Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Лірникові думи

Руданський Степан Васильевич

Выбрать книгу по жанру

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Лірникові думи - Руданський Степан Васильевич - Страница 9

Изменить размер шрифта:

2. ВЕЛЕТНІ

Були люде - великани,

В півверстви шагали

І руками мало-мало

Неба не сягали.

Ніпочому для них були

Гори і долини;

Ліси гнулись під ногами,

Як тонкі билини.

І згордили сильні люде

Із своєї сили,

Загордили і гріхами

Бога прогнівили.

Рано богу не молились,

Посту не тримали,

Їли, пили і гуляли,

Свят не шанува.

Стали баби чарувати,

Дочок научати,

Батьки волю синам дали

Пити і гуляти.

І піднялись син на батька,

А дочка на неньку;

Брат з сестрою проводжали

Ніченьку темненьку.

Кров, як воду, проливали,

Різали, вбивали

І гріхами все тяжкими

Землю укривали.

ІІ

І збудили гріхи в небі

Господа святого,

І поглянув господь сильний

З неба високого.

І поглянув - і задумав

Цілий світ згубити,

Тілько Ной [6] зачав безгрішний

Господа молити:

«Не губи їх, сильний боже.

Може, обратяться:

Нехай тілько перед ними

Чуда появляться!»

І послухав господь Ноя:

Кару відкладає

І на небі ясне сонце

Кров'ю обливає.

І в полудень ясне небо

Страшно потемніло,

І, як шибка серед неба,

Сонце червоніло;

І стемніла земля ціла,

Стала, як могила,

І стадами меж хатами

Звірина бродила.

І говорить Ной правдивий:

«Кайтесь; сильні люде!

Сонце гасне, звірі бродять,-

Кінець світу буде!»

Но даремнеї грішні люде

Того не вважають:

П'ють, гуляють, розбивають,

Бога прогнівляють.

IІІ

І задумався бог сильний,

Став думу гадати,

Яку кару грішним людям

За гріхи їх дати.

І придумав на всім хлібі

Колос стеребити

І всіх грішних нечестивих

Голодом зморити.

Тогді жито і пшениця

Не такі бували:

Всю стеблину аж донизу

3ерна обливали.

І зійшов господь із неба,

Зшморгує колосся,

Аж, на щастя, в полі бути

Ною довелося.

Ухватив він каждий колос

На верху рукою

І говорить: «Ще раз, боже,

Молюсь пред тобою.

Ми не варті твого хліба,

Ми то добре знаєм,

Но, як схочеш, і без того

Всі ми повмираєм.

А не буде нас на світі,

Все же будуть люде-

Нехай колос на стеблині

Хоть на жменю буде!»

І послухав господь Ноя,

Колос оставляє,

Но рід грішний, нечестивий

Й того не вважає.

ІV

І говорить господь Ною:

«Сину вірний, Ною!

Ти готуйся,- все кінчилось!

Кара над земльою!

Знаєш рибу, що на собі

Цілий світ тримає?

Тая риба стрепенутись

Штири рази має.

І раз перший стрепенеться-

Світ весь затрясеться.

І земля вся надокола

З небом розірветься.

І раз другий стрепенеться,

І перед тобою

Уже кінцями потоне

Земля під водою.

І раз третій стрепенеться.

І пройде година,-

І сухою в світі буде

Тілько середина.

І останній раз стріпнеться -

Цілий світ застогне,

І на милю під водою

Вся земля потоне.

І даремне не молися:

Не зміню я кари.

Лиш тебе спасу з сім'єю

І звірів по парі.

Ти, лиш Ною, із сім'єю

Будеш в світі жити,

Поспішай лиш до потопу

Корабель зробити».

Повернувся Ной додому,

Всю сім'ю скликає

І з сльозами волю божу

Їм оповідає.

І сам іде із синами

Дерево рубати.

А жінок послав на поле

Хліб святий збирати.

І рубає Ной з синами,

Бог їм помагає:

Що сокирою ударить -

Дерево спадає.

Аж в полудень - що за диво!

Син іде до тата

І приносить на долоні

Сірі мишенята.

І поглянув Ной старенький,

І говорить сину:

«Перейде наш світ великий

На лиху годину.

Ото видиш дві комахи -

Такі будуть люди.

А то - сірі мишенята-

Іх худоба буде.

А то - плуг їх такий буде...

Сину, милий сину!

Перейде наш світ великий

На лиху годину!

Віднеси іх туда, сину,

Де вони взялися.

Положи іх на то місце

Й богу помолися!»

І відніс їх, і почали

Карлики орати,

А синок пішов до батька

Дерево рубати.

вернуться

- міфічний біблійний «патріарх». За біблійною легендою, єдиний з своєю сім’єю врятувався в ковчезі під час «всесвітнього потопу» і став родоначальником нового людського роду. Цю легенду запозичено з давньовавілонського епосу про Гільгамеша.

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Лірникові думи - Руданський Степан Васильевич - Страница 9