Біблійні казки. Казки та легенди про святих - Автор неизвестен - Страница 20

— Віднині твої укуси не будуть смертельні.

Потому взяв Марію-Матір за руку і відійшов.

На місці, де Ісусик доторкнувся голови змії, а саме за її вушками, залишились дві ясні цятки, по яких і досі пізнаємо нешкідливого вужа.

Перша ялинка

Малий Ісусик зростав у невеличкому містечку Назареті. Це були найкращі, найщасливіші дні в житті нашого Спасителя. Марія-Мати усім серцем піклувалася своїм любим, русявим хлопчиком, а старенький Йосиф майстрував для Нього візочки, коники, а то й маленькі хатинки із усякою хатньою спорудою.

Великою радістю були для Ісусика забави з ровесниками, які жили недалеко домівки Святої Родини. Він бігав до них, придивлявся їхнім іграм, а то й сам з ними грався. Діти любили Його, бо був увічливий, добрий, сердечний. А вже найбільше горнулися до Нього убогі та кволі. Він все ставав в їх обороні, все захищав їх перед іншими недобрими дітьми.

Одного разу серед забави кинулися старші хлопці на троє вбого одягнених діток. Проганяли їх і врешті почали бити. Ісусик заступився за них, але погані хлопчиська кинулися й до Нього. Ніби здивований, глянув Він на них довгим та повним суму поглядом і промовив:

— Чи ж годиться кривдити слабших?

Збентежені та засоромлені, опустили хлопчиська очі і відійшли. Напастовані діти гляділи на свойого захисника з глибокою вдячністю.

Від цієї пори стали вони найсердечнішими друзями Ісусика. Вигадували для Нього всякі іграшки, заходили до Його дому, гралися з Ним. А й Ісусик їх полюбив. Заходячи часто до них, побачив, що живуть у злиднях, що мати ледве спроможна їх проживити, що вдома ще двоє маленьких діток, а батько помер перед роком. Це все розказав Марії-Матері, а вона веліла йому брати цих дітей до себе і тоді годувала, а навіть зодягала. Небавом так зжилися, що майже щодня навідувалися одне до одного.

Ісусик кінчав восьмий рік. Надійшов день Його уродин. Марія-Мати та Йосиф обрадували Його всякими дарунками. Прийшли й Його друзі. Весело, безжурно гралися до вечора. По вечері пішли друзі додому, а Ісусик став ладитися до сну. Нагадуючи те, що довелося Йому в цьому радісному дні пережити, нагадав і Своїх друзів. Нагадав і посумнів. Йому стало шкода цих бідних дітей. Вони напевно ніколи не дістають дарунків. В ту мить постановив зробити їм милу несподіванку.

Встав з ліжка, взяв Свої кращі забавки, покликав Своїх ангеликів і побіг до хатини, де жили бідні товариші Його забав. По дорозі послав одного ангелика по солодощі, другого по всяке вбрання, третього по яблука, що ростуть в небеснім раю, а ще іншого по золоті зірки, що сяють на молочній, чумацькій дорозі.

Обвантажені тим добром, підійшли в тиху, темну ніч під убогу хатину. В малім садочку, коло хатини, росла між грядками невеличка, самітня ялинка. На її галузках казав Ісусик ангеликам розвісити всі дарунки. Потім подякував своїм ангеликам за поміч, вернувся додому й заснув.

Як зійшло сонце і діти, прокинувшись, вибігли до садочку, вони з дива аж заніміли.

— Що це? — питали. — Відкіля це взялося?

Вкінці, побравшись за руки та радісно вигукуючи, завели довкола чуда-ялинки танок. Їх щастю не було краю.

Та радів і Ісусик. Радів щастям бідних дітей і постановив відтепер обдаровувати в день своїх уродин такою ялинкою всіх добрих дітей.

І так Різдво Ісуса стало для всіх дітей найкращим святом у році.

Божі діти

Кам’янистою дорогою, що вела до Єрусалиму, йшов малий пастушок Яків. Був дуже стривожений. Серед ясного дня скоїлось щось таке, чого він ніяк не міг зрозуміти: сонце раптом померкло, темні хмари закрили небо, і блискавиці освітлювали небосхил.

Уже наближався до Саерамської брами, як побачив юрбу людей, що, перелякані, втікали до міста. Малий Яків теж злякався і хотів десь заховатись, але, на щастя, йому назустріч вибіг Йозуе. Яків дуже зрадів, побачивши приятеля, і зразу запитав, що сталося.

