Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Сатирикон-XXI (збірка)

Ірванець Олександр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Сатирикон-XXI (збірка) - Ірванець Олександр - Страница 107

107

Изменить размер шрифта:

З циклу «Midlife Crisis»

це бурячанка — не буряки

це вже хорал а не джаз

чуєте шурхіт тихий такий —

це осипається час

листям з дерев

тиньком зі стін

шерстю зі псів і котів

ось і здійснив ти все що хотів

тільки — не так як хотів

ніби ж і сам не зовсім мудак

й друзі — не мудаки

все що збулось — збулося не так

з точністю до навпаки

вранці завжди нагадають жінки

що їм вночі нашептав

хід твій гінкий

хліб твій гіркий

кінь твій копита стоптав

всоте узяти в долі аванс

втисячне втратити шанс

наче в клепсидрі у кожному з нас

пере

сипається

час

Жовтень 1999 р.

Турбація мас

Гімн-ода Бу-Ба-Бу

Вклякніть, белетристи,

Від Благої Вісти!

Ми — не просто Хтось Там,

Ми є Бубабісти.

Вас навколо Себе

Будем гуртувати.

Прирекло Нам Небо

Груш не оббивати —

МАСИ ТУРБУВАТИ (3 р.)

В Вісімдесят П’ятім

Році Сонце встало

І для вас, вар’ятів,

Бу-Ба-Бу настало!

Врем’я францювате,

Плем’я дурнувате.

Час не танцювати

І не мордувати —

МАСИ ТУРБУВАТИ (3 р.)

Від Часів Лукреція

І Часів Горація,

Від Часів Гельвеція

І Кооперація

До Часів, коли гряде Нова Дегенерація,

Актуальною будe

Наша МАС ТУРБАЦІЯ! (3 р.)

1993 р.

Ода гривні

Ми тебе чекали довго-довго.

Наш купон нарощував нулі,

А над нами з-поза Дону й Волги

Кепкували кляті москалі.

Та вагома, як німецька марка,

Вийшла ти із сейфів НБУ,

Наче Попелюшка з закамарка,

В збуджену і радісну юрбу.

І тепер не тільки рибу-птицю,

А зробивши відповідний рух,

Грошову державну одиницю

Можна взяти трепетно до рук.

Ще ж вона і в обіг не ходила!

З неї, попід вуса вбгавши рот,

Це ж очима князя Володимира

Дивиться Пинзеник у народ!

В школі державництва всі ми — учні.

Гривня ж — це оцінка в нас така.

Втілилися в ній реформи Кучми

І державна мудрість Кравчука.

Тож не ліри чи якісь динари,

А вона в свій номінал вміща

Полум’яність Чорновола й Хмари,

Зваженість Олійника й Плюща.

Чи ж перцівка гірша «Абсолюту»?

(Дегустатор хто — то й відрізняй!)

Батьківщину, матір і валюту

Більше не міняєм — так і знай!

Наша предковічна, наша древня,

Наша світанково-молода

По планеті вже крокує гривня,

І повік тверда її хода!!!

Вересень 1996 р.

Любіть!

Любіть Оклахому! Вночі і в обід,

Як неньку і дедді достоту!

Любіть Індіану! Й так само любіть

Північну й Південну Дакоту.

Любіть Алабаму в загравах пожеж,

Любіть її в радощі й біди!

Айову любіть! Каліфорнію теж!

І пальми крислаті Флориди!

Дівчино! Хай око твоє голубе,

Та не за фізичнії вади —

Коханий любити не стане тебе,

Якщо ти не любиш Невади!

Юначе! Ти мусиш любити стократ

Сильніше, ніж любиш кохану,

Колумбію-округ і Джорджію-штат,

Монтану і Луїзіану!

Любити не зможеш ти штатів других,

Коли ти не любиш по-братськи

Полів Арізони й таких дорогих

Просторів Аляски й Небраски.

Любов цю, сильнішу, ніж потяг до вульв,

Плекай у душі незникому.

Вірджинію-штат, як Вірджинію Вулф

Люби! І люби — Оклахому!

Весна 1992 р.

Вірш до рідної мови

Як ти звучиш калиново-дубово,

Рідна моя, моя матірна мово!

Слово м’яке, оксамитове, байкове.

Слово є дідове. Слово є батькове.

І Білодідове. І Сивоконеве.

І Чорноволове вже узаконене.

В соннім спокої вогонь твій ледь бився.

Але страху я тоді натерпівся!

З тої халепи не вийшли б ми зроду,

Кляпи, здавалось, в ротах у народу.

Та щоб підняти тебе із гробовищ,

Встали до герцю Жулинський, Грабович!

Щоб воскресити тебе з домовини,

В діло пішли каменюки й дубини.

Вороне чорний! Даремно ти крячеш!

Ріднеє слово жиє і є — бачиш?

Рідна моя, українськая мова

Житиме вічно — кльова, фірмова!

Серпень 1992 р.

Відкритий лист

до прем’єр-міністра Канади Браяна Малруні та генерал-губернатора Романа Гнатишина від трудящих колгоспу «Шлях Ілліча» (закреслено) «Шлях Ільковича»

Ми тут не можем ні пити, ні їсти,

Ані читати газети й книжки,

Доки квебецькі сепаратисти

Тіло твоє деруть на шматки,

Многостраждальна ненько-Канадо!

Нас вже дивує твоя німота.

Що вони хочуть? Чого їм ще надо?

Що їм іще там у вас не хвата?

Ми вже не дивимось і Маріанну

Через отой ваш бедлам-тарарам.

Ми вже писали про це й Міттерану.

(Хто він, до речі, той Міттеран?)

Ми й до Бутроса, й до Галі напишем,

Ми і до Лондона вдарим чолом.

Ви там не панькайтесь, пане Гнатишин,

З тим оборзілим французьким хамлом!

Ви нам лиш свисніть — ми все тут залишим,

Зразу й приїдемо. Цілим селом.

1992 р.