Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Біблійні казки. Казки та легенди про святих - Автор неизвестен - Страница 21
— Господи! Це — скажений собака!
— Нічого, святий Петре, — відповів на те Господь. — Сотвори воскресну молитву «Хай воскресне Бог», і собака нас не займе.
Йдуть вони далі. Побачив тоді Петро п’яного чоловіка й каже:
— Господи! П’яний чоловік іде!
— Еге, святий Петре, — каже Господь. — Давай обминемо його, бо п’яний чоловік гірший за скаженого собаку.
Петро подивувався цим словам Господа. Попросились вони ночувати в одну хату. Господар був п’яний і став ні за що ні про що бити свою жінку. Святий Петро й каже:
— Господи! Який же дурний п’яний чоловік, що дозволяє собі так жорстоко поводитися!.. І чому це так на світі встановлено, що чоловік безкарно знущається над своєю жінкою?
— Чоловік старший за жінку, — відповідав Господь, — а тому й дозволяє собі робити з нею все, що хоче.
— Господи! — став просити тоді Петро. — А чи не можна зробити так, щоб жінка стала старшою за чоловіка?.. Вона б так не билася.
— Воно б то й можна, — відказав Господь, — та тільки це на гірше. Жінка буде ще лихішою за цього чоловіка: коли вона стане старшою, вона й тебе поб’є.
— Ні, не буде гірше, — наполягав Петро.
— Ну, то нехай вже на якийсь час жінка буде старшою, — дав згоду Господь.
Оце через тиждень там, чи що, після того як жінки стали старшими за чоловіків, зайшов Господь зі святим Петром в село в хату до одного селянина, і просяться вони переночувати. Селянин і каже їм:
— Та чи знаєте, люди добрі: я б і радий був пустити вас переночувати, та, чи бачите, нині Бог так дав, що жінка вже стала старшою за чоловіка. Так от моя жінка зараз у корчмі, а тільки-но повернеться додому, одразу стане мене мотлошити — не минути тоді й вам лиха.
А Петро рече на те:
— Та вже що буде, те буде! Може, вона й не битиме нас: ми ж бо люди сторонні.
– Ідіть, тільки на мене не жалуйтесь!
Спас і каже Петру:
— Як ти хочеш, — мені все рівно, чи останемось у цього чоловіка, чи, може, підемо пошукаємо другого місця?
— Куди там ми підемо, собак дражнити! — відказав Петро.
От лишилися вони ночувати, повечеряли й лягли спати. Тільки що уляглись, коли ж чують, кричить п’яна баба, ще з вулиці чутно, як вона підходить. Прийшла й ну щосили грюкати в двері. Чоловік той, хазяїн, схопився:
— Се, — каже, — моя стара іде.
Та й пішов одчиняти, а Господу й святому Петру велів сховатися під піл. Тут двері з шумом розчинились і вона заходить та кричить:
— Що тут таке у тебе? Сам таскаєшся щодня та ще й волоцюг сюди приймаєш до себе! Геть!
І по тих словах почала гамселити чоловіка за те, що довго не відчиняв дверей. Молотила його, молотила, поки, нарешті, втомилася й сіла на лавці спочити. В цей час під полом щось загримкотіло. Почувши грюкіт, п’яна жінка заповзялася до чоловіка:
— А хто це в тебе під полом?
— Подорожні зайшли переночувати, — відповів чоловік.
— А, так ти посмів порядкувати без мене! Ну стривай, я всиплю перцю твоїм постояльцям!
З цими словами присікалась вона до святого Петра і давай мотлошити його щосили. Після того Петро каже Господу:
— Господи! Коли б уже світ хутчій!
— Е! — каже Бог, — ще далеко до світу!
— То ляж же ти, Господи, од краю, а я ще ляжу під стіною. А то я боюсь, щоб вона не побила мене ще раз.
Господь ліг скраю, а Петро під стіною. Між тим господиня відпочила й каже:
— Треба ще й другого віддухопелити — того, що лежить під стіною, а то один може й образитися.
І знов давай мотлошити щосили Петра.
— Бач, — каже вона після того, як розважила душу, — обидва, як один, — сиві та миршаві!..
Нарешті господиня вляглася спати, а Господь зі святим Петром поквапом подалися геть.
— Ні, Господи, — сказав дорогою святий Петро, — нехай буде по-старому: сам зараз бачу, що краще, коли чоловік старший за жінку.
— А я ж наперед казав тобі, — відповідав Господь, — що як жінка буде старша за чоловіка, то й тебе поб’є.
Ідуть вони та й ідуть — захотілось їм снідати. А святий Петро каже:
— Де ми, Господи, сядем та поснідаєм? Хіба ходімо під церкву…
А Бог каже:
— Ходімо під шинок краще!
