Ясні зорі - Гринченко Борис Дмитриевич - Страница 1

       Грінченко Б. Д.

           ЯСНІ  ЗОРІ

Драма на п'ять дій

ПЕРША ДІЯ

ВИХІД І

ВИХІД ІI

ВИХІД ІII

ВИХІД ІV

ВИХІД V

ВИХІД VI

ВИХІД VII

ВИХІД VIII

ВИХІД IX

ВИХІД X

ВИХІД XI

ВИХІД XII

ВИХІД XIII

ВИХІД XIV

ВИХІД XV

ВИХІД XVI

ВИХІД XVII

ДРУГА ДІЯ

ВИХІД I

ВИХІД II

ВИХІД III

ВИХІД IV

ВИХІД V

ВИХІД VI

ВИХІД VIІ

ВИХІД VIІІ

ВИХІД ІX

ТРЕТЯ ДІЯ

ВИХІД І

ВИХІД ІІ

ВИХІД ІІІ

ВИХІД ІV

ВИХІД V

ВИХІД VI

ВИХІД VІІ

ВИХІД VІІІ

ЧЕТВЕРТА ДІЯ

ВИХІД І

ВИХІД ІІ

ВИХІД ІІІ

ВИХІД ІV

ВИХІД V

ВИХІД VI

ВИХІД VІІ

П'ЯТА ДІЯ

ВИХІД І

ВИХІД ІІ

ВИХІД ІІІ

ВИХІД ІV

ВИХІД V

Виноски

Драма на п'ять дій

Моїй дорогій Марусі

ЛЮДИ

Алі-Баша - багатий пан турецький.

Аміна - улюблена його жінка, молода.

Фатима - служебка в Аміни, літня.

Дмитро - невільник з України, молодий козак.

Олена - Дмитрова жінка.

Панас - старий невільник з України.

Xаліль - ага біля баші, його родич.

Доглядач над невільниками.

Невільники.

Слуги.

Діється в турецькому місті Азові року 167...

ПЕРША ДІЯ

Великий панський сад. Посередині водограй, коло його квітник, змережаний стежками. Ззаду, крізь дерева й понад деревами, видко палац турецький.

 ВИХІД І

Невільники-вкраїнці, чоловіка з десять, старших і молодших. Чорна, драна, полатана одежа, хто босий, а хто в постолах. Потомлені бліді обличчя, неголені бороди. В руках лопати. Серед гурту висока постать - сивий, кремезний дід Панас.

Вони робили тут у саду: але доглядач кудись пішов, то тепер, самі собі зоставшися, почали співати, свою неволю згадуючи.

Невільники

(співають)

В Цареграді на риночку

Ой п'є Байда мед-горілочку.

Прийшов до нього цар турецький:

«Здоров, здоров, Байдо молодецький!

Покинь, Байдо, байдувати,

Бери мою дочку та йди царювати!»

- Твоя дочка поганая,

Гей, а твоя віра, віра проклятая! -

Ой як крикне цар турецький

Та на свої слуги, слуги молодецькі:

«Візьміть Байду, із'яжіте

Та й за ребро гаком, гаком зачепіте!»

Взяли Байду...1

 ВИХІД ІI

Доглядач

(гукає спершу здалека, а потім увіходить).

А, ви ізнов пісні!.. От я вам дам!..

Я вас навчу цим канчуком, трекляті!

(Увіходить, за ним слуга веде невільника Дмитра.)

Ідіть сюди ви всі!.. До Панаса. А ти не йди,

Зостанься тут!.. Тобі, старий собако,

Ще пса привів,- новенького купив

Сьогодні я... Дак ти йому що треба

Робити тут,- усе і покажи.

Панас

Лопата ж де? Тут зайвої нема.

Доглядач

Лопата - ось!

(Слуга дає Дмитрові лопату.)

Ну, чуєш ти, роби,

Та не лінуйсь, гляди, бо буде лихо!

А ви сюди за мною йдіть усі!

Виходить, за ним слуга й невільники всі опріче Панаса й Дмитpa.

 ВИХІД ІII

Панас

Ну вже й народ! Нема йому того,

Щоб як сказать по-людському до тебе,-

Ні, він «старий собако» зараз каже!

Не вилає тебе, то й не дихне! Людці!..

