Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Біблійні казки. Казки та легенди про святих - Автор неизвестен - Страница 27
Отак Бог учив цигана, аби циган робив. А циган не хоче робити й досі.
Як поплатився Петро
В однім селі жив дуже бідний чоловік. Не мав він нічого. Пожаліли його ґазди і дали йому пасти худобу. Кажуть:
— Паси нам худобу. Який буде приплід за цілий рік, то буде твій.
І Бог поблагословив, що великий приплід був, бо кожна корова мала парадну теличку.
А тоді той час був, що ходив Христос з Петром по землі. Ідуть вони, позирає Петро та й каже:
— О Христе, які тут парадні телятка! Слухай, дай так, жеби ці телятка поздихали.
Каже йому Ісус Христос:
— Петре, ти поплачеш гірко за тото.
— Ні, Христе, лиш ти дай, я тебе прошу, жеби тоті телятка поздихали.
І Христос так зробив, жеби всі телятка в того чоловіка поздихали. Заплакав бідненький: не має нічого. Пожаліли ґазди його і кажуть:
— Не бійся нічого. Ми не дамо тобі й твоїм діточкам пропасти.
І виділили вони йому огородик землі.
— Посій на ній пшеницю і будеш мати.
Посіяв він пшеницю, Бог поблагословив, і така пшениця вродила велика — колоси такі, та аж до землі нагнулися. Іде Ісус Христос з Петром. Каже святий Петро так:
— О Христе! Дай, жеби та пшениця заклялася, так, жеби з одного возу не було більше, лиш одна мірка зерна.
Каже Ісус Христос:
— О Петре, поплачеш ти гірко.
— Ні, не поплачу, лиш будь добрий, я тебе прошу, зроби так, жеби з одного возу лиш була мірка зерна, а хто буде перший з тої пшениці хліб їсти, жеби вдавився.
Каже Ісус Христос:
— О Петре, поплачеш ти гірко.
— Ні, не поплачу.
Ідуть вони далі, раз позирають — така красива дівочка несе відро з водою. Приходять Ісус Христос і Петро:
— Дай, дівочко, нам води напитися.
Дівочка скоро напоїла їх водою.
— Ой яка красна дівочка! — говорить Петро.
Ідуть далі, видять, лежить оден легінь під садом і тримає відкритий рот, щоби йому впало в рот яблуко. Каже Петро:
— Йой, який лінюх! Слухай, — каже, — ти не знаєш, де живе тут якась вдова?
— Там, — та й указав він ногою, де живе.
— Який лінюх! — знов каже Петро. — Христе, що тепер зробимо?
— Знаєш, що зробимо? То зробимо, же тоту красиву й шиковну дівочку дамо йому в жони.
— Йой, не роби того, Христе.
– І зроблю я таке, бо коли той лінюх буде мати таку шиковну жону, то буде жити, а коли буде мати такого лінюха, як сам, то він пропаде.
Ідуть вони далі, йдуть, приходять на ярмарок, і каже Петро:
— Йой, так файно хліб пахне.
А то чоловік, якого Петро прокляв, що він буде мати з воза лише мірку муки, не маючи воза, носив пшеницю по снопику. І такий був великий урожай, що з кожного снопа було по мірці. Каже той чоловік:
— О жоно, будемо мати перший хліб. Але перший хліб понесім на ярмарок і подаруймо бідним, бо суть ще й бідніші од нас.
Так і зробив він. Жона спекла хліб, і він поніс його на ярмарок. І того хліба забаг Петро. Дуже йому полюбився запах хліба, і каже він:
— Христе, я би дуже їв той хліб.
— Поїж, — каже Христос.
Підходять, і дав їм чоловік того хліба. Петро вкусив його і вдавився. Плаче Петро, б’ється по голові. А Христос обернувся в другий бік і не хотів видіти, думає: «Я ж тобі говорив, поплачеш ти гірко. Помучся тепер за тото, що ти сам так просив, сам хотів того».
Доти собою Петро бив, доки на землю не впав. Тоді Христос обернувся:
— Ага, Петре, казав я тобі, поплачеш ти гірко. Щобись знав — ти той тепер хліб їв, про який казав: «Хто буде перший їсти той хліб, щоби вдавився». Ну й видиш, ти сам ним удавився.
І більше святий Петро ніколи такого не робив, все слухав, як йому Христос говорив.
Як Ісус Христос, Петро й Павло подорожували
Ішов Ісус Христос з Петром і Павлом. Зайшли до господаря на ніч.
— Я вас прийму, як мені змолотите до дня три копи снопів.
— Змолотимо.
