Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ерагон. Найстарший - Паолини Кристофер - Страница 82
— Звісна річ, — бадьоро відповів юнак. — Ставлю відро сидру, що вони ще спатимуть, коли ми припливемо. І ти тихенько розбудиш свою Ноллу. Як тобі?
Почувши ім'я своєї дружини, Орвал посміхнувся й радісно закивав у відповідь.
«Сподіваюся, так воно й буде», — Роран глянув на гурт селян і стежив за ним, доки той не зник із поля зору.
Вони прокинулись за годину до світанку, коли на небі з'явилось слабке сяйво, а зимне нічне повітря ще обпікало пальці. Роран хлюпнув ув обличчя водою і, трохи поміркувавши, рішуче схопив лук із сагайдаком, свій молот, а також спис зі щитом. Решта людей теж почали озброюватися мечами, які вони здобули в сутичці в Карвахолі.
Тринадцятеро втікачів швидко дістались шляху, що вів до Нарди, а невдовзі й самої міської брами. Як на лихо, на варті стояли ті самі воїни, що й минулого разу, тож вони відразу загородили їм шлях.
— Щось вас сьогодні дуже багато, — мовив один із них і підозріло зиркнув на озброєного Рорана. — А спис із мечем тобі теж потрібен для гончарства?
— Ні, — посміхнувся юнак. — Нас узяв на роботу Кловіс, ми будемо охороняти його баржі під час подорожі до Тейрма.
— Вас? Охоронцями? — зареготали воїни у відповідь. — Та ти ж минулого разу казав, що ви торговці!
— За це краще платять.
— Брешеш, — ураз спохмурнів один із воїнів. — Якось я взявся був за це діло, то ще й у боргу залишився. І скільки ж вас узагалі? Семеро було вчора, дванадцять сьогодні… Виходить, тринадцять разом з тобою. Чи не забагато для охорони кількох торговців?
— До речі, я вже десь бачив його мармизу, — озвався другий воїн. — Як тебе звати?
— Міцний Молот, — відповів юнак.
— А ти часом не брешеш? Може, тебе звати Роран?..
Не вагаючись, юнак устромив спис у горло супротивникові, а потім, різко розвернувшись, ударив молотом другого воїна. «Тепер я вбив уже десятьох», — промайнуло в його голові. Селяни налякано дивилися на свого ватажка, не наважуючись поворухнутися.
— Сховайте трупи, доки їх ніхто не побачив, — наказав Роран, кивнувши вбік придорожньої канави. Коли втікачі кинулись виконувати наказ, він роззирнувся навсібіч, аби переконатись, що не було небажаних свідків.
— Здається, усе гаразд, — тихо сказав Мандел, виринаючи з-під парапету брами. — Ми сховали тіла.
Юнак кивнув і ретельно витер спис жмутком трави.
— Слухайте уважно, — сказав він селянам. — Ми підемо до гавані швидко, але не поспішаючи. І щоб ніхто не здумав побігти, ви чуєте? У разі чого, не лякайтесь, бо життя ваших родин залежить від вашої ж витримки. Якщо ж нас викриють, то слід подбати про те, щоб кораблі успішно відпливли, зрозуміло?
— Так, Міцний Молоте! — майже набожно відгукнулися втікачі.
— Тоді рушаймо!
Крокуючи містом, Роран боявся, що сам може будь-якої миті зірватися. «На кого я обернувся?» — злякався він, спіймавши себе на тому, що вважає всіх зустрічних за потенційних ворогів.
— Щось ви зарано, Міцний Молоте, — посміхнувся Кловіс, коли вони без пригод дісталися гавані. — Утім, я люблю таких. У нас іще буде час як слід розташувати вантаж на суднах.
— Ми можемо вирушити прямо зараз? — спитав Роран.
— Ти сам чудово знаєш, що ні, — здивувався старий. — І чого ви такі нажахані, ніби вам привидівся сам Галбаторікс?
— Усе гаразд, не переймайся, — силувано посміхнувся юнак. — Гадаю, морська прогулянка поверне нам гарний настрій.
Похитавши головою, Кловіс свиснув, покликавши двох моряків.
— Це Торсон, мій перший помічник, — показав він на одного з них, шкіру якого вкривало безліч татуювань. — Він буде шкіпером на «Мерібелл». А цей чолов'яга — Флінт, він командує «Еделіною». Для вас їхнє слово — закон, як і моє на «Червоному кабані». Отже, в морі всі слухаються мене й цих чоловіків, а не Міцного Молота. Це всім зрозуміло?
— Зрозуміло! — загомоніли селяни.
— Тепер хотів би дізнатися, — зиркнув на них старий, — хто з вас буде допомагати, а хто буде охоронцями? Дивлячись на вас, годі зрозуміти!
