что в наши дни Интернет уверенно набирает позиции, все больше образованных и интеллигентных людей предпочитают проводить свободное время за чтением книг. Наш сайт предлагает совместить инновации «всемирной паутины» с «поглощением» литературных шедевров. Здесь Вы можете совершенно бесплатно и без регистрации читать онлайн как классические, так и современные тексты.

Почта для связи: [email protected]
  • © chitat-online.com 📚 Бесплатная Онлайн Библиотека | Читать Книги Онлайн Бесплатно и без регистрации 2024