А ти, козаче, звідки взявся?

Дмитро

З базару взявсь.

Панас

А звідки на базар?

Дмитро

З турецької тюрми.

Панас

А в тій тюрязі?

Дмитро

Та й у тюрму з базару привели.

Хіба ще де взялась би товарина?

Ми ж тут товар: ми - коні, чи воли!

Панас

Ох, правда це!.. Впеклась мені неволя!..

А я її вже вдруге зазнаю!..

Я вперше втік,- тепер же утікати,

Постарівшись, не здужаю ніяк...

Скажи, а ти давно, козаче, з дому?

Дмитро

Вже рік минув.

Панас

Що ж діялося там

У нас тоді? Чи й досі на Вкраїні

Той Іванець,2 гидка підлиза та,

Чи він іще і досі гетьманує?

Дмитро

Не стерпівши, давно вже розірвав

Його народ за зрадництво погане.

Панас

Туди к чортам! Добувсь таки свого!..

Хто ж гетьманом тепера? Дорошенко?3

Дмитро

На лихо все ще двоє гетьманів:

По наш бік, тут - ще Дорошенко й досі,

По той бік, там - Демко.

Панас

Який Демко? Дмитро

Не знаєте? Та - Многогрішний.4

Панас

Он хто!

Дмитро

Колотиться увесь безщасний край:

Нема ладу, бо голови немає...

І голова б Петро, та ба!..

Доглядачів голос

(іздалека)

Гей ви!..

Нероби ви, собаки, джаври кляті!

Вже й кинули робити? Я вам дам!..

Панас

Берись, а то ще прибіжить і бити!

Роблять удвох

Уже пішов. Ти тихше гомони.

Воно й робить, і розмовляти можна.

Та як же звуть тебе?

Дмитро

Дмитром. А вас?

Панас

Як був малий - Панасом мати звала,

Січовики ж товариші мене

Ще й Вершглягом прозвали, бо у мене

Такий кулак ще замолоду був,

Що як піду я навкулачки биться,

Та вдарю раз, то тут тобі і смерть.

А ти здобувсь там прізвища якого?

Дмитро

Та Квіткою прозвали козаки.

Панас

Туди к чортам!.. Козак, а зветься Квітка!.

За віщо ж це тобі таке мення?

Хіба за те, що вдався уродливий?..

А як же ти в неволю вскочив? га?

Дмитро

Та як дурний!.. На мене серед степу

Наскочила хижацька татарва...

Додому я вертавсь!.. У мене дома

Дружина й син манюсінький... Чогось

Мені тоді додому заманулось...

Поїхав сам із Січі, їхав так

Безпечно все, і не було і в гадці,

Що лихо жде... Кругом широкий степ,

Співочії пташки, високе небо

Блакитнеє та сонце золоте...

Ту бачивши красу, про все забувся

І думав я про Грецію, про Рим...

Панас

Про що?

Дмитро

Про Рим, про Грецію,- держави

Були такі... І думав я собі:

Як гарно їх описують поети,

Що добре там, що там краса яка!..

А в нас хіба чи не краса, не пишна -

В степах, гаях, на небі й на землі?

Чому ж ніхто і нашої не спише?

Якби списав,- ще ліпше це було б,

Ніж у того Вергілія, чи в кого...

Та тільки що нема кому списать…

Панас

Мабуть, учивсь ти по великих школах?

Дмитро

Еге, я вчивсь у Києві... Ото ж

І їхав так, про ворогів забувши,

Аж гульк - ураз набігла татарва!

Я до пуття не встиг і боронитись:

Передньому із однії зробив

Дві голові, а далі вже й несила:

Як облягло дряпіжне вороння,

То й не рухнеш рукою... Збили зараз

Мене з коня, зв'язали й потягли...

Вночі втекти хотів,- не пощастило.

Панас

Ну, вже й козак! Замисливсь про пташки

І вскочив сам у пута!.. От роззява!..

Ну, далі що? Розказуй по ряду!

Дмитро

Дак потягли мене у кляту Кафу,

Ненаситну ту прірву, що жере

Невільників безщасних тисячами,

І мов вола якого продали.

Отам було мені погано дуже:

Вночі сиди у тій гнилій тюрмі,