Пішли, сіли. Коли приходить чоловік п’яний та й каже:
— Ох, Господи, як я впився сьогодні!..
— А, бач, — каже Бог до Петра, — прийшов чоловік п’яний та Бога споминає-таки…
Коли йдуть із церкви піп і дяк. Та й каже піп:
— Ото до чорта сьогодні в церкві дітей було! Я аж втомився, причащаючи!..
Бог до святого Петра й каже:
— Бач, яка правда! Попи із церкви йдуть та чорта споминають, а той чоловік із шинку вийшов та про Бога не забув.
Підходить той чоловік п’яний до Бога і святого Петра й каже:
— Здорові були, дядьки!
— Здоров, чоловіче!
— Будьте мені пробачні, дядьки, що я, випивши, хочу вас спитати: куди вас Бог несе?
— У путь, — кажуть.
— Нехай вам Бог помагає.
— Спасибі, — каже Бог, — дядьку, за добре слово! Чого б ми тебе, дядьку, попросили?
— Просіть, — каже.
— Піди нам ти, будь ласкав, купи проскурочки.
— Можна, — каже.
Пішов, купив і несе. Захотілось йому їсти, так він одну з’їв, а дві приніс:
— Нате, люди добрі. По правді скажу: одну я по дорозі з’їв, а дві — нате!
— Бач, — каже Бог до святого Петра, — хоч п’яний, а не обдурює. Як нема, то й нема…
— Е, треба правду казати. Кажуть: гріх брехати, — каже той чоловік.
— Роби по правді, небоже, — каже Бог, — то тобі й Бог поможе, не обдурюй довіку нікого!..
Попрощались вони й пішли. Ідуть та й ідуть — приходиться їм ночувати.
— Ну, — каже святий Петро, — до кого тепер підем ночувати?
— Ходімо, — каже Бог, — до вбогого.
Ото зайшли вони до бідної вдови. Та вдова нездужає, а дітей у неї багато… Встала вона насилу, наварила вечеряти. Повечеряли вони, вона їм постелила — та така рада. Поклала їх спати. Переночували. На другий день випровадила вона їх — пішли. Йдуть та й ідуть, — коли біжить вовк.
— Господи, — каже святий Петро, — куди цей вовк біжить?
— До вдови по порося!
— Нащо ж ти, Господи, робиш вдові таку кривду?
— Е, — каже, — так треба. Одне у неї порося, та й нехай з’їсть. Ще, — каже Бог, — ота вдова помре, а дітки залишаться сиротами!..
Прийшли додому. Посилає Бог ангела:
— Піди, — каже, — там удова нездужає, візьми у неї душу.
Прилітає ангел — аж діти лазять коло неї, пищать, та такі все дрібнесенькі. Ангел подивився, подивився — Боже мій!
— Що ж, — каже, — вони робитимуть, як із неї взяти душу? Не можна й приступити до неї — так пищать, бідні, та лазять коло неї.
А Бог і питає:
— Хто ж там є коло неї? Хто її доглядає?
— Нема, — каже, — нікогісінько. Хата нетоплена, лежить, бідна, сама та діти плачуть…
— А, Господи! — каже святий Петро. — Дай їй ще трохи пожити на світі, нехай вона діток підгодує!
— Ну, — каже Бог, — піди ж ти, святий Петре, на озерце — там стоїть куца хата і без кроков. Піди ж ти у ту хату, там така стара баба живе, така стара, що вже аж поцвіла! Спитаєш ти її, як схоче та баба умерти, то вдова ще трохи поживе на світі.
Святий Петро й пішов. Приходить у ту хатку, аж там така лежить баба — стара, стара… Він увійшов:
— Здорові були!
Вона:
— Здоров, мій шиночку!..
— Що, — каже, — бабусю, сама?
— Шама…
— Недобре, — каже, — самій жити? Краще б вмерти.
— Еге, — каже, — нехай ти шам умреш! Шаме літечко йде, та шонечко гріє…
Він і пішов від неї — не хоче вмирати. Прийшов до Бога й каже:
— Господи, не хоче баба вмирати!
— А що, — каже Бог, — я ж тобі казав, що треба вдові вмирати. Лети, анголе, візьми її душу!
Полетів ангел, аж діти кричать та лазять… Він узяв душу, приніс, віддав Богові. Пустив Бог душу в рай. А діти залишились.
Там через скільки-то років ідуть вони: Бог зі святим Петром. Аж їде коляска, шістьма кіньми запряжена.
— Угадай, — каже Бог до святого Петра, — хто це їде?
— Якийсь поміщик.
- Предыдущая
- 21/55
- Следующая