Полягали спати. Бог дав день — тоті не встають молотити. Каже тоді той господар:
— Я вас прийняв як людей, пообіцялисьте, що змолотите три копи снопів, а вам то й не сниться.
— Ходи, — кажуть, — до стодоли, лізь на під, мечи снопи.
Він мече, а вони складають, припирають оден до другого. Питається їх ґазда:
— Як то ви будете молотити?
— То не твоє діло. Ти йди собі геть.
Ісус Христос вийняв з кишені свічку, засвітив і обійшов три рази зі свічкою снопи, і підвів очі до неба, і поблагословив рукою, і підпалив тою свічкою снопи. І солома відлучилася окремо, овес окремо, а полова окремо.
А той господар дивиться в шпару, як вони молотять, та й думає: «Я то вмію і сам ізмолотити, як вони молотили».
Вони пішли геть. Як відійшли трохи, він виліз на стайні і зметав усю сівбу, яку мав, та обійшов її три рази з запаленою свічкою і запалив. Петро обернувся та й каже:
— Господи, вже молотять.
Горить і стодола, і хата — все горить. А він, господар той, схопив колик у руки та й біжить за ними. Петро каже:
— Господи, біжить з коликом, заб’є нас.
— Не бійся нічого.
Прибігає той з коликом, хоче Петра вдарити. А Ісус Христос підняв руку та й каже до нього:
— Пр-р-р! — і він став конем. Каже Ісус: — Петре, веди його.
Він веде того коня, а якийсь чоловік тягає каміння собі на будову візком. Так тягне, так мучиться.
— Петре, дай коня тому чоловікові, най сам не тягне, а най коня впрягає.
Каже Петро:
— Нa коня, впрягай у віз і най тягає тобі.
Той каже:
— Я не маю, що давати коневі їсти.
— Що будеш возити, то буде й їсти. Будеш возити дерево, дерево буде їсти, камінь будеш возити — камінь буде гризти, сіно будеш возити — сіно буде їсти, а овес будеш возити — овес буде їсти. А як будяччя, то й будяк буде їсти. Тільки підкуй його, би босий не був. Але щоб його не бив. І пересадно не бери на нього, а тільки що може потягнути.
Так сказав Ісус Христос.
Взяв той чоловік коня, робить ним. А через деякий час знов ідуть всі троє — Ісус Христос, Петро й Павло. Той наладував повну фіру каміння та й їде до хати. Засадився в баюру та й так б’є коня по хребту, що кінь аж іспух. Віз запав аж по задні підтоки, а той грифом коня б’є. Ісус Христос надійшов з Петром і Павлом та й повів:
— Пр-р-р! — і той став конем, а кінь — чоловіком.
І сказав Ісус Христос:
— Здойми зі своїх ніг підкови і вкуй його. Бо я йому наказував, щоби тебе не бив. Іди собі з тим конем домів і ґаздуй. І щоби більше не примушував молотити, кого на ніч приймеш.
Як Ісус Христос і святий Петро по селах ходили
Подорожував Ісус Христос і святий Петро. Проходять одним селом, а в тім селі маленька церковця, у котру все сходилися люди молитися до Господа Бога. Ідуть попри тої церкви, а перед церкви люди стоять і дуже одні з других сміються. А Ісус зачав плакати. Святий Петро питає:
– Ісусе, святий Христе, чого Ви плачете перед Свої святині? Люди моляться та згадують Вас молитвою, а Ви плачете. Ви би мали радуватися, що Вас споминають в нагоді.
— Ні, Петре, вони кепкуються, насміхаються одні з других. Що одні вбрані файно, а другі дрантиво. А то гріх великий, бо хто в чім має, в тім іде помолитися. А другий іде в церкву на гонор. То не приймається у Господа Бога, тому я й плачу.
Ідуть далі. Дивляться, а то весілля гуляє в одного ґазди. Що за музика файна, а що гості гуляють, набуваються. Не можна надивитися.
Каже Петро святий Ісусові Христові:
— Постіймо з годинку. Не можу намилуватися та налюбоватися, як файно народ набувається.
А Ісус Христос каже Петрові:
— Ану дивися, Петре, що я роблю з цього весілля.
Махнув Ісус рукою — і там, де було весілля, умить стало озеро.
А Петро святий упав на коліна перед Ісусом Христом і каже:
— Чого ви так зле зробили?
— Петре, ти не видиш і не знаєш, що там мало робитися і вже зачиналося. Там улізли дияволи і народ юдили до великої бійки з ножами. А я цього не допустив, бо не можу дивитися на кровопролиття.
- Предыдущая
- 27/55
- Следующая