Не звертаючи уваги на попередження Кловіса, утікачі глянули на свого ватажка, чекаючи його згоди. Роран мовчки кивнув, і ті самі поділилися на два гурти, які згодом розійшлися по баржах.
Наступні півгодини Роран допомагав матросам готувати «Червоного кабана» до відплиття, страшенно нервуючи, щоразу коли в гавані починалось якесь заворушення. «Ще трохи, і нас точно схоплять», — дратувався юнак. А коли Кловіс дружньо поплескав його по плечу, той миттю розвернувся, схопившись за зброю.
— Заспокойся, друже! — відсахнувся старий. — Я просто хотів спитати, чому ці люди так довіряють тобі? Я бачив багато ватажків, але жоден із них не був схожий на тебе. Чому вони слухаються тебе?
— Чому? — неуважно перепитав Роран, розглядаючи берег. — Я скажу тобі, чому. Я врятував їх від рабства, а також подбав про те, щоб їх не зжерли.
— Отакої! — аж присвиснув Кловіс. — Цю історію я залюбки послухаю.
— Але не сьогодні, — відповів юнак.
— Авжеж, — вишкірився в посмішці капітан. — До того ж, нам час рушати. Поглянь, моя маленька Галина прийшла мене проводжати.
Зістрибнувши на берег, він обійняв темноволосу дівчинку років тринадцяти й жінку, яка, певно, була її матір'ю.
— Скажи таткові, що ти слухатимешся, доки мене не буде, — старий розкуйовдив кучеряве волосся донечки.
— Так, тату, — відказала та.
Споглядаючи цю ідилічну сцену, Роран несподівано згадав тих воїнів, яких позбавив зранку життя. «У них, напевно, теж були родини, — подумав він. — Дружини та діти, які чекали на них щодня». Від цих важких думок горло йому звела гірка судома.
Тим часом люди на баржах почали нервувати, все частіше й частіше поглядаючи на свого ватажка. Аби заспокоїти їх, Роран по-хазяйськи пройшовся палубою й потягся назустріч сонцю.
— Віддати швартові, хлопці! — нарешті-таки вигукнув Кловіс, стрибнувши на корабель. — Море вже доволі глибоке, тож можна вирушати!
Сходинки миттю було затягнуто на борт, матроси розв'язали швартові й підняли вітрила на всіх трьох баржах. Повітря аж дзвеніло від команд та дружніх вигуків матросів, коли ті тягли канати.
З берега за відплиттям спостерігала сумна родина бравого Кловіса.
— Нам пощастило, Міцний Молоте, — радісно повідомив він Рорану. — Сьогодні нам допомагає вітерець!
Але радіти було зарано. Коли «Червоний кабан» був уже посеред бухти, з берега залунали звуки сурем та сигнальних дзвонів.
— Що таке? — стривожився юнак.
— Не знаю, — спохмурнів Кловіс. — Можливо, пожежа, але диму ніде не видно… Хіба що знову напали ургали. Ти нікого не зустрічав уранці під містом?
Роран похитав головою, не наважуючись мовити жодного слова.
— То ми повертаємось, капітане? — загукали з «Еделіни».
— Ні, ми проґавимо приплив! — загорлав старий, а Роран полегшено зітхнув, готовий щомиті втрутитись.
— Так, зрозуміло! — пролунала відповідь. — Але ми не пошкодували б навіть денної платні, аби дізнатися, що ж там таке.
— Я б теж, — буркнув капітан.
Коли берег зник за кормою, Роран стомлено присів біля борту. Він дивився на небо, зачарований його глибиною, а також на схвильовану воду позаду баржі. Море поволі заспокоювало його. «Який гарний сьогодні день, — несподівано подумав юнак. — І як добре, що я ще можу це відчувати». Трохи поміркувавши, він виліз нагору до Кловіса, який поважно стояв за штурвалом і розглядав горизонт.
— А, це ти! — зрадів старий. — Ну що, подобається море? Так завжди буває, доки не скуштуєш баланди й не почнеш сумувати за родиною!
Кивнувши, Роран почав розпитувати капітана про керування баржею й почув від того докладну лекцію з мореплавства. Невдовзі капітан тицьнув пальцем убік півострова, що був зовсім неподалік:
— Ось там уже й бухта, бачиш?
Юнак схвально гмикнув і глянув на принишклих селян, аби переконатися, що на палубі все гаразд.
Коли «Червоний кабан» оминув скелястий берег, на затишному пляжі з'явився гурт біженців. Насилу дочекавшись кораблів, вони радісно махали прибульцям руками, вигукуючи привітання.
- Предыдущая
- 82/121
- Следующая