Йозуе схопив його за руку й потягнув за собою. Вони опинилися під покрівлею якоїсь хати, і тоді Йозуе почав йому пояснювати:

— Хіба ж ти не чув, що сталося з нашим Пророком, Месією з Назарету? Старшина незлюбила його і засудила на розп’яття на Голготі. Я бачив, як Його провадили на страту. Він ніс важкий хрест, а слуги старшини Його били. Це було дуже жорстоко! Я не міг дивитися і втік.

Почувши слово «Месія», малий Яків здригнувся. Він теж зазнав від цього Месії великої ласки. Він був зроду сліпий, і це дуже турбувало його матусю. Вона шукала всяких способів, щоб помогти своїй дитині — та всі її заходи були даремні. Одного разу вона почула про Месію з Назарету, що зціляв людей від усяких недуг. Тоді вона взяла синка з собою і привела до Ісуса. Там було дуже багато дітей з матерями. Та Яків тоді нічого не бачив, тільки почув, що хтось поклав на його голівку руку, опісля доторкнувся очей і сказав:

— Якове, подивись на мене!

Темрява в очах зникла, і Яків побачив лагідне Божественне обличчя Месії і ті блакитні очі, що дивилися глибоко в його душу. О, він ніколи не забуде тієї чудесної хвилини. Тоді він уперше побачив Ісуса, свою любу матусю, золоте сонце і блакитне небо.

Тож, почувши про жахливу подію, що скоїлась із Месією, Яків схвилювався, і його очі залилися сльозами. Йозуе взяв Якова за руку, повів в оливковий сад, що прилягав до міських мурів, і почав потішати.

— Не журися, друже! Вони не можуть убити Месію, бо він — Син Божий! Він Сам про це навчав: казав, що Він посланий відкрити людям Божу правду і що всі люди мають стати дітьми Божими. Чи чув ти про це коли-небудь?

Яків слухав з полегкістю свого приятеля, а коли почув, що всі люди мають стати Божими дітьми, призадумався. Так, він пам’ятає, як зараз після зцілення його очей підійшов до Месії один законовчитель і запитав:

— Учителю, скажи мені, що маю робити, щоб увійти в Боже царство?

Ісус ласкаво усміхнувся, взяв Якова з-між дітей на руки, посадив собі на коліна і сказав до всіх людей:

— Амінь, говорю вам, що як не будете такі, як ці діти, не ввійдете в царство Боже!

Малий Яків тоді ще не розумів, що це означає. Але слова Месії запевнили його, що всі люди мають стати Божими дітьми. І ці слова запали Якову в душу. Що може бути краще, як стати Божою дитиною? Його серце сповнилось неземною радістю, і оченята заграли дивними вогниками. Він сміливо й радісно дивився в очі своєму приятелеві.

Обидва приятелі ще довше були б розмовляли, але побачили відділ римських вояків, що твердим військовим кроком зближався від гори Голготи. Хлопці розпрощались і розійшлись.

Малий Яків вертався додому. Він повірив словам приятеля, що Месію, який звав Себе Сином Божим, ніхто не може вбити. Він вірив і відчував цілою своєю істотою, що скоро мусить статися щось таке, що здивує весь Єрусалим. Бо хто ж може противитись волі всемогутнього Єгови? Бог може робити, що захоче. Той, хто привернув хлопчикові зір, не може бути приниженим, — він, Господь Саваот, мусить бути прославлений!

Недовго довелось малому Якову чекати на здійснення своїх сподівань. Третього дня, в саме свято Пасхи, рознеслася по Єрусалимі вістка, що Ісус, Учитель з Назарету, Син Божий — воскрес. Ісусові найближчі учні, що ранком прийшли до його гробу, знайшли гріб порожнім. Деякі з них бачили Ісуса живим і навіть з Ним розмовляли!..

Малий Яків дуже втішався цією радісною новиною. Він вірив у воскресіння Месії всією щирою дитячою душею. Ця Пасха була днем воскресіння Христа, найбільшого добродія, що обдарував його очі світлом. Побачивши матусю сумною, Яків зараз підійшов до неї і сказав:

— Не сумуйте, матусю! Месія таки воскрес!

Матуся усміхнулась, поцілувала свого синочка і сказала:

— Я теж вірю, що Він дійсно воскрес. Якщо Він міг вернути тобі, сліпому, зір, то силою Божою Він і воскрес. Ми ж залишимося Його вірними і вдячними учнями!

– І дітьми Божими! — додав Яків.

Як Господь зі святим Петром по світу ходили

Чому жінка слухається чоловіка

Коли ходив ще землею Господь зі святим Петром, Петро побачив якось «поганого» собаку й каже: