Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Чуття і чутливість - Остин Джейн - Страница 27
РОЗДІЛ 22
Маріанна завжди терпіти не могла нахабства, вульгарності, невихованості і навіть інших смаків, окрім своїх власних, і всі ці дні перебувала в такому настрої, що дівчата Стіл уже ніяк не могли їй сподобатися; вона відкидала всі їхні спроби зійтися з нею ближче. Саме цією холодністю, що обривала всі їхні вияви дружби, Елінор і пояснювала ту перевагу, яку невдовзі обидві вони почали віддавати їй, і особливо Люсі, котра не минала нагоди вступити з нею в розмову і викликати прихильність до себе невимушеною відвертістю.
Люсі була властива природна гострота розуму, її спостереження нерідко здавалися влучними і цікавими, а тому півгодини Елінор з нею могла приємно поспілкуватися. Проте її здібності не підкріплювалися знаннями, вона була неосвічена і ніколи не намагалася виховати свій розум за допомогою книги. Хоч як хотілося їй виставити себе в найвигіднішому світлі, вона не могла приховати від міс Дешвуд, які малі в усьому її знання, яка вона неосвічена і не обізнана з найзвичайнісінькими, здавалося б, предметами. Елінор бачила, що освіта могла б розвинути і ушляхетнити здібності, що залишилися знехтуваними, і жаліла її, але не без жалю вона також бачила відсутність душевної витонченості, етичних засад і пошани до себе, які її догідливість і улесливість перед мешканцями Бартон-парку видавали щогодини. А тому вона недовго могла діставати задоволення від товариства особи, в чиїй душі фальш ішла пліч-о-пліч з неуцтвом, чия неосвіченість заважала їм розмовляти як рівним і чия поведінка з іншими позбавляла всякої ціни знаки уваги і пошани, що їй виказували.
— Ви, гадаю, визнаєте моє питання дивним, — якось сказала Люсі, коли вони разом йшли з Бартон-парку до котеджу, — але скажіть, будь ласка, — чи знайомі ви з матір’ю вашої невістки, з місіс Феррар?
Елінор і справді визнала таке питання більш ніж дивним, що і відобразилося на її обличчі, коли вона відповіла, що з місіс Феррар не знайома.
— Та невже! — вигукнула Люсі. — Мене це дивує, тому що, здавалося, ви могли бачити її в Норленді. У такому разі ви навряд чи зможете розказати мені, яка вона.
— Не зможу, — відповіла Елінор, остерігаючись висловити свою думку про матір Едварда і не маючи анінайменшого бажання задовольнити те, що могла визнати лише вульгарною цікавістю. — Я нічого про неї не знаю.
— Вам, звичайно, здалося дуже дивним, що я питаю про неї саме таким чином, — сказала Люсі, уважно вдивляючись в обличчя Елінор, — але, мабуть, для цього є причини… От коли б я наважилася… Та все ж тішу себе надією, що ви зробите мені честь і не вважатимете мене нахабою.
Елінор ввічливо сказала, що була далекою від такої думки, і кілька хвилин вони йшли мовчки. Порушила мовчанку Люсі, яка повернулася до колишньої теми, сказавши боязким голосом:
— Мені нестерпно думати, що ви визнали мене нахабно-цікавою. Їй-богу, я ладна зробити що завгодно, лише б не виглядати такою в очах особи, чия добра думка важить для мене так багато. І, природно, вам я могла б довіритися без побоювань. Мені була б неоціненною ваша порада, як слід вчинити в такому ніяковому становищі, в якому я опинилася. Проте мені немає сенсу завдавати вам клопоту. Шкода, що ви незнайомі з місіс Феррар!
— І мені шкода, — з великим подивом вимовила Елінор, — якщо моя думка про неї могла б піти вам на користь. Але ж я і поняття не мала, що родина ця вам знайома, а тому, зізнаюся, була трохи здивована подібним запитанням про характер місіс Феррар.
— Звичайно, звичайно! Я це добре розумію. Але якби я насмілилася розповісти вам усе, ви б уже не дивувалися. Поки місіс Феррар для мене ніхто, але може прийти час… і це в її волі… коли ми станемо дуже близькими родичами…
При цих словах вона сором’язливо похнюпилася, кинувши лише один швидкий погляд на свою супутницю, перевіряючи, яке вони справили враження.
— О Господи! — вигукнула Елінор. — Це ви про що? Ви що — знайомі з містером Робертом Ферраром? Може, ви…? — Думка, що у неї буде така своячка, не була для неї втішливою.
— Ой ні, не з містером Робертом Ферраром, — відповіла Люсі, підкреслюючи ім’я. — Я жодного разу в житті його не бачила. А з його, — додала вона, спрямувавши пильний погляд на Елінор, — старшим братом.
Що відчула Елінор у цю мить? Подив, який був би таким же болісним, як і сильним, коли б до нього негайно не додалася недовіра. Вона обернулася до Люсі в німому подиві, не розуміючи причини або мети подібного визнання, і, хоча колір її обличчя змінився, вона все більше утверджувалася у своїй недовірі і не боялася заплакати або втратити свідомість.
— Звичайно, ви здивовані, — вела далі Люсі, — звідки вам було знати? Гадаю, він ані словом не натякнув ні вам, ні вашим близьким. Тому що це було вирішено тримати в якнайглибшій таємниці, і я дотепер свято її дотримувалася. Ніхто з моїх рідних, окрім Енн, нічого про це не знає, і я ніколи б вам навіть не натякнула, якби не відчувала, що можу без вагань покластися на вашу стриманість. І справді, я раптом подумала, що мої розпитування про місіс Феррар, напевно, мають здатися дивними, а потім вирішила пояснити їх причину. І, гадаю, містер Феррар не гніватиметься, коли дізнається, що я довірилася вам: адже я знаю, як високо він шанує всю вашу родину і вважає вас, міс Дешвуд, і двох інших панночок, рідними сестрами… — Вона вичікувально замовкла.
Елінор на якусь мить оніміла від розгубленості — так вона була вражена. Але потім, примусивши себе заговорити і ретельно добираючи слова, вимовила зі спокоєм, який достатньою мірою приховував її подив і гіркоту:
— Чи можу я спитати, як давно ви заручені?
— Ось уже чотири роки.
— Чотири!
— Так.
Елінор хоча й була приголомшена, але все ще не могла в це повірити.
— Я тільки днями почула, що ви взагалі знайомі.
— Проте знайомі ми дуже давно. Бачите, він досить довго був доручений турботам мого дядечка.
— Вашого дядечка?
— О, так! Містера Претта. Хіба він ніколи не згадував про містера Претта?
— Здається, він щось казав, — відповіла Елінор з великим самовладанням, яке зміцнювалося в міру того, як зростало її хвилювання.
— Він чотири роки жив у дядечка в Лонгстейплі неподалік від Плімута. Тоді і почалося наше знайомство, адже ми з сестричкою часто гостюємо в дядечка. І там же ми заручилися, вже через рік після того, як скінчився термін його учнівства. Тільки він все одно постійно приїжджав до нас. Як ви легко можете уявити, я не хотіла діяти потайки, без згоди його матінки, але я була дуже молода, палко його кохала і не прислухалася до голосу розсудливості, хоча мусила… Адже, міс Дешвуд, хоча ви і не знаєте його так добре, як я, все ж таки, вважаю, ви могли помітити, що йому легко завоювати дівоче серце.
— Безперечно, — відповіла Елінор, сама не знаючи, що казати. Проте після хвилинного роздуму вона додала з колишньою вірою у чесність Едварда і його любов до неї, знов переконавши себе в брехливості своєї співбесідниці: — Ви заручені з містером Едвардом Ферраром? Зізнаюся, ваші слова так мене здивували, що, знаєте… прошу вибачити, але дійсно — тут якесь непорозуміння. Неможливо, щоб ми мали на увазі одну і ту ж людину. Може, тут або помилка в імені, або є якийсь інший містер Едвард Феррар.
— Ні, яка ж помилка! — вигукнула Люсі з посмішкою. — Я говорю про містера Едварда Феррара, старшого сина місіс Феррар, що мешкає на Парк-стріт, брата вашої невістки місіс Джон Дешвуд. Погодьтеся ж, що я не можу помилитися в імені людини, від якої залежить усе моє щастя.
— Дуже дивно, — болісно сказала Елінор, зовсім збита з пантелику. — Я жодного разу не чула, щоб він навіть згадав ваше ім’я.
— Але що ж тут дивного, якщо уявити собі наше становище? Важливіше за все нам було зберегти цю справу в таємниці. Ви ж не знали ні мене, ні мою сім’ю, тому й нагоди згадувати в бесідах з вами моє ім’я трапитися ніяк не могло. І він завжди особливо побоювався, як би його сестричка чого-небудь не запідозрила, і вже одного цього було досить, щоб він остерігався називати моє ім’я.
- Предыдущая
- 27/78
- Следующая